Зроблено в Росії: похмуре майбутнє прав людини у Криму

© amnesty.org
Якщо хтось думає, що підняття російського прапора над державними будівлями допоможе покращити управління, викорінити корупцію чи зміцнити демократичність підходу у керуванні півостровом, дуже скоро їх спіткає розчарування – але для проявів несхвалення можливості вже не залишиться.

Генеральний секретар Amnesty International Саліл Шеті представив короткий огляд російських репресій, що чекають на жителів Криму.

Два десятиліття невпевненого прогресу в галузі прав людини в Україні майже зійшли нанівець лише в одну мить, коли 16 січня цього року Верховна Рада в Києві проштовхнула цілу низку нових законів, які передбачали обмеження свободи вираження думок, заснування асоціацій та організації мирних зібрань.

Написане під копірку російських аналогів, прийнятих останніми роками, нове законодавство було спроектовано для надання українській владі ширших повноважень для переслідування учасників мирних антиурядових протестів на головній площі країни, а також для того, щоб з більшою силою змушувати незгодних замовкнути.

Напевно, президент Янукович сподівався, що мирних демонстрантів вдасться залякати – але їм не стало страшно. Так само, як і під час попередніх спроб розгону, кількість демонстрантів неупинно збільшувалася, разом зі списком вимог. Насильство породжує лише насильство, і через місяць світ з жахом спостерігав, як протест досяг своєї кривавої кульмінації.

За місяць після кривавих подій багато що змінилося: Янукович втік до Росії, масштаби його корупції викрито, його уряд повалено, а більшість його партії у Верховній Раді залишилася в минулому після масового виходу з неї членів.

У нового уряду також вистачає проблем – все ще ніхто не покараний за насильство на Євромайдані, а цього тижня депутат Верховної Ради вчинив жорстокий напад на керівника провідного телеканалу, причиною чого стала його редакційна політика.

Процес проведення реформ, які не вдалося запровадити попереднім урядам, не полегшиться, зважаючи на величезні економічні виклики для країни, стійку загрозу подальшої російської інтервенції на сході та різношерсту команду вкрай правих націоналістів, які зіграли свою роль у поваленні уряду та отримали у якості винагороди важливі посади у новому складі уряду. Їм доведеться працювати щосили, щоб змусити повірити українців у те, що кожен з них має рівну частку у майбутньому країни.

І, нарешті, ще є Крим. Схоже, президент Путін отримав те, чого хотів. Так само, як і більшість кримчан: однак не варто вводити себе в оману, що етнічним українцям та кримським татарам, які проживають на території Криму, давали можливість висловити свою думку з приводу цього питання.

Більшість людей у Криму сприйматиме все це як повернення додому. Але якщо хтось думає, що підняття російського прапора над державними будівлями допоможе покращити управління, викорінити корупцію чи зміцнити демократичність підходу у керуванні півостровом, дуже скоро їх спіткає розчарування – але для проявів несхвалення можливості вже не залишиться.

18 березня президент Путін у позолочених залах Кремля санкціонував те, що по суті є військовою окупацією, тим самим поклавши початок застосуванню на території півострова російського законодавства. Один підпис – і тепер кримчани мають дотримуватися зовсім інших правил, що, у свою чергу, матиме руйнівний вплив на здійснення ними прав людини.

Їм варто було б звернути увагу на нещодавню історію. 7 травня 2012 року, коли розпочався термін президенства Путіна, він висловися на користь більш активної участі громадян у державних справах і закликав проводити розширенні консультації з представниками суспільства стосовно правових реформ. Але з його ж волі сталося зворотне.

Найяскравішою ілюстрацією реакції російської влади на мирні протести стало жорстоке придушення опозиційної демонстрації на Болотній площі напередодні інавгураційної промови Путіна. Озброєний палицями ОМОН загнав десятки тисяч людей, які вийшли на вулицю, у вузький коридор. У цьому хаосі сотні людей були заарештовані, а десятки отримали поранення.

Під час показових процесів над заарештованими активістами Болотної, що відбулися минулого місяця, навіть увага міжнародної спільноти під час Олімпіади у Сочі, не змогла стримати запал, з яким державний апарат придушив мирний протест біля московського суду. Як результат - ще декілька сотень людей було заарештовано.

За останні два роки, не лише найбільш затяті критики, але і пересічні росіяни відчули, як влада неухильно наступає на їх свободи. Було введено ряд нових законодавчих і адміністративних заходів, що суперечать не лише міжнародно-правовим зобов'язанням, але й власній російській Конституції.

Ось деякі з них:

• Законодавство згортає проведення мирних протестів через накладання великих штрафів для організаторів демонстрацій, які не дотримуються обмежувального списку правил і норм. У 2013 році більше 600 людей були затримані в ході 81 заходу лише в Москві та неподалік столиці; ще декілька сотень людей були затримані лише минулого місяця.

• Закон про "іноземних агентів", прийнятий у 2012 році, поклав початок наступу на НУО на території всієї Росії. Кілька організацій та їх лідерів були оштрафовані на великі суми за відмову реєструватися у якості "іноземних агентів" . Деякі з організацій були змушені закритися, а багато інших побоюються подальших переслідувань.

• Гомофобне законодавство, запроваджене торік, сьогодні використовується для обмеження прав на свободу вираження думок і зібрань для лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерних людей (ЛГБТ) та вже спричинило хвилю гомофобного насильства у всій Росії. За порушення даних законів накладається штраф у розмірі до 3000 доларів США.

• Богохульство було криміналізоване після короткого, мирного, проте провокаційного та політичного виступу панк-гурту Pussy Riot у головному соборі Російської православної церкви в Москві у 2011 році.

• Наклеп знову стає злочином.

Не очікуйте, що кримчани братимуть участь в інформованій суспільній дискусії з приводу цих "зроблених в Росії" репресій, які, до речі, вже почали поширюватися і на півострові.

Вони не матимуть змоги для цього. У Росії державний контроль закріплений за найбільшим інформаційним агентством, критичні новинні сайти та блоги блокуються і постають перед загрозою судового переслідування, редакторів та директорів впливових незалежних ЗМІ звільняють, а популярні новинні кабельні канали відключають від ефіру одразу декілька супутникових провайдерів.

Тривожний дзвін вже лунає. У Криму планується "закручування гайок". Проте по телебаченню репресії показувати не будуть.

Оригінал статті 

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції