Жаліємо?

Жаліємо?

Роман Чайка

Байдужість громадян до всього, що коїться – це мрія усякої нечесної на руку влади.

Саме політичний клас витворив чіткий поділ, глибиною з Великий каньйон, на нас і їх. Ну, з ними усе зрозуміло. Не зрозуміло лише з нами.

Понад сто тисяч москвичів на мітингу проти фальсифікацій нещодавніх виборів. Більше, ніж попереднього разу на Болотяній площі. Цей вихід громадян на мороз вилився у найпотужнішу акцію проти Путіна. ФСБ з ОМОНом безсилі. "Перевибори", "всю владу – народу" і "Росія без Путіна" – ось головні вимоги. Над головами тисяч радісних, усміхнених людей в зимове небо відлітає портрет Путіна, як колись "олімпійський мішка". З колонок над проспектом Сахарова лунає Океан Ельзи "Я не здамся без бою". Як жартують москвичі: привіт з київського Майдану. Такої Росії світ не бачив від ранніх 90-их минулого століття...

Самі росіяни окреслили історичну вагу моменту – це були "вибори, які змінили нас". А що може змінити сьогоднішній український холодець, у якому як шматки м'яса і моркви, зависли і тремтять в желатині колись активні громадяни? За минулий рік – 60 тисяч громадянських акцій протесту, які заледве струшували поверхню цього холодцю. Повний пшик. Ні кількість не переросла в якість, ні якість цих акцій не переросла в кількість. Щоразу на вулицю виходили інші самотні малочисельні групи принижених та ображених. Солідарності – нуль. Впливу на владу ніякого.

У парку навпроти уряду пів сотні ліквідаторів чорнобильського вибуху, а багатомільйонний Київ бездушно пропливає, байдуже проїжджає повз голодуючих. Чи це ті самі кияни, які не злякалися снігу та морозів 2004-го року? Куди зникли ті сотні тисяч усміхнених і гордих? Хоча б пригадати собі самих себе вісім років тому.

Що має трапитися в державі ще такого, чого не трапилося за цей рік біло-блакитного бульдозера, щоб ми змінилися?!

Із тими, хто нами керує здається вже все зрозуміло навіть "ядерному і термоядерному електорату". Просто не залишилося жодного економічного, соціального та правового параметру в державі, який команда "професіоналів" не провалила б за цей рік. Внутрішня політика усе більше нагадує "демократичні" білоруські будні. А зовнішня політика, або як каже депутат Віктор Янукович-молодший: "наружниє проблєми", зазнала повний крах як із Євросоюзом, так і з Москвою. "І переговори як на Захід, так і на Схід закінчилися нічим. Я особисто задоволений". Так по-пацанячому відверто нахвалює "перемоги" влади депутат з ПР Володимир Макеєнко. Найприкріше, що ці "реформатори" навіть не криються і щомиті зі ще більшим цинізмом декларують свої власні апетити. Ділитися ні з ким не будуть, навіть з Путіним. Вони країну не продають – вони її самі приватизують та захоплюють. Той самий Макеєнко цілком адекватно сформував мету їх "покращення життя вже сьогодні": "Маючи маленьку пекарню, за все життя заробиш те, що при владі можна заробити дуже швидко – за день, за місяць".

Показово, що депутат-регіонал з економічним науковим ступенем Олексій Плотніков, ображався, коли його запитували про виконання реформ згідно з термінами президентської програми "Україна для людей". Саме у ній на 2011 Президент прописав зниження ПДВ до 17%, зниження податку на прибуток до 19%, податкові канікули для малого бізнесу, переведення 60% бюджету з центру в регіони, і навіть остаточно армію зробити контрактною до завершення цього року. "Так ставити запитання некоректно" обурювався Плотніков. Довладарювалися вже до того, що цитувати програму Януковича стало поганим тоном?!

Байдужість громадян до всього, що коїться – це мрія усякої нечесної на руку влади. Саме політичний клас витворив чіткий поділ, глибиною з Великий каньйон, на нас і їх. Ну, з ними усе зрозуміло. Не зрозуміло лише з нами. Лише 8% співгромадян ще вірять, що справи в країні рухаються переважно в правильному напрямку. Де ж ті 92 %?

Невдоволені усім політичним класом?

Чехи, такі самі як ми на всю голову слов'яни, захотіли змін і вибрали Вацлава Гавела. Не політ-вождя, а чесну, моральну і розумну людину. Услід його труні аплодували мільйони пражан і вклонився цивілізований світ. Поляки (теж на всю голову слов'яни) вибороли і вистраждали Бальцеровича, який реформував їм Польщу із совєтсько-соціалістичної на нинішню країну і тихо відійшов із політики в підручники історії.

Вони хотіли змін і діяли. Що з нами не так?!

Росіяни мовчали, схвалювали і підтримували – путінізм цементувався і чавив усіх незгодних поодинці. Вийшли перші сотні тисяч на вулиці і гебешний колос на глиняних ногах здригнувся. Люди почали мінятися і готові вийти знов і знову – Кремль змушений вперше за 20 років реагувати. І по-старому, катком по головах, більше вже не вийде.

92 % українців, як замірили соціологи, також бажають змін і...не діють. Навіть регіонал Макеєнко обурюється: " Та що ви нас жалієте, політиків? Ми хіба бідні?! Вийдіть, подивіться на вулицю Грушевського – на яких машинах їздимо?!"

Жаліємо?! Якщо відповідь готова, то найвищий час діяти масово і починати нашу виборчу кампанію негайно. Вони свою вже почали своїми мільйонами і своїми провокаціями штибу мовного законопроекту Колесниченка-Ківалова. Час діяти кожному, хто володіє знаннями й інформацією. І діяти треба вже й негайно. Донести до всякого "маленького українця" позбавленого інтернету правду про їх дерибан, брехню, розкрадання і звичаї. Принтер має стати масовою зброєю на ці холодні місяці. Народна газета з рук в руки.

92% просто зобов'язані уникнути свого ще одного бездумного чи безумного вибору. Тактика "випаленої землі" має спрацювати як на мажоритарних виборах, так і в партійному вимірі. Цій незмінній політичній армії треба сказати словами Януковича: "ми вам не заздримо...решта додумаєте самі".

______________________________________________________________________________________

Читайте також:

Вінд оф чендж

"Неопомаранчеві" мають московську прописку. Починається відродження громадянської солідарності і в столицях, і в містах федерації. Перші десятки тисяч нових громадян майбутньої Росії вперше декларують свою людську гідність.

Повʼязані теми:

Наступна публікація