Можна я не буду оголошувати усіх тих, кого б я з насолодою трахнув дубинкою? А краще парасолькою. Або шишкою. Усвідомлення того, що мені за це нічого не буде, викликає у мене гордість за нашу справедливу юстицію.
На щастя, є у нас такі політики, яким краще б жувати, а не балакати. Чому на щастя? Бо вибовкують те, чого, мабуть, не варто було б вибовкувати.
Президент побажав, щоб бюджет було прийнято ще до свят. А депутат фракції Партії регіонів Григорій Смітюх, як Пилип з конопель: "Верховна Рада не спроможна зібратися і опрацювати проект бюджету за найближчі два тижні. Багато депутатів вже виїхали на святкування до Європи".
Бурхливі оплески, які переходять в овації.
Зауважте: поїхали відпочивати до Європи, а не до Тайожного союзу. І чим же їм Казахстан чи Киргизія не до шмиги? Чим пляжі Кос-Аралу кращі за Мадейру?
Коротше, пацани давно вже євроінтегрувалися, вкорінилися разом із баблом і віллами не тільки самі, а й зі своїми нащадками, тільки нас не хочуть пускати.
Ба й справді: чого б то нас туди пускати? Ото, скажімо, довідається шахтар з Донбасу, що, коли залізти в інтернет, то можна за смішні гроші полетіти в Іспанію чи Португалію на курорт. А там зняти хату дешевше, ніж у Криму. А коли завітає до якоїсь ресторації, то буде просто шокований тими порціями, які з'являться перед ним на столі.
Та це ще не все, бо відкриє, що й продукти в Євросоюзі дешевші, ніж у нас.
Можна навіть не вгадувати, з якими думками він повернеться на свою малу батьківщину.
А якщо він чув, що говорив президент під час "інтерв'ю представникам українських ЗМІ" 19 грудня, то теж недобре. А я б сказав навіть дуже зле. Тобто зле не тому, що почув, а тому, що після того побував у Європі. Бо президент сповістив так званим журналістам, які сиділи з таким виглядом, ніби їх паралізувало, що Україні доведеться перебудовувати свої залізниці під європейський стандарт.
І ось наш шахтар чимчикує собі на вокзал у Мадриді і що бачить? О жах! Там колія така сама, як і в нас! Іспанія і не думає перебудовувати свою колію під стандартну ширину 1435 мм.
Ба більше! Таку саму ширину колії мають Прибалтика, Фінляндія, Ірландія та ще й Португалія. І нічого. Їм це не заважає.
Але усе це невинні квіточки. Інтернет тепер успішно освоюють розмаїті тролі на службі у Росії. Саме російські медіа поширили матеріал, а також відео про те, що в Німеччині батька посадили в тюрму зате, що його донька відмовилася відвідувати уроки сексуальної освіти.
Та коли ви побачите відео, то не почуєте виразної німецької мови, вона буде надійно приглушена. Можна буде чути лише голос російського диктора.
На самому відео також не побачите жодних секс-уроків. Якісь люди стоять із плакатами, але на них немає нічого про секс-уроки і протест на дії суду, який запроторив бідного татка в тюрму.
Відео – це чистої води балаканина. "Девочка была отличницей, однако именно эти уроки вызывали у нее отторжение, и она прогуляла два таких урока, – бубнить перекладач. – Сначала учителя силой заставили её отсидеть один подобный урок, а затем в дело вмешалась полиция и местные власти. Родителей оштрафовали, однако они отказались платить этот штраф. Тогда отца приговорили к аресту на сутки, но он отказался добровольно идти втюрму. После этого в дом к многодетной семье вошли полицейские и арестовали мужчину". Тюрма також чекає на вагітну матір дівчинки.
Повірити у цю маячню може тільки той, хто ніколи не покидав свого містечка або села. В Німеччині живе чимало росіян та українців, а ще більше турків та курдів, які учаться у німецьких школах. Хтось може собі уявити, аби усі ці люди не обурилися?
Але ця побрехенька швидко облетіла інтернет і зависла на безлічі сайтів, а вірні російські підбрехачі вже вхопили її на озброєння і активно цитують.
Та цього замало. Штаб відомого інтегратора з Московією працює на повну силу. І ось вигулькує ще й лист івано-франківської студентки про події на Майдані.
Писаний він чомусь російською мовою. Але це інтеграторів не хвилює. В листі студентка розповідає, як її привезли на Майдан і примусово утримували, хоча вона дуже хотіла побачити Київ.
А от те, що вона побачила на самому Майдані – просто ужіс, ужіс і ужіс! Цілими машинами туди завозять не тільки польські ковбаси, а й ПОЛЬСЬКІ ДРОВА!!!
Кашмар! Дивно, що не згадано безсмертних американських валянків і наколотих апельсинів. Хоча, ковбаси і дрова можна теж наколоти.
Дивуватися тут нема чого. Росія вчепилася в нас, як коршак у зайчика. Як казав Калитка у п'єсі Карпенка-Карого, "Краще смерть, ніж така потеря!"
От і посол Росії у Франції Алєксандр Орлов в інтерв'ю французькій радіостанції "Europe 1" дохідливо пояснив, хто такі українці: "Хочу вам сказати: для того, щоб добре зрозуміти важливість наших відносин з Україною, Ви повинні згадати, що власне Росія виникла у Києві, що росіяни й українці – це один народ. Це як бретонці і нормандці у Франції, тож неможливо їх розділити".
Хтозна. Якщо каталонці уже вирішили відділятися від Іспанії, то колись, може, й бретонцям забагнеться. Чомусь усе частіше відбуваються у світі розлучення, а от злучень катма.
Ну, а про те, наскільки ми один народ, і говорити нема чого. Цей мур уже не пробити. Росіянам з молоком матері уже прищепили віру в Кієвскую і Маасковскую Русь, адін народ і іспорчєнний паалякамі малараассійскій язик.
Але є і радісні новини. Український суд виявився найгуманнішим з усіх судів. Він цілковито відповідає моїм потаємним бажанням.
"Апелляционный суд Донецкой области вернул звание лейтенанта экс-участковому инспектору райотдела милиции Руслану Сутковому, осужденному к 10 годам за изнасилование дубинкой задержаного".
Можна я не буду оголошувати усіх тих, кого б я з насолодою трахнув дубинкою? А краще парасолькою. Або шишкою. Усвідомлення того, що мені за це нічого не буде, викликає у мене гордість за нашу справедливу юстицію.
І на завершення дві цитати. Журналістка Ірма Крат пише про ніч напередодні листопадового розгону Майдану: "Я перепрошую, але в ту ніч лише я від Віктора Пилипишина завезла машину чаю, кави, цукру, води".
Віктор Пилипишин коментує: "Ірма, я ж не просив мене рекламувати. Мої опоненти і їх прихильники тільки і шукають, як би все перекрутити і облити брудом. Але якщо вже уточнювати, то машина була з чаєм, кавою, цукром, водою. А не дровами".
Як кажуть у нас в Пацикові: ноу коммент.
Йосіф Кобзон про Північну Корею після своїх гастролей: "Это райский уголок на Земле, об этом мы сегодня только мечтаем!"
Тому і пам'ятник йому стоїть у Донецьку – ще одному райському уголку.
Однак наші нардепи на свята воліють інші райські куточки. Але це не надовго.
Юрій Винничук