Як Кузьма антену пиляв

Як Кузьма антену пиляв

Юрій Винничук / Фото: УНІАН

Якби й справді не було різниці, якою мовою розмовляти, то вся Європа давно б англійською балакала. А от чомусь навіть малі народи нізащо не бажають відрікатися від своєї мови.

"Не те в Кузьми на умі"

М. Номис "Українські приказки, прислів'я і таке інше".

Є такий сайт "Русский Обозреватель". Ніколи туди не зазирав, а тут Андрій Бондар підказав: "Господи, який осяйний і невиліковний цей Кузьма Скрябін. Навіть не чемпіонаті світу з кретинізму він посів би друге місце!"

Зайвий раз переконатися у кретинізмі когось, кого ти і раніше мав за бевзя, миле діло. Залізаю на той сайт і читаю інтерв'ю Кузьми. Починається з того, що "На Украине сменилось уже, кажется, трое, четверо, а то и все пятеро президентов, а "Скрябин" как пел, так и поет".

І тут я починаю здогадуватися, що не в одного Кузьми з мізками не альо, бо й інтерв'юер має бзіка – не може наших президентів порахувати. Болюча тема для Кузьми – Помаранчева революція: "Первое, что я сделал, когда началась оранжевая заваруха — полез на крышу и спилил антенну с украинскими каналами".

Ну, якби це він сусідові своєму спиляв антену, я б ще зрозумів, але собі? Навіщо пиляти? Досить від'єднати кабель. А позбувся Кузьма українських каналів тому, що "мне эти программы мешали нормально думать". Тобто у ті рідкісні моменти, коли він ще й думає, причому нормально, вони йому заважали. На відміну від тих моментів, коли думає ненормально.

І ось зразок такого нормального думання: "Никогда не забуду, как Микола Вересень в эфире говорил, что с Западной Украины приехали солнечные люди с улыбками и цветами, а из Донецка — с железными зубами, серыми лицами и желанием набить тебе морду".

Ну, тут слова Вересня лише ілюстрація до того, що можна було побачити на спиляних українських каналах, але якщо антени нема, то переконатися у правдивості цих слів і жодної можливості нема. А тим часом навіть зарубіжні журнали публікували ці контрасті фотки з радісними "помаранчами" і синюшними "баклажанами".

Але вершинний політ нормального думання Кузьми відбувся, коли прозвучало питання: "Как ты относишься к русскому языку?" На це Кузьма розродився такою тирадою: "Самая большая дурость, которая творится в этой стране — постоянное сталкивание лбами востока и запада. В языке причину ищут — да кому какая разница, на каком языке кто говорит? Куча стран, та же Швейцария, Канада — там есть разные проблемы, но никогда не было проблемы "на каком языке разговаривать? какой язык будет государственным?"

Якби й справді не було різниці, якою мовою розмовляти, то вся Європа давно б англійською балакала. А от чомусь навіть такі малі народи як баски, каталонці, корсиканці, словени, мальтійці нізащо не бажають відрікатися від своєї мови. А "куча стран" – це вже суцільна нісенітниця, бо насправді жодної "кучі" нема.

Двомовність Канади — це міф. У Канаді розмовляють або англійською, або французькою. І тільки 17% населення знає обидві мови, але вживає її набагато менше. Лише понад сто тисяч вважають рідною обидві офіційні мови. Крім того, це два різні народи: англоканадці і франкоканадці. У них мало що спільного, принаймні вони ніколи не говорять про себе, що вони "народи-брати".

Двомовність у Канаді декоративна. Поза Квебеком квебекці мусять переходити на англійську. Та й у самому Квебеку не часто почуєш французьку. Наприклад, коли я був у Монреалі, то її так і не почув.

Ізоляція цих двох Канад проявляється ще й таким чином, що франкомовні телеканали не транслюються в англомовній Канаді, їх треба спеціально замовляти по кабельному телебаченню. Задля державної кар'єри канадці мусять вивчати обидві мови, хоча роблять це з примусу і висловлюють своє незадоволення, бо пізніше дуже рідко можуть ці знання використати. Але це плата за те, щоб країна не розкололася.

Хтось собі уявляє, як наші державні чиновники, а особливо ті всі нувориші, не обтяжені інтелектом, почнуть складати екзамени – справжні, а не фіктивні – з володіння українською і російською? У нас же ж жодною з них ніхто не розмовляє правильно. На жодній з мов ніхто не напише простенького диктанту. Свідченням цього є й те, що недавно під час візиту високого гостя зі Шрі-Ланки регіонали збагатили наш алфавіт ще однією літерою „Ы". Можливо, це в рамках газово-кримських угод: ми вам продовжуємо термін перебування ЧФ, а ви нам за те „Ы"?

Щодо Швейцарії, де є три офіційні мови і одна кантональна реторороманська, усі знають німецьку, але не всі французьку та італійську, бо у школах вивчають лише три мови: німецьку, англійську і на вибір якусь другу офіційну. Тобто реально панівною мовою є німецька.

І от що цікаво. У жодній країні, де є двомовність, нема телеканалів зі змішаним мовленням, всюди або одна мова, або інша. А подивіться що робиться у нас: більшість концертів, шоу, спортивних змагань ведуться або двом мовами, або однією російською. Майже усі глянцеві журнали – не просто російськомовні, а тупо російські. Хоча засновниками їхніми є громадяни інших країн. У нас навіть національним телебаченням керують ліванець і Бенкендорф.

Та повернемося до одкровень Кузьми. Його донька Барбара "с подружками разговаривает на русском, хотя она и в украинском классе — потому что украинский язык — язык немодный в нашей стране, вот это беда. А что у нас будут русскоязычные классы, так это ничего страшного. Нужно делать язык модным и кайфовым, а не делать такие переводы в кино, что люди ходят туда посмеяться с прикольного и тупого перевода".

І чим, скажімо, відрізняються ці слова українського співака Кузьми від висловлювань якого-небудь русскоязичного регіонала? Насправді українське дублювання за винятком титрів досить на високому рівні, а зазирнувши в Інтернет і ознайомившись із відгуками глядачів, переконуєшся, що навіть російськомовні українці українське дублювання ставлять вище за російське.

Ну, а те, що у дубльованих фільмах звучить деколи вишукана українська мова, а не та, яку можна почути у піснях Скрябіна, то це ж тільки добре. Моя дитина, наприклад, вживає купу слів, почерпнутих із мультиків і фільмів, які в реальному житті зустрінеш рідко, але чи це привід для кепкування?

Візьмімо кличну форму: Іване, Степане, Анжеліко. Є лише дві слов'янські мови, де вона відсутня: болгарська і російська. В усіх інших мовах вона є, що свідчить про те, що українська все ж таки давніша і природніша за книжну російську, яка творилася на основі болгарської. Ось окремі такі кузьми-скрябіни і регочуть, коли чують: Бобе, Діку, Джоне, Чарльзе... Їм смішно. Але коли вони приїжджають на заробітки у Польщу або в Чехію, то вже не сміються.

Але про те, чим відрізняється мова пісень Кузьми від справжньої української, поговоримо іншим разом.

_________________________

Читайте також

Синдром звапнілого мозку

Кожен має свій пунктик в голові. Когось муляє те, когось тамте. Мене нічого не муляє. Окрім Табачніка. А Табачніка муляє Буковинський курінь.

Повʼязані теми:

Наступна публікація