Вибери кандидата по...

Орест Сохар
Погляди 14 грудня, 2009, 19:01 3801 17
Додати до обраного
Різниця між президентством Януковича та Тимошенко полягає головним чином у тому, що буде краще для України - збагачення Губського, Буряка та Живаго (а потім уже всіх інших) чи Ахметова, Скударя і Азарова?

Президентські вибори – це вибір найдостойнішого. Але це – зазвичай. Наша президентська кампанія відбувається на неоконсервативних позиціях - «кращих немає, то ліпше вже свій». «Своє – не пахне» - ось головний принцип вибору українців. Тобто, всі кандидати пахнуть однаково, але до «своїх» ми вже принюхалися.

Треба зізнатися, українці таки важко переживають той факт, що їм нікому довіритися. Адже ми любимо, аби, наче Пилип з конопель, з’явився кандидат – чесний, наче сльози Тимошенко, непідкупний, наче Мінфін Миколи Азарова, перспективний, як Арсеній до призову в лави політичного спецназу. Ми просто мріємо зачаруватися в нову політичну надію, аби потім 5 років поспіль у важких муках мазохізму розчаровуватися та клясти себе за хибний вибір. Класичний приклад – Віктор Андрійович Ющенко.

На цих виборах країну позбавили примарної надії, що викликало національну депресію. І за цю депресію треба дякувати Леонідові Даниловичу Кучмі. Адже з його важкої руки народився міф про сильного президента, наділеного правами милувати та карати, міряти, ділити та обрізати. Правда, всі ці чудеса «Данілич» творив переважно на користь власної сім’ї та групи придворних бізнес-еліт, за що люди та опозиція, по-правді кажучи, не долюблювати гаранта Конституції. Так от, гріх «Данілича» в тому, що завдяки йому люди повірили, мовляв, достатньо замість поганого «Кучми» обрати доброго «Кучму», і в країні все поміняється, і характерно що стараннями лише однієї людини. Тому вибори глави держави перетворилися для країни на національну ідею, на пошуки хорошого хлопця.

Будь нація уважнішою, вона би давно перестала збуджуватися на президентську булаву, оскільки цей атрибут державної влади давно уже здано на конверсію. Не далі як у в останні дні 2004-го парламент проголосував за політичну реформу, якою сильного главу держави обкарнали до рівня наглядача за діяльністю ВР та КМ. Завдяки цій реформі нині країною править коаліція фінансово-політичних груп. Для унаочнення можна згадати, як верстався останній уряд Юлії Тимошенко: контроль за більшістю хлібосольних посад віддано так званим партнерам по більшості: за кордоном продовжує наглядати брат спікера Володимира Литвина, а також «литвини» засіли у ДАК «Хліб України», Держкомземі, Держкомрезерві, а також не гордували усілякими дрібничками, як то «Укрзалізниця». Парнерами «націоналістки» - «євроінтегратора» Тимошенко стали і комуністи, принципова позиція яких у ВР «коштувала» їм посади міністра сільського господарства, а також заступників міністрів охорони, внутрішніх справ, юстиції, молоді та спорту, ДПА, транспорту та зв’язку, заступника глави Нафтогазу, заступника глави СБУ, також глав Держархіву та Держкомітету лісового господарства, а також пролонгації повноважень заступника глави ГПУ. Те ж саме можна розповісти і про уламки НУНС.

У випадку з «литвинами», так і у випадку з «симоненківцями», участь цих політичних сил у коаліції виглядає мародерством, адже їх люди сідають на досить таки заробітчанські посади. Окремо можна розповідати про те, як кожна групка від розкольників з «Нашої України» тягнеться до годівнички, торгуючись з БЮТ за кожне голосування і кожен закон. В результаті Кабмін аж розпухає від заступників міністрів та інших непотрібних дармоїдів. Середня кількість заступників у міністра нині складає 9-10 осіб, а рекорд, здається, поставлено на рівні 12 чи навіть 13, троє з яких перших… Заради справедливості додамо, що БЮТ залишив під себе бюджетні та газові потоки. З усією притаманною скромністю.

Аналізуючи політичну реформу з точки зору діяльності політично-фінансових клубів, слід говорити про яскраво виражений комерційний аспект їх діяльності. Півстоліття тому в США говорити «що добре для Форда, то добре для Америки». Різниця між президентством Януковича та Тимошенко полягає головним чином у тому, що буде краще для України - збагачення Губського, Буряка та Живаго (а потім уже всіх інших) чи Ахметова, Скударя і Азарова?

Результати виборів були б зовсім іншими, якби кандидат Юлія Тимошенко відверто говорила б, що планує і далі формувати більшість з комуністами та корупціонерами, а Віктор Янукович розраховує чи то на перебіжчиків з НУНС та БЮТ, або на відкриту коаліцію з Юлією Володимирівною. Якщо політики вирішать бути вже зовсім відвертими з виборцями, то замість виборчого бюлетеня мусять створити велику референдумну анкету, в якій опитати людей щодо найважливіших питань державного устрою. Наприклад:

Питання №22
Контроль якої бізнес-групи за бюджетними потоками ви підтримуєте?
А. Сергія Буряка (БЮТ).
Б. Миколи Азарова (ПР).
Тим респондентам, котрі вибрали відповідь А, прохання передати додаток 1. Респондентам, котрі вибрали відповідь Б, прохання передати додаток 2.

Додаток 1. Голосують лише прихильники бізнес-групи БЮТ.
Який формат правлячої коаліції Ви підтримуєте?:
А. Я виступаю за об’єднання депутатів – колишніх учасників акції «України без Кучми» з комуністами та Блоком Литвина (як з безпосереднім учасником акції «Україна з Кучмою»).
Б. Я виступаю за коаліцію сил Майдану на Майдані (БЮТ та рештків НУНС) та сил Майдану на привокзальному майдані (ПР).

Додаток 2. Голосують лише прихильники бізнес-групи ПР.
Який формат правлячої коаліції Ви підтримуєте?
А. Я підтримую об’єднання ПР з тими силами, які відібрали президентство у Віктора Федоровича Януковича у 2004-му році, включно з політиком, яка запропонувала обмотати Донбас колючим дротом (Ю. Тимошенко).
Б. Я підтримую ідею під формування більшості у ВР скупити все парламентське
болото, включно з перебіжчиками із БЮТ і НУНС.

У парламентсько-президентській олігократії вибори – це звичайний інвестиційний проект, в який вкладаються великі гроші, в тому числі – й у наші з вами симпатії. Тому за виборами треба спостерігати як за інтерактивним спектаклем чи ток-шоу, де нам дають право натискати кнопки «подобається» - «не подобається», «вірю» - «не вірю». Адже ми не думаємо, що від перегляду «Гамлета» щось реально зміниться у нашому житті? Ми можемо тільки отримати задоволення і помітити талановиту гру молодих акторів… в надії, що вони з часом отримають головні ролі.

________________________________

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Герої в законі

Скажи, хто герої цієї країни, і я скажу, в якій державі ти живеш. Безумовно, наш нинішній президент зможе сказати, що жив в епоху героїв, яких сам і плодив. Але чи скажемо так ми своїм дітям та внукам?

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 14 грудня, 2009, 19:01 3801 17
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 17
  • Rina Rina 21 грудня, 17:51 Згоден 0 Не згоден 0 Мене вражає те, що у нас в державі безліч толкових політологів, журналістів, економістів... і тільки політики при владі і ті, що прагнуть до неї - суцільний бездарний, пихатий, корумпонаний прошарок населення, який нажаль не тоне, а вспливає нагору. Українці дуже терпляча, працелюбна нація. Гадаю, що всім кандидатам вигідне зубожіння простого люду, щоб не були ті люди дуже перебірливі, а за тяжкими щоденними заробітками спокусилися солоденькими цяцянками, які так і залишаться на папері за любого розкладу. Я вважаю, що недалеко той час коли НИЗИ не захочуть жити по-сторому, а ВЕРХИ не зможуть керувати за звичкою..... відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції