Уроки Донбасу

Уроки Донбасу

Так часто буває - поки адекватна більшість шепочеться на кухнях, буйні роблять погоду.

Добігає кінця велика геополітична гра Донбасу: вчорашні прихильники "ДНР" і "ЛНР" спішно залишають самопроголошені республіки і втікають до Центральної та Західної України. Зокрема, в більшості обласних центрів ціни на оренду нерухомості виросли на 70%-80%, а в селах "бандерівської" частини України масово розкуповуються дешевенькі хати за 1-2 тис доларів. У Києві авто з донецькими номерами утричі – вчетверо більше, ніж в період правління Сім'ї. І паркуються вони зазвичай біля елітних магазинів та в розкішних котеджних містечках, чи, на біду, в центральних мікрорайонах столиці, щось на кшталт "Царського села" чи йому подібних.

Хто би міг подумати, що для переселення донецьких за Дніпро потрібно всього лише втілити їхні очікування – запросити "визволителів" з Росії, отих ввічливих чоловічків, котрі прийдуть захищати російську мову від "бандерівців" та "правосєків". І в результаті значна частина Донбасу стане на колеса та втікатиме від своїх спасителів в україномовне лігво "майданутих".

Та чи мають право люди, які накликали отих чоловічків на свою землю, нині переселятися на Бандерівщину?

Коли б Донбас повторив подвиг Одеси чи Харкова, коли б пролетаріат та еліта спільно вийшли проти перших засланих козачків, котрі намагалися імітувати "народну республіку", то нині вони би вже забули про гіркіних, "бісів", і іншу диверсантську нечисть, що нині тероризує регіон. Але тоді, чотири місяці назад, Донбас повів себе інакше. Народ більш простиц повірив, що буде "як у Криму": прийдуть ввічливі чоловічки, виженуть "хохлів", і буде російська мова та високі зарплати. Тому не лише босота, але й шахтарі бігали на блокпости заробити копійку-другу між змінами. Люди заможніші вирішили шантажнути Київ, мовляв, "почуйте Донбас". Іншими словами, їм би не хотілося втрачати ті можливості, ті заробітки, ті важелі, які були за Януковича, а тому дайте Федералізацію. Ці багатші вважали, що вони контролюють частину цих "ополченських" підрозділів, а тому завжди можуть відіграти ситуацію назад, щойно домовляться з Києвом.

Та все виявилося зовсім інакшим, не як у Криму: проросійські "визволителі" грабують мирних жителів, прикриваються ними, наче живими щитами, у багатших відбирають автомобілі, а то й взагалі викрадають людей, вимагаючи за них викуп. Це вони, "визволителі", зруйнували весь великий бізнес на Донбасі та доруйновують державний сектор, займаються рекетом на дорогах, відбираючи цілі фури з крамом, це вони підривають залізничні полотна та автомобільні мости, зупиняють такі стратегічні підприємства, як Лисичанський нафтопереробний чи енергетичні та металургійні підприємства. Ці неввічливі чоловічки позбавили значну частину населення бодай якихось доходів: пенсій, зарплат, позбавили медичного обслуговування, водопостачання, електропостачання.

Уже на власній шкірі прихильники самопроголошених республік зрозуміли, що Путін не збирався приймати Донбас у лоно Російської Федерації, а його мета - руйнування економіки регіону та створення гуманітарної катастрофи. Іншими словами – створення "сірої зони", як тепер модно говорити. Інакше ж для чого руйнувати шляхи сполучення та підприємства, для чого тероризувати місцеве населення розбоєм та доводити його до цілковитого зубожіння.

Після чотирьох місяців правління "ДНР" та "ЛНР" економіку цих регіонів потрібно відновлювати щонайменше 2-3 роки, загинули сотні мирних жителів, а сотні тисяч нині поневіряються по всій країні. Навіть господарі Донбасу нині сидять тут, не зовсім розуміючи, що відбуватиметься з їхнім бізнесом завтра. І це заслуга не "укрів" і не "правосєків", а їхніх рідних "ДНРівців".

Цього очікували?

Чи варта була гра свічок?

Чи варто було одному регіону протиставляти себе цілій країні (ніби мстячи за вигнання Януковича), а тепер самій шукати захисту у своїх вчорашніх опонентів?

Це дуже важливий "урок Донбасу" для самих донецьких та луганських. При цьому шкода, вельми шкода, що разом з отими буйними прихильниками путінізму постраждало багато нормальних, адекватних жителів цього краю.

Так часто буває - поки адекватна більшість шепочеться на кухнях, буйні роблять погоду.

Повʼязані теми:

Наступна публікація