Велика гаванська тайна: при двадцяти доларах по-кубинськи народ радісний і щасливий, а українці з мінімалкою в сто баксів – незадоволені життям. Усе їм мало. Як з українців зробити вічно-щасливих і всім вдоволених кубинців? Де ця магічна кнопка, Кастро?
А якщо ви не хочете нам, демократам з Макіївки та Єнакієво, дати перспективу членства у себе в Євросоюзі – то я полечу собі далі. Так відповів Гарант територіальної цілісності Межигір'я керівникам ЄС. Сильно, мужньо, по-путінськи строго.
Випустити Юльку на вибори – це і є по-вашому демократія? Усі ці європейські розмови про незалежне судочинство, про презумпцію невинуватості, про роль слідства й обвинувачення, про адвокатуру і можливість захисту у процесі, про відкритість судів, про змагальність сторін, про мотивацію і персональну користь у міждержавних угодах, або її відсутність.
Многа букаф! Ви думаєте, що такі просунуті юзери бюджету як клюєви-бойки-тігіпки, за плечима яких стоять лицарі прав і свобод пшонки-хорошковські-могильови, і уся ця могуча кучка, підперта законотворчим генієм чечетових-богослоських-колесніченків повірять у ваш лохотрон "європейські цінності"?!
От реконструйований стадіон на пів-мільярда чи дві нафтові платформи за ціною чотирьох – оце цінності. І взагалі – багато хочете від нас: і Юльку випустити у час обвалу рейтингів влади, і закон про вибори правильних пацанів до Ради за прикупленими округами не приймати. Може вам ще й судову реформу знову перереформувати? Карочє...перспективу дайош?! А ні – полечу далі... І полетів. На Кубу.
На сторінці президента скупе, як сльоза Че Гевари, повідомлення: «"Президент України Віктор Янукович провів зустріч з Фіделем Кастро. Зустріч у форматі "віч-на-віч" тривала понад дві години". І жодної фотки. Самі кубинці вже більше року Фіделя не бачили.
А чи є ще такий? Їм хоча б якісь фотки малюють в комуністичних газетах. А нас і цієї радості позбавили. З ким була зустріч? З фотографією? А може зустрічі взагалі не було? Один Рауль знає і ще декілька раулів з адміністрації, але ж хіба скажуть?! І навіть, якщо після пляшки кубинського рому таки уявити теплу зустріч, то про що з Фіделем наш єврогарант міг говорити дві години поспіль? Не розповідав же він революціонеру-маразматику про успішну пенсійну реформу на Вкраїні далекій.
На "Острові Свободи для родини Кастро", де цивілізація завмерла на зламі 60-их минулого століття, існують дві кубинські цінності: перша - народ за 20 баксів зарплати підтримує спадкових вождів Кастрів, не бунтує і друга – Фіделя навіть ЦРУ не змогло скинути. Може поділяться досвідом, бо дивитися озвірілий ролик з Каддафі страшно. Навіть в Мубарака істерика сталася.
Отже про істинні кубинські цінності. Кругом пальми і розруха. Крім сільського господарства, яке завдячує не так марксизму-лєнінізм, як карибському клімату – нічого не виробляється. Але медицина тут хороша, така що навіть демократ Уво Чавес лікується на Кубі. З такою медициною, яка знає секрети, можна жити вічно і думати про четвертий-п'ятий терміни.
Як звітують офіційні рупори Банкової: по медицині таки домовилися – кубинці не будуть перебирати українськими продуктами при своїй острівній ізольованості. Від часів Карибської кризи бартерна схема економіки острова незмінна – усе мінялося з СРСР та комуністичним Китаєм. Побартерують тепер з Україною.
Те, що більше українських дітей зможуть підлікувати на Кубі надірване українською екологією, знищеною комбінатами вітчизняних олігархів-імперіалістів, своє юне здоров'я – добре. Більше кубинських сигар, рому і фруктів – теж не зле.
Але по суті своїй – увесь цей візит, як фанера над Гаваною. Бо декларувався як контр-відповідь на вимоги з Брюсселю. Протиставити європейським цінностям кубинські?
Ну є одна кубинська цінність - опозиції на острові вже півстоліття не має. Уся на загниваючо-капіталістичній Флориді загорає. Ляпота і повна "шпонка".
Велика гаванська тайна: при двадцяти доларах по-кубинськи народ радісний і щасливий, а українці з мінімалкою в сто баксів – незадоволені життям. Усе їм мало. Як з українців зробити вічно-щасливих і всім вдоволених кубинців? Де ця магічна кнопка, Кастро? Це ж питання цивілізаційної ваги і спільних цінностей. І як зробити безопозиційний навколишній простір? Ні Чавесу, ні бацькові Лукашені таке не вдалося, а Фіделю з Раулем вже пів століття - повна лафа.
Хоча секрет спокою і добробуту комуністичних диктаторів простий. Ще у 1959-м були заборонені усі партії та громадські рухи. Мільйон "поганих" кубинців емігрував, а кращі лишилися. Основи й цінності треба закріплювати одразу, ще на початку «всенародних реформ». Так вчить досвід великого Фіделя. Навіть у Вікіпедії можна цей рецепт прочитати.
Був у братів Кастро такий собі Че Гевара. "Той був призначений командиром тюрми в фортеці La Cabaña, і протягом п'яти місяців 1959-1960 років перебування на посту він наглядав за судовими процесами та стратами багатьох людей, серед яких були колишні службовці режиму Батисти. Хосе Веласусо, юрист, що працював під керівництвом Гевари в Ла Кабанья над підготовкою обвинувачень, розповідав, що це були беззаконні процедури, в яких «факти оцінювались без будь-якої поваги до загальних юридичних принципів», і докази були підтасовані Геварою. Приблизно від 156 до 550 чоловік було страчено за спеціальними судовими наказами Гевари протягом цього часу". Ось це – практичний досвід й історична традиція.
Але є одна незборима "загвоздочка" – і Че, і Фідель завжди були антиімперіалістами і за їх мірками нинішній уряд України – ну чисто імперіалістичний. Та й Лук'янівське СІЗО цим пострадянським імперіалістам перетворити на Ла Кабанью не вдасться, партії усі не заборониш, усіх в еміграцію не випхаєш. І навіть якщо методи владарювання скопіюють – природу ж свою загарбницько-олігархічну їм не змінити.
Че Гевара, якби був на цій двогодинній зустрічі поряд з комараде Фіделем, нашому точно би сказав: пора робити соціальну революцію і гнати усіх цих імперіалістів з вкраїнського уряду в темниці Ла Кабанья. А так, щоб навпаки, імперіалісти свій народ і в хвіст, і в гриву – не буває вічно.
"Ми дуже хочемо, щоб ті реформи, які почалися на Кубі, були успішними і привели її до процвітання та покращення життя Кубинського народу" побажав наш реформатор їхньому реформатору Раулю і полетів до Бразилії. Позаду лишилася прекрасна й злиденна Куба...
_____________________________________________________________________________
Якось непомітно промайнув історичний виступ посла України в Білорусі Віктора Тіхонова на офіційному РТР-Беларусь.Цей виступ заслуговує на увагу самого Януковича, який за Конституцією провадить закордонну політику держави.