Обстріл і бої у зоні АТО відбуваються переважно вночі, коли спостерігачі не працюють.
Увечері, коли тіні стають довшими, починають прокидатися нічні істоти. Безпритульна кішка перестає дрімати, потягується і вирішує на полювання. Над головою, в густіших сутінках, кружляють і кричать ластівки.
Про це пише Ендрю Крамер в статті "Через скорочений робочий день європейські спостерігачі втрачають більшу частину війни", опублікованій на сайті газети The New York Times.
Незабаром жителі цього міста на сході України розпочинають свої вечірні ритуали.
Солдати в зеленій формі надягають свої шоломи і беруться за зброю, а європейські спостерігачі в білих шоломах ховають свої блокноти, забираються в машини і їдуть. Ось тоді і починається боротьба.
Ця неправдоподібна рутина солдатів і спостерігачів Організації з безпеки і співробітництва в Європі розігрується кожен вечір, вона ілюструє похмуру трясовину війни в Україні, яка триває вже третій рік.
"Я ніколи не бачила їх тут у нічний час", - сказала Тетяна Петрова, вікна її квартири виходять на стоянку, яка є "постом прослуховування" місії. "Увечері я бачу, як вони їдуть, а потім починається концерт".
Авдіївка – лабіринт закутків, зарослих недоглянутими рослинами, є найбільш неспокійною гарячою точкою уздовж так званої лінії розмежування, яка розділяє підтримуваних Росією сепаратистів і українську армію.
Неозброєні спостерігачі, в основному, європейські дипломати, надіслані на місію, мають право відстежувати порушення режиму, припинення вогню, супроводжувати гуманітарну допомогу і вести переговори про локальне перемир'я. Але вони патрулюють тільки в денний час.
Дотримання певних годин роботи і обмеження їхніх повноважень роблять спостерігачів малоефективними в процесі закінчення єдиної активної війни у Європі. Ця війна відбувається тоді, коли система безпеки на самому континенті руйнується через тероризм та напруження у зв'язку з міграцією.
Як правило, ОБСЄ щодня звітує про десятки і сотні порушень режиму припинення вогню. Українська армія повідомляє про декілька смертей за тиждень, що порівнянно з втратами в армії США під час війни в Іраку. За даними Організації Об'єднаних Націй, з березня 2014 року на сході України загинуло близько 10 000 осіб.
Під час патрулювання, коли військові командири будь-якої із сторін заперечують проти їхньої присутності, спостерігачі розвертаються і йдуть, не ставлячи жодних запитань. Під час одного з недавніх патрулювань, яке я супроводжував, українська військова медсестра прогнала спостерігачів геть.
Зараз у місії є 100 профінансованих, але незаповнених місць, почасти тому, що європейські державні службовці не хочуть переривати довгі літні канікули. Посадові особи ОБСЄ кажуть, що це сезонне скорочення, пов'язане з тим, що країнам-членам не вдається набрати персонал для літніх ротацій.
Доказом слабкості групи служить також те, що одна з ключових моніторингових місій, розташована на двох пунктах пропуску на кордоні Росії і України, поступилася російському тиску і погодилася не використовувати біноклі, оскільки Росія не хоче, щоб спостерігачі бачили занадто багато.
"Що їм приховувати?" – обурилася в Twitter Сіан Маклеод, посол Великобританії в організації з безпеки.
У березні відмова Росії дозволити використання біноклів в цих місцях викликала різку критику з боку повіреного в справах американської місії, Кейт Бірнс. У відповідь посол Росії Олександр Лукашевич сказав, що "можливість використання біноклів наразі перебуває на розгляді".
І все ж у червні, коли це питання залишалося невирішеним, Європейський союз виступив із заявою, в якій засудив Росію за перешкоджання навіть у "малих заходах, таких як використання біноклів". Ніякого прогресу немає, в основному, тому, що група з 57 країн, яка включає Україну та Росію, приймає рішення на основі консенсусу.
Повноваження групи обмежуються моніторингом перемир'я, а не підтриманням миру – і це важлива відмінність. Команди їздять дорогами з вибоїнами у броньованих білих Toyota Land Cruiser, вони не повинні ставати живими щитами, розділяючи комбатантів, їм просто необхідно залишатися досить близько, щоб спостерігати за боями.
"Наша роль полягає не в тому, щоб ставати буфером або щитом, це перевищить наш мандат", - сказав в одному з інтерв'ю Олександр Хуг, швейцарський дипломат, який очолює спостереження на місцях як заступник глави місії. За його словами, місія налічує близько 600 спостерігачів, задіяних вздовж лінії фронту.
Хуг сказав, що цього місяця подвоїлася кількість випадків, коли проросійська сторона блокувала доступ спостерігачам, в результаті чого місії не залишалося нічого іншого, як повідомити про перешкоджання.
Безумовно, окремі спостерігачі йдуть на серйозний ризик заради однозначно благородної мети – забезпечити неупереджене присутність третьої сторони на фронті, щоб не допустити посилення і врятувати життя цивільного населення.
ОБСЄ відкрила "передові патрульні бази" в готелях малих міст, більш стабільних, ніж це, і на ніч залишає відеокамери ввімкненими. Нещодавно місія отримала мобільні будинки, сплачені Швейцарією, пофарбовані в синій і білий кольори, так що тепер спостерігачі можуть провести ніч в більш віддаленій місцевості.
Але організація, як і раніше, з усіх сил намагається пристосуватися до циркадного ритму війни, яка йде, в основному, в нічний час. Відсутність спостерігачів у темний час доби – характерна риса українського конфлікту.
"Ми називаємо їх глухими, німими та сліпими", - сказала українська військова медсестра, яка вигнала спостерігачів зі свого польового госпіталю. Вона назвала лише свій позивний, "Ромашка", що типово для солдатів тут. "Вони нічого не знають. Вони нічого не бачать. Вони занадто м'які".
Нещодавно в Авдіївці, чиє довоєнне населення в 35 000 осіб тепер скоротилося приблизно наполовину, спостерігачі, як правило, збиралися в кінці робочого дня, о 5 годині вечора. В основному, після настання темряви, спостерігачі перебувають у готелі, вони кажуть, що коротають час за переглядом телевізора, сидінням в Інтернеті або спілкуванням з колегами. Вони можуть чути порушення і всередині готелів.
Сонце сідало за красиві рожеві хмари, а потім офіційно настала ніч. Вдалині пролунав постріл. Високо в небі прогудів дрон-корегувальник сепаратистів.
Щоб розповісти про посилення насильства після того, як їдуть спостерігачі, я чекав на настання нічних боїв в траншеї на краю міста, спостерігаючи за зарослим болотом, яке служить буферною зоною. Солдати 58-ї бригади курили і чекали. Металевий свист кулі пролунав над головою.
Досить скоро стрілянина почалася всюди, постріли з проросійського боку потрапляли в залишені будинки, в яких українські призовники сплять протягом дня. Їм відповіли кулеметом калібру 50. Солдати бігали пригнувшись.
Рядовий Крилов Денис побіг до траншеї, одягнений тільки в смугасту військову майку, в якій він спав протягом дня.
"Ви прибули якраз до початку дискотеки", - сказав сержант Руслан Пилипенко, командир цієї позиції.
"Всі вже ситі донесхочу цією війною", - сказав рядовий Крилов. "Люди хочуть жити своїм життям". Він із сумом сказав мені, що не доїв свою вечерю, тарілку борщу, вона залишилася в будинку, який тільки що обстріляли.
Стрілянина посилювалась приблизно до 9 годин вечора, а потім важка артилерія, яку не повинна використовувати жодна із сторін, відкрила вогонь десь в українському тилу, стріляючи по позиціях повстанців, чулися віддалені удари.
Машини швидкої допомоги проносилися вулицями, везли поранених. Солдати сказали, що бій пройшов у типовому нічному ритмі, навіть якщо він здався більш інтенсивним, ніж зазвичай.
Того вечора на лінії контролю загинули троє українських солдатів, 16 були поранені.