"Тулуза" - "Шахтар" - 0:2. Фіалки в’януть по четвергах

Луїс Адріано приніс перемогу "Шахтарю"© shakhtar.com
Занадто вузьким і обмеженим виявилося коло французьких "революціонерів" із Тулузи, занадто далеко і нездоланно в класовому плані залишили їх позаду донецькі "Шахтарі".

Футболістам "Шахтаря" для перемоги на півдні Франції та остаточного оформлення путівки до весняних стикових матчів Ліги Європи вистачило й п’ятнадцяти хвилин.

"Тулуза" - "Шахтар" - 0:2. Статистика матчу

Якщо за великим рахунком, то очей розчарування. Причому розчарування не формальне, а справжнісіньке. Ми ж бо знаємо і бачили, як саме "Шахтар" може грати і грає в Лізі Європи. Досі гірники клеїли дурня винятково в чемпіонаті України. Та й то – в поєдинках проти команд на кшталт "Закарпаття". Нині ж ця хвороба (передовсім бразильського походження), перекинулася й на єврокубки. Не було б епідемії...

Так, феєричної гри від команди Луческу в Тулузі ніхто не вимагав. Одна справа – грати на переповненій "Донбас Арені", а зовсім інша – на напівпустому тулузькому стадіоні, на якому, взагалі-то, цілком прийнятною була б і нічия. Але ж нижче свого рівня, свого чинного титулу також не варто опускатися. Навіть попри здобуту перемогу. Мабуть, все-таки це питання мотивації. Це до Луческу. Проте й це ще не все - я про елементарні помилки. А це вже – до футболістів.

Дивно, з одного боку, що й суперники "Шахтаря" не збиралися не те що форсувати події, а навіть елементарно посягати на три очки. Казанова знову здивував напіврезервним складом, від якого навряд чи варто було очікувати чогось якіснішого за те, що ці хлопці вичавили із себе два тижні тому в Донецьку. А ось від "Шахтаря", повторюсь, ми вправі розраховувати хоча б на якість. Бодай тому, що на французький південь відбув основний склад володаря Кубку УЄФА.

Увесь перший тайм цей володар тільки те й робив, що підтюпцем дріботів по свіженькому газону, навіть не намагаючись підловити опонента на помилці. Не кажучи вже про бажання самотужки створювати моменти. Гра гірників, якщо про таку взагалі можна вести мову, розпалася на якість окремі невиразні фрагменти. Прочапав пару метрів, віддав передачу на ближнього – а далі хоч трава не рости. Тобто ні про яку командну швидкість чи загальнокомандний маневр говорити не доводиться. Як, безумовно, і про яскраві індивідуальні дії.

Хоча даруйте. Це я перестарався. А як же Кучер? Ось де справжнє відкриття. Особливо на тлі двох наступних поєдинків нашої збірної. Чи може Сашко досі не оговтався після стусана від Вукоєвича, чи може на нього негативно впливає фіалковий колір, проте стовп шахтарівської оборони перетворився в відвертого симпатика "Тулузи". Практично всі моменти, що їх створили французи в першій половині зустрічі – відверта заслуга Кучера. Навіть Ракицький, котрий, здається, також моментами був не проти відхопити й собі крихту слави партнера по центру захисту, не дотягував до титулу першотаймового "цвяха".

Проте, як виявилося, даремно старався Кучер. "Тулуза" – то не "Інтер", тут потрібно давати одразу з десяток шансів. На те він і сіренький середняк, щоб з кількох метрів стріляти по горобцях.

Зрозумівши, що з жабоїдами каші не звариш, гірники неквапом спробували втнути щось схоже на атаку. І о диво: майже все вийшло! І хоча сталося це, коли екватор першого тайму був давно перетнутий, атака та спроба Жадсона варта уваги. Хоча б тому, що згадувати особливо більше нічого. Не все ж Кучеру масляна.

А далі – знову тиша. Аж до фінішу першої сорокап’ятихвилинки. Потім Жадсон і Луїс Адріану могли і мали змінити неквапливий перебіг подій, проте обом завадила розхлябаність.

На якийсь там пряник у перерві не могло бути й натяку. Радше на батіг. Схоже, Мірча Михайлович як слід, "по-чоловічому" побалакав у роздягальні зі своїми підопічними. Розмова виявилася плідною. На другий тайм наша команда вийшла якщо й не з іскрами в очах, то, в усякому випадку, "незле, тихе" слово Луческу змушувало їх бодай намагатися шукати щастя поблизу чужих, а не власних воріт.

І виявилося, що для максимуму достатньо й мінімуму. Варто було хоч трішки ввімкнути швидкості, а головне – зіграти осмислено й колективно, як неприємності прогнозовано не оминули "Тулузу". Дві непогані, фактично фірмові атаки "Шахтаря" завершилися такими ж ударами. За якихось десять-п’ятнадцять хвилин справу було зроблено. Причому навіть не малою, а дуже малою кров’ю.

Все б нічого, але Кучер не вгамовувався. Надто до вподоби Сашкові припали тулузці. Хлопець ліз із шкіри, щоб догодити. Але, мабуть, був не його день. Та й П’ятов чомусь не збирався розділяти із одноклубником сумнівну славу. Здійснивши кілька (навіть декілька) сейвів, донецький голкіпер може запросто по праву вважатися героєм поєдинку. Бо інших виокремити якось складно.

Хоча за перемогу гірникам неодмінно варто подякувати. Як кажуть, гра забудеться, а результат – він блиматиме на табло не один день. Тим більше, що цей результат де-юре вивів донеччан до наступної стадії Ліги Європи.

Де подібна гра не пройде апріорі. Хоча про це – згодом.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 14
Вибір редакції