"Цікаві книжки" з Вахтангом Кіпіані

Вахтанг Кіпіані
Якими словами нетверезі радянські люди ненавиділи рідну Радянську владу? Що писали на виборчих бюлетенях? Антигерой № 1 – Хрущов.

Що читаємо? «Крамола. Инакомыслие в СССР при Хрущёве и Брежневе 1953-1982» (Москва, «Материк», 2005). Збірник розсекречених документів Верховного Суду і Прокуратури СРСР, які зберігаються в Державному архіві РФ. 430 сторінок.

Редакційна група під керівництвом В. Козлова, яка протягом трьох років переглянула 70 тисяч справ, цією публікацією намагається подолати «хворобу дисидентоцентризма» в науці та публіцистиці. Тобто, коли описується тільки діяльність правозахисників, їхніх асоціацій, видань тощо, але ігнорується слід в новітній історії діяльності звичайних радянських людей – «подобные люди не оставили своих мемуаров, и не создали мифов о себе, не эмигрировали на Запад и не написали, и не могли написать собственной истории. Они вышли из народа и, освободившись из заключения, снова растворились в нём либо безвестно сгинули где-то в исправительных лагерях и колониях». А саме вони складали основний масив засуджених.

Чому зараз? Враховуючи те, що президентські перегони вже тривають, - ознайомитися з невідомою історією вітчизняних виборів корисно. Особливо, зважаючи на очевидне зростання протестних («хай забираються всі», «достали!», «проти всіх») настроїв.

Що цікавого? У післявоєнний час в СРСР було засуджено за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації та пропаганди» та «розповсюдженні наклепницьких вигадок, що ганблять радянський державний і партійний лад» 8124 людини. Упорядникам вдалося створити електронну базу даних засуджених, до якої увійшло близько 5 тисяч імен.

Сталін помер у березні 53-го, але за інерцією ще кілька місяців радянські органи штампували вироки для тих, хто не шанував вождя. Скажімо, був засуджений студент-медик, який у приватній розмові спересердя кинув, що йому «все одного за кого голосувати – хоч за Сталіна, хоч за собаку». Інший – адміністратор ансамблю пісні й танцю Північного флоту – називав вибори «ляльковою комедією». І теж їхав за Урал, але не за фахом працювати, а кайлом махати.

Стереотипний суспільний міф про «ліберала» Хрущова і «консерватора» Брежнєва не витримує перевірки цифрами. Пік репресій припав на 1957-1958 рр. – це відгомін революційних подій (у термінології судових документів – «контрреволюційного заколоту») в Угорщині. За ці два роки було засуджено близько 3,5 тисяч осіб, тобто 41,5% всіх покараних антирадянщиків післясталінського періоду. Оце так ХХ з’їзд, оце так «відлига»…

Чи не найбільше «антирадянських проявів» фіксувалося в дні, коли календар ряснів червоним, - зокрема, в дні виборів. Адже, стимулюючи високу явку (зазвичай – 99,9%) влада спокушувала різними делікатесами, які «викидали» в буфетах неподалік виборчих дільниць. Плюс загальна атмосфера єдності народу та партії призводила до того, що чи не другий чоловік воле виявлявся… напідпитку. Звідси й чимала кількість ексцесів.

У 1950-му ніде не працюючий естонець голосно співав безпосередньо біля скриньки – «Трумене, прийди до мене і врятуй від червоного пекла». У 1957 р. робітник-лісозаготівник в нетверезому стані погрожував комуністам, казав, що в США життя краще, а інший – співав популярну серед кримінальників антирадянську пісню «Как хороша вечерняя столица». У Молотівській (Пермській) області нетверезий 30-річний шахтар, раніше суджений за сприяння Організації українських націоналістів, заявив, що 28 років носить кайдани. А якийсь п’яничка в Волгодонську нецензурно лаяв Хрущова і закликав замість нього голосувати за Булганіна та Малєнкова.

У 1969 р. у Кустанайській області 27-річний зоотехнік влаштовував бешкети на дільниці, обзивав всіх «власовцями» та «бендерівцями», вигукував, що готовий вбити хоч десятьох росіян, Москву під час війни відстояли казахи й «азиаты вам ещё покажут!» тощо.

Були й відверто оруелівські випадки. Латиш, співробітник Ризького зоопарку, який тільки-но репатріювався з Австралії, не вписався в радянське життя – відмовився вступати в колгосп через малі гроші, які платили селянам, вимагав вигнати з профспілок комуністів, не ставав на облік у військкоматі. На додачу ще й відмовився голосувати на виборах (1961 р.), говорив, що вони «неправильні».

Звичайне хуліганство групи, що перебувала під дією оковитої, у день виборів стає антирежимним політичним актом – «бросались камнями в избирателей».

Звісно, фіксувалося й чимало свідомих антивиборчих дій. Так, у 1955-му в Харківській області раніше репресований за обвинуваченням у належності до куркулів, зривав агітаційні плакати. Це пояснювалося протестом – адже сільська виборча дільниця знаходилася у будинку, який колись належав його родині.

1957 р., киянин Берман від імені «Союза за освобождение человека» кинув листівку – «Получите бюллетень! Зачеркните в нём всё и опустите в урну!». У 1970 р. викладач Ужгородського університету, «український націоналіст», виготовив і розіслав 40 листівок з інструкціями як вести себе на виборах. В місті Асбесті Свердловської області на стовпі біля дільниці з’явилася рукописна листівка – «Голосуємо за Америку!». А на воротах одного будинків у Таллінні з’явилася стара газета з портретом Гітлера. У 1982 р. у Харкові колишній пілот цивільної авіації був затриманий за контрагітацію – закликав не голосувати – безпосередньо на дільниці. 24-річна молдавська сектантка, намагаючись спалити бюлетені, кинула в виборчу скриньку підпалену ганчірку.

У Миколаєві двічі – у 1957 та 1958 рр. – невідомий кидав до скриньок вірші власного авторства:

«Кого ты выбирать идёшь
С лицом измято-кислым,
Ведь 40 лет напрасно гнёшь
Ты спину, раб без мысли…».

З Ленінградської області – «Сволочи, мучители народа, кровопийцы! Всё равно вы погибнете рано или поздно. Сколько верёвочка не вьётся, конец ей будет. Запомните это». В іншій листівці писалося, що Сталін – це грузинський єврей, і «жизни не будет, пока евреев мы всех не истребим, как это делали немцы». Автор цих закликів був знайдений і покараний 10-ма роками позбавлення волі.

1962 р. у Києві член партії Лоскутов заплатив 4 роками свободи за летючку, де було – «Да здравствует ленинское правительство без болтуна и предателя Хрущёва. Да здравствуют Молотов, Ворошилов, Маленков и так далее. Где мясо, молоко и другие продукты?».

Взагалі, виникає враження, що найпопулярнішим «героєм» антирадянської народної творчості був перший секретар ЦК КПРС «дорогий Микита Сергійович». Не злічити адресованих йому тисяч написів на виборчих бюлетенях – це ще один популярний спосіб висловити своє «фе!» владі. І це при тому, що існувало побоювання, що всі бюлетені якось помічені секретними чорнилами. І, мовляв, «вычеркни или напиши что-нибудь» – відразу вирахують.

У 1959 р. у Горьковській (Ніжегородській) області – «Первая пуля Хрущёву в лоб!.. Башку сорвать ему первому в КПСС». А це в Рязані – «Болван Хрущёв уйди. Люди презирают тебя. Имей совесть. Дай дорогу тем, кто боролся и борется! Свободу Молотову и Маленкову!.. Презренный кукурузник, сгинь!». 1958 р. – Вологда – «Товарищи! У Хрущёва скоро будет ребёнок, именно из-за того у него пузо стало більше, чем у бабы беременной».

1954 р. у Сталіно (Донецьку) – напис на бюлетені – «Подлые красные фашисты. Да здравствует Аузенхауер!» (дослівно). Автор був вирахуваний і отримав 5 років.

За три роки під час виборів до місцевих рад з’являється листівка – «Смерть коммунизму… Вечная слава рабочим Венгрии, павшим в боях с коммунистической диктатурой... Да здравствует народная демократия!... Коммунисты, откажитесь от своих идеалов, дайте народу жизнь».

Послання владі на бюлетенях – оригінальний епістолярний жанр. Що вимагалося – знизити ціни на хліб, випускати більше дитячих товарів, взуття, підняти пенсії, покращити житлові умови, зробити благоустрій вулиці тощо. Так було і в шістдесятих, і через двадцять років, у 1987-му.

Фраза. «В третьем издании «Словаря русского языка» С.И. Ожегова, подписанном в печать через неделю после смерти Иосифа Сталина [березень 1953], слово «инакомыслящий» (имеющий иной образ мысли) вообще было отнесено к категории устаревших».

Анонс. Разом із відомим сучасним російським істориком Борисом Соколовим спробуємо «розшифрувати» всі «Тайны «Мастера и Маргариты». Зокрема, чи був масоном… Воланд?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

"Цікаві книжки" з Вахтангом Кіпіані

Режимні люди в Радянському Союзі – зеки, номенклатура №1, архівні працівники, стиляги, куркулі, іноземці… І навіть Володимир Ілліч Ленін, адже комуністи майже півстоліття приховували його єврейські корені. Як це було.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 2
Вибір редакції