В своїй хаті – своя правда

Юрій Винничук© УНІАН
Якби не ідіот Сталін, то СССР виграв би цю війну набагато скоріше і з набагато меншими втратами. Солдати б не здавалися тисячами в полон, а в полоні не вмирали б, як мухи, тільки тому, що Сталін відмовився від послуг "Червоного Хреста".

Дивує мене одна річ. Здається, пишеш про конкретні речі, не роблячи якихось глобальних узагальнень, а окрема публіка все одно розуміє це по-своєму. Це як з притчі Олександра Довженка: "Двоє дивляться вниз. Один бачить небо і зорі, а другий – калюжу".

Минулого разу я писав про міфи, які панують досі, хоча вони не мають нічого спільного з правдою. А мені кажуть: не треба ворушити історію. Я пишу про мило і рукавички з людського жиру і шкіри, а мені кажуть: заперечуєш Голокост. А при чім тут Голокост? У концтаборах не тільки євреї мучилися. І ніколи я Голокосту не заперечував.

Але історія ніколи не була і не є якоюсь застиглою формою, як антична скульптура, то чому її не можна ворушити? Не один я такий, що ворушу. Оно Юлія Литиніна у телепрограмі "Код доступу" (усім рекомендую, в Інтернеті є і сама програма і її текст) повела мову про те саме, що і я – про історичні міфи. Є тут і про 28 панфіловців ("часть панфиловцев осталась в живых, не было никакого комиссара, который кричал "Ребята, отступать некуда – за нами Москва", и отступили. Кто-то там из панфиловцев даже оказался потом в плену, даже оказался гитлеровским полицаем"), і про Зою Космодем’янську ("Действительно, это фанатичная девушка, которая кричала перед смертью "Нас 150 миллионов – всех не перевешаете". Но проблема заключается в том, что подвиг ее был несколько странного свойства: она сжигала в соответствии с приказом Сталина от 17 ноября крестьянские дома").

Є і про облогу Ленінграда, з якого спочатку вивезли усі продукти, евакуювали флот, а потім прирекли жителів на голодну смерть. Є і про м’ясника Жукова, який "израсходовал в огне этой войны вместе со Сталиным русский народ, как это писал Виктор Астафьев... Это не гениальный полководец, это гениальный палач".

І коли зараз ще й досі нам кричать, як отой молодий регіонал на останній "Большой политике", що саме Сталін привів нас до перемоги, то думаєш собі: де ви, пацани, берете таких кадрів? Ви що їх – у спеціальному інкубаторі вирощуєте? Бо якщо в інкубаторі, то зрозуміло, що клієнт безнадійно хворий, і ми його втрачаємо, адже він не читав нічого з того, що було на цю тему опубліковано і для нього такі авторитети як Віктор Астаф’єв – пустий звук. Якби не ідіот Сталін, то СССР виграв би цю війну набагато скоріше і з набагато меншими втратами. Якби не вождь-маніяк, то солдати б не здавалися тисячами в полон, а в полоні не вмирали б, як мухи, тільки тому, що Сталін відмовився від послуг "Червоного Хреста" і оголосив полонених зрадниками. Не кажу вже про всім відому річ – знищення більшості командирів Червоної Армії.

Незнання історії веде до курйозів. Минулої п’ятниці на Первому національному (хотілося б лише дізнатися, про яку націю йдеться) у новинах розповідають про вшанування 360-річчя берестецької битви. Показують козаків, які з’їхалися з усієї України, а потім дамочка від новин каже, що під Берестечком козацьке військо, яке за кількістю поступалося польському, ущент розбило польське.

Я тут злегенька припух. Думаю: може, я щось пропустив? Може, з’явилася якась нова генеральна лінія, про яку я ще не чув? Щоб усі наші поразки видавати за перемоги. Причому – дзеркально. Якщо раніше ми знали, що козацького війська разом з ополченням було більше, то тепер – навпаки.

Ну, в принципі, що чекати від арфушів з бенкендорфами? Але та дамочка від новин... вона у якій школі вчилася? Може, вона теж емігрантка-заробітчанка?

І ще після цього не рухай історію? Таку ідею постійно нам втовкмачують регіонали: "Нє нада! Аставтє історію історікам!" Та ніхто ж і не зазіхає на парафію істориків, вони давно уже свої висновки зробили, тільки чомусь різні калєснічєнки не прислухаються до істориків, а творять свої міфи і на основі них потім організовують провокативні виставки.

Щойно з’явилося в книгарнях дослідження історика Андрія Боляновського "Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року", де документально доведено, якими способами КГБ фальшував правду, вирішивши притягти за вуха сюди "Нахтіґаль". І не тільки звинуватити їх у розстрілі професорів, а ще й у розстрілі кількох тисяч євреїв. І дарма, що жодних даних про участь цієї формації в розстрілах не було, жодні очевидці нічого подібного не засвідчили, у тому числі і євреї, але з Москви у 1960 році дали вказівку Львівському, Тернопільському та Хмельницькому управлінням КГБ будь-що знайти свідків.

З Тернополя повідомили, що "в актах Надзвичайної державної комісії, що констатувала злочини німців на території Тернополя і Тернопільської області, батальйон "Нахтіґаль" не згадується". З Хмельницька і Львова така сама відповідь. Тоді летить на місця дуже конкретна депеша: "Встановлених свідків злочинів "Нахтіґалю" треба підготувати (!) для допиту працівниками прокуратури... При підготовці до допитів свідків потрібно використовувати опубліковані статті про злочини "Нахтіґалю".

Можете собі уявити щось подібне у правовій державі? Свідки, виявляється, мали розповідати не те, що бачили на власні очі, а те, що уже надруковане в газетах!

Таких свідків знайшли аж 15, але чомусь лише трьох зі Львова. Та й то одного з них важко назвати свідком, бо він розповів лише те, що "чув від сусіда". Автор дослідження наводить їхні свідчення, в яких переплутані дати і факти. В результаті уся ця показуха нічого не дала, бо західнонімецький суд провів своє власне дослідження і не знайшов достатніх доказів для підтвердження злочинів, які приписали "Нахтіґалю".

Як виявилося, протягом шести днів, які "Нахтіґаль" був у Львові, він не зробив узагалі жодного пострілу!

А німецький суд Гамбурга у 1966 остаточно встановив усіх учасників розстрілу львівських професорів, то була "мала команда СД". Жодного українця.

Тоді деякі запопадливі ненависники усього українського витягли останній аргумент: списки розстріляних, мовляв, підготували українські націоналісти. Але і це виявилося фікцією, бо у Львові у 1941 було понад дві тисячі викладачів вищих шкіл, а розстріляли лише 38 (частина з них були лише членами сімей). Як виявилося, гестапо мало списки цих осіб уже давно, бо саме їх Сталін готував для нового маріонеткового уряду Соціалістичної Республіки Польща. Так само, як він мав наготові уряди Фінляндії та країн Прибалтики. З вісьмома з них Сталін зустрічався особисто. Ото й була причина загибелі.

Але хто у нас читає істориків? Невидимим бійцям Інтернет-фронту довести нічого неможливо. У них своя робота. А у мене своя. Якщо кленуть – значить існую. Якщо хвалять – значить існую недаремно.

________________________________________________________________________________

Читайте також:

В полоні мильних бульбашок

Фіктивні єврейські організації планують у Львові нову забаву. 9-го травня, кажуть, була генеральна репетиція. І то не надто вдала, бо кров так і не пролилася. А без крові, як казав Попандопуло, не той фасон.

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 97
  • Прохожий Прохожий 29 червня, 12:24 Згоден 37 Не згоден 35 Обожаю когда нацики переписывают историю под себя. Конечно Нахтіґаль были ангелами и занимались раздачей цветов мирному населению а Сталин вместе с Жуковым ели по два грудных украинца на завтрак... От же звери :) Для нациков уточню, я Украинец! (не путать с нациком-фашистом) відповісти цитувати
Вибір редакції