Якщо побачать, як депутати живуть, ніколи не будуть заздрити

Незавидне життя "заїжджих" нардепів нашоукраїнець Андрій Парубій демонструє журналістам ТСН.ua наочно, запросивши нас в гості до готелю "Київ", де він проживає вже четвертий рік.

Готельний номер народного депутата Андрія Парубія - одного з головних фігурантів минулорічного яєчно-шашечного шоу в Раді, розташований на 17-ому поверсі готелю "Київ", що на розі вулиць Грушевського і Липської. Вище – тільки дах. За чутками із зареєстрованих 150 депутатів тут живуть не більше двадцяти парламентарів. У яких цілях використовують винайняті для них державою номера понад сотня нардепів – можемо лише припускати...

Першим ділом нардеп демонструє ТСН.ua шикарний вид з балкону: як на долоні - Маріїнський палац і сама Верховна рада, а ще – пів-Києва на додачу. Утім на цьому приємності готельного життя закінчуються. "Тут взимку холодно, а влітку – спека. Пригадую, як торік у липні ми з колегами-сусідами майже щовечора виходили в Маріїнський парк і гуляли до першої, другої ночі, тому що в номері було надто жарко... Всі – і нашоукраїнці, і комуністи, так би мовити, біда всіх єднає", - філософствує Парубій. Утім кондиціонери нардепи таки випросили, щоправда, вже в жовтні, коли спека скінчилася.

Попри те, що номер двомісний, там ледве можна розвернутися. Парубій зізнається, що раніше взагалі жив у одномісному, площею 12 квадратних метрів, та через те, що на канікули до нього приїжджає восьмирічна донечка Ярина і дружина Уляна, випросив ще додаткову кімнату. У номері достатньо затишно та прибрано – як і в усіх готелях, майже щодня заходить прибиральниця. Брудні речі депутат пере і здає до хімчистки у тому ж готелі. Каже, це не дорого – близько 20-30 гривень за річ. А ще на поверсі є праска. Кожен бажаючий депутат і не тільки може випрасувати собі сорочку чи брюки. Товаришує з колегами-нашоукраїнцями – Володимиром Карпуком і Володимиром В'язівським. Проте "Шустера" та інші передачі дивиться здебільшого сам – із келихом пива. Перед розмовою Андрій Володимирович вмикає у розетку чайник і пропонує декілька сортів його улюбленого китайського чаю. До речі, чай, як і цукерки та печиво Парубій зберігає у тумбочці під телевізором. А холодильник в нього – порожній і навіть вимкнений з розетки – щоб дарма електрику не жер... Напередодні парламентар повернувся з рідного Львова, де святкував день народження донечки.

- Пане Андрію, як відсвяткували?

- Нормально, дякую. Святкували в сімейному колі. Подарували Ярині ролики, то вона в перший же ж день коліна роздерла (сумно посміхається. – Авт.).

- З чого починається ваш день тут, у Києві? Ви робите зарядку? Чи можливо бігаєте у Маріїнському парку?

- Роблю зарядку, але роблю тут, в номері. Коли тепліше – то на балконі. Потім заварюю чай в електрочайнику, от як зараз, до чаю – сухе печиво. Після того о пів на дев'яту іду на нараду – або фракції, або групи. Потім сесія. увечері – зустрічі, ефіри... Вертаюсь сюди десь о дев'ятій-десятій. І знову - чай, новини, книжка...

- Розкажіть про готельне життя. Хто ваші сусіди? Чи проводите спільно вільний час?

- Нема такого поняття як спільне проведення часу в готелі з сусідами. Тут у мене два друга – нардепи Карпук і В'язівський. З ними можемо випити чаю. Але колективних переглядів футболу чи якихось шоу не влаштовуємо. Раніше, коли було більше вільного часу, приходив до номеру і вивчав англійську – у мене тут ціла купа підручників з англійської мови.

- Наскільки комфортні тут умови проживання?

Готельне життя нардепа / Фото: Слава Гіріч/ТСН.ua
- Єдиний позитив життя у готелі – те, що близько від роботи. Влітку тут безмежна спека. А взимку – холодно. Та якщо зимою це питання нам вдавалося вирішувати – (включали калорифер), то літом з цим нічого неможна було зробити. Я йшов в Маріїнський парк і гуляв до першої, до другої ночі, поки жара не спадала. Там зустрічав інших колег, у тому числі, комуністів. Жартували між собою: мовляв, ось хтось побачить, як депутати живуть, не будуть більше заздрити ніколи. Жалілися адміністратору готелю. І лише на початку жовтня якось ми з колегами заходимо в номера, а там – кондиціонери. Ото була радість. Щоправда випробувати їх зможемо лише у цьому році.

Було таке, що ламалася сантехніка. Одного разу так прорвало кран, що я не знав, що робити. Побіг до адміністратора. Поки не прийшов сантехнік, я намагався переливати воду у ванну. Тут же сантехніка дуже стара, тож НП трапляються...

Хоча, як на мене, на проживання депутатів витрачають забагато. Дивіться, номер коштує десь 350 гривень в день, це зі знижкою. У місяць виходить близько 12 тисяч. Якби за ці гроші винаймати квартири, це було б зручніше і дешевше. Але держава так побудувала відносини...

- Ви кажете, що снідаєте у номері. Але ж в готелі є ресторан. Туди не ходите?

- Ви бачили там ціни? Там просто неадекватні ціни. Якщо не помиляюсь, 25 грн коштує філіжанка кави...

- Чи вистачає вам депутатської зарплати на життя у столиці?

- Я на руки отримую 13,5 тисяч гривень. Але майже половину цієї суми щомісячно витрачаю на фінансування громадських ініціатив, громадських організацій. Наприклад минулого місяця 5 тисяч гривень я виділив на адвокатів для хлопців, які сидять у СІЗО в Запоріжжі, у справі про знесення голови пам'ятника Сталіну. Додаткового заробітку не маю. І коли говорять про те, що депутати щось заробляють на депутатських запитах і тому подібне – це повна дурня. Тобто, я допускаю, що якісь депутати можливо таке роблять. Але в мене система така: прийшло до мене звернення – помічники готують запит, я прийшов, розписався і пустив його в хід. Кожен бажаючий може перевірити.

- Чи правда, що депутати отримують гроші за голосування? До вас особисто не підходили, не пропонували гроші?

- Теж маячня. Ну, я припускаю, що на рівні фракції є домовленості, але ж до депутатів особисто не підходять і не домовляються. І якщо порахувати, скільки вони переманюють людей і скільки, за чутками, депутати отримують – то напевно вони б мали цілими чемоданами ці гроші заносити. Такого, звісно, нема. Думаю домовленості безпосередньо стосуються бізнесу: злиття, або прикриття. Тобто діють не грошима, а спокусами, чи залякуваннями.

- Ким у вас працює дружина?

- Вона працює у Львові на кафедрі фольклористики, лаборантом. Ставку і посаду викладача їй дадуть, як тільки вона захистить кандидатську дисертацію. У нас одна дитина. Невелика квартира – десь 70-80 кв. м. В принципі витягуємо. А ще я чотири роки тому взяв машину у кредит – "Тойоту Кемрі", поступово виплачую. Але вона там, у Львові.

- На чому в Києві пересуваєтесь?

- Або на метро, або на верховнорадівській машині, яку нам дозволяють використовувати 24 години на місяць. Це приблизно одну годину на день. Я викликаю її переважно тільки тоді, коли їду в Бориспіль, на літак. Чи коли їду на ефір. Приміром, 5 канал розташований на вулиці Електриків, бо зна де, туди на громадському транспорті не доберешся. А верховнорадівські водії добре орієнтуються, бо майже всі депутати туди їздять. Звісно, коли приїжджаєш на ефір, то виходить трошки не зручно – машина має годину тебе чекати. Тому за день ефіру можуть декілька годин "згоріти".

- У автопарку ВР, як і раніше, "шкоди"?

- Так.

- А чи правда, що у зв'язку з подорожчанням бензину, водіям ВР обмежили ліміт бензину на день?

- Таке було, але тільки влітку. Вони мали витрачати не більше 10 літрів на день. Було таке, що телефонуєш їм, а вони кажуть: нема бензину. Водії жалілися: їдуть до Борисполя, і не знають, чи доїдуть, чи заглохнуть посеред дороги...

- Вільний час як проводите? Чи ходите до клубів, до кінотеатрів?

- Ні. Я в житті раз був у клубі. Ми з юристами йшли з суду і зайшли в один заклад каву попити. І вже потім я дізнався, що це був клуб. Це було десь біля Бесарабської площі.

- І як, сподобалось?

- Ой, було надто галасно. Ми ж йшли випити каву, поговорити, а воно по вухах так грюкає – жах. Тобто, такі заклади не люблю.

- Нещодавно ви заявляли про те, що з вас і вашого колеги Гримчака хочуть зняти недоторканість, аби притягти до відповідальності у справі про події 27 квітня у Раді. Щось чути з цього приводу?

Кримінальна справа проти Парубія досі відкрита / Фото: Слава Гіріч/ТСН.ua
- Питання не знято. Кримінальна справа проти мене відкрита, просто мені не висунуто обвинувачення. Власне тому, що є недоторканість. Більш того, як мені повідомили на останньому допиті, термін слідства продовжено. Слідчий вважає, що він довів мою вину, передав справу до Генпрокуратури, яка, в свою чергу, гадаю, незабаром передасть її до Верховної ради. Звісно, без волі депутатів нічого не відбудеться. Але справа нікуди не зникла. Інший момент - її можуть активно розкручувати або зараз, або через півроку, або тоді, коли це буде вигідно. Наскільки мені відомо, у влади немає відчуття, що вона зможе провести це питання через Верховну раду.

- А що кажуть ваші колеги-регіонали?

- Дехто з тих, хто написав заяви тоді проти мене – прийшли і вибачились. У приватній розмові сказали, що їм так не слід було робити, що вони "не стукачі", а "нормальні пацани", але вже нічого не зробиш. Та самі заяви не відкликали.

- З Віктором Ющенком, як з лідером партії "Наша Україна", до якої ви належите, часто спілкуєтесь? Він змінився після того, як пішов з президентської посади?

- Я його не надто часто бачу. Він з'являється на партійних засіданнях. Бачилися на дні народження. Але якщо торік це свято проходило більш помпезно – запрошувались співаки, був великий зал - цього року все було досить скромно. Святкували на Спаській, в нашому офісі. Ми всі зайшли, подарували якісь подарунки, підняли келихи, закусили канапками, піднялися і пішли. Це все тривало якихось 15 хвилин.

За часів його президентства він був досить відкритою людиною. Коли відкривали Батурин, Чигирин – він всіх запрошував. Сам готував куліш, пригощав. Бо він це дуже шанував – коли депутати, губернатори, всі збиралися разом.

- Як на вас – це було більше показушно?

- Точно не показушно. Йому можна багато чого закидати, але тільки не це. Для нього це дійсно було важливо. На одній з останніх зустрічей, яку я з ним мав, він розповідав про палаючого повстанця. Вважається, що на Тернопільщині у 1960 році загинув останній повстанець. Коли його оточили, він піднявся на скелю і там себе підпалив. І ось Ющенко десь хвилин сорок розповідав, як він знайшов донецького бізнесмена, який профінансує цей пам'ятник. І тепер там десь на краю скелі він буде стояти. То це точно є щиро.

- Чому, на ваш погляд, зараз поновили справу Гонгадзе? Чим вона обернеться для Кучми?

- Є багато версій, я підтримую одну з них. Думаю, Віктор Янукович хоче продемонструвати Заходу, що переслідують в Україні не тільки опозицію. Також, гадаю, що є елемент впливу на медіахолдинг Пінчука. Якщо подивитись на те, з якою системністю влада бере інформаційний медіапростір під контроль, то фактично існування власника каналів, який не є підконтрольний, для них розкіш. Тобто це робиться для того, щоб зробити Пінчука більш слухняним. Для Кучми ця справа не матиме негативних наслідків, сто відсотків.

- Навіть якщо припустити, що цю справу підняли, аби виправдати колишнього президента, чому ж при Ющенко Кучму жодного разу не викликали на допит?

- Ющенко не був прокурором, він не мав таких повноважень, як Янукович. Зараз ми маємо повну концентрацію влади, повну вертикаль.

 

Інтерв'ю взяла і підготувала Наталія Мелещук

Повʼязані теми:

Наступна публікація