Лікуватись за допомогою інтернету - це все одно що "викочувати хворобу яйцями".
Для початку відома у медичній сфері притча. Лікар довго лікує хворого, але з мертвої точки справа не зрушується. Тоді він говорить пацієнту: "Нас зараз троє у цій кімнаті: ви, я і ваша хвороба. Ви зараз зі своєю хворобою – проти мене. Станьте на мій бік – і ми переможемо".
Потрібно розуміти: якщо, приходячи до лікаря зі своєю бідою, ви налаштовані щодо нього негативно, агресивно, презирливо – ви блокуєте лікарю можливість допомогти вам. Варто усвідомити ще дещо. Довіра між доктором та пацієнтом, повага пацієнта до знань, інтелекту, душевних якостей лікаря – це обов'язкова складова успішного лікування. Тому якщо якийсь конкретний лікар не викликає у вас довіри, відчуття душевного комфорту, бажання поділитись з ним своєю проблемою, то зробіть послугу і собі, і йому – не йдіть до нього, а оберіть собі того лікаря, якому довірятимете. Погодьтеся, ви досить дивно б виглядали, якби в супермаркеті сказали, наприклад, продавцю: "Я до вас прийшла, але я вас терпіти не можу, тому я у вас нічого не купуватиму, а виходячи з магазину, ще й на поріг плюну!".
Дуже ускладнює спілкування між лікарем та пацієнтом й те, що захворівши та, перш за все, отримавши безрезультатний "курс лікування" у фармацевта (це окрема тема для серйозної розмови), українці досить часто в другу чергу прямують не до кабінету лікаря, а в інтернет – на численні "медичні" портали і форуми. Відтак мають щиру впевненість, що вони набагато краще знають "свою хворобу", ніж лікар, який "вперше їх бачить".
Однак якби в інтернеті можна було точно визначити свою хворобу за скаргами та симптомами, а потім ще й знайти в тому ж інтернеті схему лікування – медикам не треба було б шість років навчатись в університеті і ще по два роки в інтернатурі й ординатурі. Не треба було б читати щодня медичну літературу і кожні п'ять років доводити профільній кафедрі та атестаційній комісії свою кваліфікацію.
Для фахівця-медика інтернет – лише засіб пошуку джерел професійної інформації, наприклад, найбільш вдалих монографій на відповідну тему, статей в професійних журналах тощо. Зазвичай дійсно цінна фахова інформація недоступна для широкого загалу, натомість на різні популярні сайти щодня вкидаються тони "інформаційного шлаку", за достовірність якого ніхто не відповідає.
"Лікуватись за допомогою інтернету" - це все одно що "викочувати хворобу яйцями" у бабок чи лікуватися БАДами. При цьому, як правило, з пацієнтами, які після курсу "аптечного лікування" вже пройшли й "курс лікування інтернетом", дуже важко працювати в подальшому. Насамперед тому, що з часом втрачаються певні можливості для діагностики хвороби, та й сама "інтернет-терапія" дається взнаки.
А найгірше, що найбільш вперті пацієнти, навіть звернувшись до медичного закладу, продовжують наполягати на "інтернет-версії" свого діагнозу та лікування. У такому випадку лікар попросить вас припинити користуватись його послугами. Зазвичай, в нього немає ні часу, ні можливостей, ні бажання переконувати вас у своїй правоті. Таким чином, у мене для пацієнта може бути лише одна порада: захворів - звернися до лікаря. Не віриш лікарю - знайди іншого, вислухай думки двох-трьох спеціалістів.