Вона працює

Телебачення щодня догідливо підкидає сюжети про безпорадний парламент© УНІАН
Погляди 25 вересня, 2009, 12:05 7205 29
Додати до обраного
Не ідеалізуючи парламенту, зазначу: його неефективність є наочною тільки тому, що роботу ВР транслюють по телевізору. Що саме роблять в той самий час численні „трудоголіки” з інших державних установ, ми достеменно не знаємо.

Днями зловив у центрі Києва таксівку. Коли проїжджали повз будівлю Верховної Ради, водій, зовсім молодий хлопець, кинув крізь зуби:
— Якби хтось зголосився перевішати цих красенів-депутатів! Я за такого кандидата у президенти залюбки проголосував би!
— А за що вішати?
— За несумлінне виконання своїх обов‘язків! Наступник покараного напевно буде набагато працелюбнішим…
— Тоді замовляйте особисту шибеницю.
— Тобто?
— Після вашої урочистої страти наступник, на відміну від вас, не ганятиме на червоне, не розмовлятиме за кермом по мобілці, обладнає автівку паском безпеки й вимагатиме оплати за проїзд відповідно до тарифів…

Телебачення щодня догідливо підкидає сюжети про безпорадний парламент. З біл-бордів потенційні учасники майбутніх перегонів невтомно закликають до встановлення сильної президентської влади. Соціологія сигналізує про значне підвищення попиту на горезвісну «тверду руку». Дорожньо-транспортні пригоди за участю депутатських нащадків поступово перетворюються на стихійне лихо. На тлі цього говорити про переваги парламентаризму — плисти проти течії.

Проте. Якби не сварка за президентський стілець, і Рада не простоювала б. Жодним чином не ідеалізуючи парламенту, зазначу: його неефективність є наочною тільки тому, що роботу ВР транслюють по телевізору. Що саме роблять (і чи роблять взагалі) в той самий час численні „трудоголіки” з інших державних установ (які, нагадаю, існують за наш з вами кошт), ми достеменно не знаємо. Дякувати Богові. Твердих рук за 18 років нагорі було вдосталь, натомість бракувало рук чистих. Аналогічна проблема виникла зі світлими головами. Переваги сильної президентської влади ми вивчали на різних прикладах. І що воно нам дало?

Відшукайте сильну президентську владу бодай в одній країні Старого Світу. Знайшли? Тим, хто наводить як приклад Францію чи Польщу, дружньо раджу погортати тамтешні конституції. Дізнаєтеся чимало цікавого. Не переконує? Заради Христа. Тоді, панове виборці, суворо забороніть панам кандидатам узагалі згадувати про Європу. Дарма, що це охоче роблять навіть ті, хто затято експлуатує антинатівську риторику та обстоює запровадження двомовності.

Гаразд, Європа для нас не взірець. У нас особливий шлях. Нас врятує сильний президент?
Їй-Бо, соромно за власну зневіру, проте не чекаю дива від Тимошенко чи Януковича (решту не чекаю навіть у другому турі). Маю на те підстави. Ба більше: можлива поява будь-кого з них на Банковій викликає певні побоювання. Як на мій хлопський розум, єдиною гарантією безпечного (для держави) царювання Юлії Володимирівни або ж Віктора Федоровича є наявність повноцінного, повнокровного та повноважного парламенту.

Коли чинний керівник держави хизується здобутками демократії за часів його володарювання, він почасти має рацію. Є лишень одне застереження — переможний поступ прав і свобод відбувався не завдяки, а всупереч Ющенку. Не те, щоб Віктор Андрійович не хотів, аби навколо поменшало політичного, медійного та громадського плюралізму. Радше не зміг. Спочатку було ліньки, згодом — запізно. Отже, в цьому з господарем Банкової нам певною мірою пощастило. Але ж таланити вічно не може. Пані Тимошенко не така млява. Та й в оточенні пана Януковича чимало моторних хлопців, позбавлених зайвих сантиментів.

Розбудова парламентаризму потребує років. Чекати на справедливого месію можна вічність. Що гірше?
Один із колишніх соратників Ющенко в переддень чергової річниці Майдану обмовився, що Банкова — це механізм стрімкого перетворення гарного хлопця на поганого політика. Певно, йому видніше. Натомість неозброєним оком помітно, наскільки впав авторитет до президентської посади. Ризикну передбачити: годі чекати швидкого відновлення поваги до глави держави. Хто б цим главою врешті-решт не опинився.

Природньо, коли президента є за що критикувати. Прикро, коли президента є за що ненавідіти. А як, даруйте, ставитися до президента, якого можна не помічати, з яким можна не рахуватися? Почесно мати президента-реформатора, важко мати президента-диктатора. Президента-блазня мати соромно.

Наразі рівень зневаги до Ради теж чималий. Але між двома інститутами є суттєва різниця. Президентська модель часто-густо робить долю держави залежною від однієї точки зору, від примхи вождя. В умовах парламентаризму доля примхи вождя залежить від точки зору багатьох. І ніхто не доведе мені зворотнього. Вітчизняні бонзи зневажають думки однопартійців? Якби це було справді так, в Україні давно була б утворена так звана „ширка”. В тому чи іншому вигляді. Те, що цього не сталося, означає, зокрема, наступне: Ющенко, Тимошенко та Янукович змушені рахуватися з точкою зору „поплічників”. А ті, в свою чергу, змушені рахуватися з точкою зору тих, хто їх обрав. Спробуйте переконати мене, що цей зв'язок відсутній.

Збереження існуючого владного статус-кво означатиме збереження хворобливої конкуренції між президентом та прем’єром. Збільшення повноважень глави держави створює ризик встановлення автократії. Очікування освіченого монарха — марні. Подібних істот в Україні катма. Звуження президентських функцій до суто представницьких не тільки залишить без роботи цілу армію пихатих лайдаків. Відсутність зайвого подразника змусить депутатську спільноту домовлятися й працювати. Іншого вибору в обранців не буде. Шибениці не знадобляться.

Розмови про те, що тільки президент може бути повноцінним гарантом національної безпеки, розмовами залишаться. Навпаки, залежність офіційного лідера держави від колегіального представницького органа -- кращий запобіжник від сваволі. Навіть за наших умов, максимально наближених до візантійських.
Зрештою, багато країн дозволяють собі жити без президентів, радбезів, ДУСь та інших ласощів. А от країн без парламентів не існує. Принаймні країн цивілізованих. Парламентську систему критикують — вона працює.
Історія президентства в Україні часами мала ознаки трагедії, часами набувала вигляду фарсу. Можливо, час написати нову сторінку?

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Погляди 25 вересня, 2009, 12:05 7205 29
Додати до обраного
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 29
Вибір редакції