Жертви мавпячої лапки

Юрій Винничук© УНІАН
Коли перебігають у стан провладної більшості грошові мішки, це зрозуміло, ці люди ніколи не мали ані совісті, ані гонору. Та й що можна чекати від вчорашнього люмпена, який лише свій другий мільйон заробив чесно?

В Галичині колаборантів називали хрунями від імені якогось легендарного Хруня, який продався полякам ще за бабці Австрії. Зараз термін "хрунь" збагатився синонімом "тушка", "тушканчик". Бути "тушкою" ганебно і гидко. Не знаю, яким місцем думали ті, хто зрадив своїх виборців і замість того, щоб чесно здати депутатський мандат, продовжують займати крісла, виділені зовсім для іншої політичної сили. Колись настане такий час, що тавро "тушки", "хруня", колаборанта будуть носити і їхні діти, і онуки, соромлячись в майбутньому свого прізвища.

Але й це ще не все. За блага, які приносить колаборантство завжди доводиться платити. У класичному оповіданні Вільяма Джекобса чарівна "мавпяча лапка" виконає будь-яке твоє бажання, але надто високою ціною. Наприклад, ціною смерті когось близького або ціною власного здоров’я. Це уже дехто з перебіжчиків відчув на собі – автокатастрофи, інфаркти... Але відступати нема куди: ступивши у багно, мусиш чалапати далі.

У колаборантів дуже погана пам’ять, вони не пам’ятають однієї жорстокої істини: будь-яка революція чи будь-яка влада завжди пожирає своїх дітей. Так було у 1930-тих роках, коли знищили еліту країни, перетворивши її на перегній, на якому заколосилися павліки морозови. Усі українці, які зі зброєю в руках боролися за Власть Совєтов, були розстріляні. Руками євреїв, які масово підтримали більшовиків і пішли в ЧК, було виконано найчорніші справи, а потім у 1938-39 їх усіх репресували. Щоб через 70 років який-небудь Чєчєтов міг заявити, що Голодомор створили ті, хто здійснив революцію.

У 1929-му письменник Олекса Слісаренко виступає на судді у процесі над Спілкою Визволення України громадським обвинувачем, гнівно таврує науковців та письменників, які опинилися на лаві підсудних. Але минає п’ять років, і Слісаренко сам опиняється за ґратами, звинувачений у тому самому, що й члени міфічної СВУ. Така сама доля чекала й на другого обвинувача – письменника Григорія Епіка. Володимир Сосюра у дні процесу над СВУ писав:

Я усмішку їх неживу –
пізнаю у обличчі СВУ:
скорбний розпач тих, хто умер
і на лаві підсудних тепер,
хто готується в дальнюю путь,
що хотів послать туди нас...
Ну, а з ними, а з ними в цей
час і поети їхні умруть.
Ці вовки в одежі овець
є ще в нас і співають: "Кінець"...

А за кілька років поет змушений вдавати божевільного та переховуватися у психлікарні, щоб вижити.

Класичним зразком колаборанта є Віктор Ющенко, який у період руху "Україна без Кучми" підписався під "Заявою трьох", обізвавши опозицію "українським різновидом націонал-соціалізму". Але чи це врятувало його? Ні. Маючи змогу стати президентом ще в 2001 році, він втратив і те, що мав – посаду прем’єра. Але зрадивши один раз, зрадиш і вдруге. Тому навіть прийшовши до влади, Ющенко продовжував метатися, підписувати ганебні "універсали" та "меморандуми", розганяючи парламент і роблячи прем’єром того, кого ще недавно називав "наперсточником". А відтак, бачачи що програє вибори, пішов знову на співпрацю і домовився, що не будуть рухати ні його, ні "любих друзів", а він винятково з вдячності буде агітувати проти всіх. Що ж, поки що, домовленості в силі, хоча й доводиться час від часу бігати на Банкову та нагадувати: а ви ж обіцяли! Бо така уже тактика хазяїв – постійно тримати колаборанта на короткому мотузочку.

Коли перебігають у стан провладної більшості грошові мішки, це зрозуміло, ці люди ніколи не мали ані совісті, ані гонору. Та й що можна чекати від вчорашнього люмпена, який лише свій другий мільйон заробив чесно? З грязі не вийдеш в князі. Це традиційні риби-липучки, які звикли плисти у чиємусь фарватері. А от коли колаборантами стають інженери людських душ, це викликає тиху підозру, що в минулому ці світочі нашої духовності уже мусили лягати під владу. Наприклад, стукати куди слід.

Коли Іван Драч, посидівши на якихось урочистостях біля Януковича, відчув, яка він тонка натура, то й не дивно, що за ним під крило гаранта пірнуло ще пару хрунів на зразок Каськіва, продовжуючи гарні галицькі традиції Герман і Чорновола. А ось і поет та голова "Просвіти" Павло Мовчан уже голосує разом із більшістю. І як його не зрозуміти? Адже в історичній будівлі в Музейному провулку 8, де знаходиться приміщення "Просвіти", давно уже відбуваються непросвітянські речі. Як і в усіх інших осередках "Просвіти", яка залежить від державного фінансування.

Як, зрештою, і в Спілці письменників на Банковій, 2, куди простому смертному нема чого й потикатися, а в літературній кав’ярні "Еней", де колись можна було застати усіх класиків української літератури, сидять клієнти значно крутіші, для яких десять тисяч за вечір не проблема. Більшість приміщень Спілки перебуває в оренді, але письменникам від того ні зимно, ні тепло. Головне аби було затишно голові – Яворівському, колишньому колаборантові, який боровся з українським буржуазним націоналізмом, славив мирний чорнобильський атом, а зараз старанно на усіх шоу грає роль опозиціонера, але не грізного, а цілком затишного для влади.

За цю послугу влада примружувала очі на усі дрібні фінансові вибрики бютівського "опозиціонера". Але, влада мусить пожирати і пожирає. І ось щось у налагодженому організмі тріснуло, вже й приміщення Спілки під загрозою рейдерського захоплення. І Яворівський волає "Пробі!" і не знаходить іншого способу захисту, окрім як зачинити Спілку на замок.

Це все смішно і підозріло, бо коли зависла загроза над самим Яворівським, що його можуть скинути з посади Голови Спілки, то він діяв набагато рішучіше.

А недавно прочитали ми благу вість: "Чільні представники львівської інтелігенції висловлюють підтримку реформам, які проводить президент Віктор Янукович". Під заявою підписалося 9 колаборантів, з яких лише двох можна назвати справді "чільними", але про яких знає вузьке коло львів’ян. Решта імен ширшим колам не говорить нічого. Але як звучить: "чільні представники львівської інтелігенції"! Це ж їх колись Янукович назвав "геноцидом країни"!

Та чи мала ця заява якийсь резонанс у Львові? Якщо й мала, то не той, якого сподівалася влада. Бо кожен розумів, що інтелігенції у Львові десятки тисяч, і "Група 9" не мала морального права промовляти від їхнього імені. Та це зрозуміло у Львові, а ось коментарі українців з інших регіонів звучали приблизно так: а що можна сподіватися від цих продажних галичан, бандерлогів і т. д.?

І тут починаєш усвідомлювати, що зусилля влади в принципі даром не пропали. У Львові пшик, а от поза Львовом – резонанс. Звідки там було знати, що двоє "чільних" представників і семеро функціонерів та маргіналів – це далеко не вся львівська інтелігенція?

Неабиякі дискусії викликало свіженьке призначення Дарки Чепак. Одні кленуть, інші захищають. А я от собі думаю: а хто вона така? Що вона таке написала, аби я почав страждати через її колаборантство? Якби на її місці опинилися Лещенко, Рахманін, Мостова, Чайка чи ще хтось із відоміших журналістів, то, може, я б і випив за упокій продажної душеньки. Але перейматися долею дівчинки, яка змушена буде постійно борюкатися з первою дамою за доступ до тіла? Брехати, викручуватися, завуальовувати, тлумачити безглуздя і виплутуватися з різних "балкантаврів" та "шлєперів"? Їй можна лише поспівчувати. Адже "мавпяча лапка" висить і буде висіти над головою дамокловим мечем.

У кожному разі, мусимо констатувати: якщо колаборантство зло, то нам воно ще не дорого обходиться. Ми наразі втрачаємо винятково баласт, пристосуванців і нероб. Триває процес очищення, який піде нам лише на користь.

"Політик без ознак старечого маразму викликає у мене острах", – написав колись видатний французький філософ Еміль Сіоран. Будемо сподіватися, що на зміну маразматикам прийдуть нові сили, які так легко не зламаються.

_______________________________________________________________________________

Читайте також:

На порозі русского міра

Ну, ви можете уявити собі, щоб на литовському телебаченні виступив польський бард, у якого в репертуарі була б пісня: "О, Вільно! Ти знову будеш польським!". А от таваріщ Гарадніцкій запросто: "Этот город вернется назад – Севастополь останется русским!"

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 12
Вибір редакції