Нерозведена Станиця Луганська: чому бойовики не хочуть відводити свої сили на Донбасі

Нерозведена Станиця Луганська: чому бойовики не хочуть відводити свої сили на Донбасі

Фото: УНІАН

США та Росія за зачиненими дверима говорили про Україну без українців.

Розведення сил на українському Донбасі й далі викликає суперечки і підозри: це крок до миру чи нова пастка? Після Золотого військових і зброю цього тижня синхронно розвели на ще одній ділянці біля Петрівського. А от у Станиці Луганській – третя адреса, про яку домовились у Мінську, – відвести українські війська поки не можуть, заявили в Міноборони. Бо тривають обстріли з боку бойовиків.

Ну, а Білий дім знову послав цього тижня в Москву свого гінця – говорити і про Сирію, і про Україну. Чи ж враховують союзники інтереси простих українців у прифронтовій смузі, йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Зрада чи перемога? Відведення чи відступ? Зменшення загрози чи навпаки? Солдати, залишаючи свої опорні пункти, не переймаються складними запитаннями. Лише виконують наказ. Та заспокоюють: десять хвилин – і ми знову тут. Утім, де гарантія, що противник не виявиться спритнішим?

7 жовтня. У районі села Богданівка українці відводять свої сили на кілометр назад. Те саме роблять і бойовики. З обох боків озброєних людей небагато – у Богданівці було тихо, навіть під час запеклих боїв на інших ділянках фронту.

Два квадратні кілометри демілітаризованої території замість Збройних сил України та "ДНРівців" мають контролювати офіцери Спільного центру координації та контролю. Із того боку, у Петрівському, – росіяни. Із цього, у Богданівці, – українці. А також спостерігачі ОБСЄ – на постійній основі.

Та повною мірою навіть на цій, затишній, ділянці фронту рамкові домовленості не працюють. Наприклад, у них прописаний пункт про цілодобове перебування ОБСЄ в усіх трьох зонах безпеки. Та перспектива провести ніч на спорожнілих "опорниках" не викликає ентузіазму в місіонерів. Усе за старою схемою: приїхали, зафіксували, поїхали, відбулися добре завченими стандартними фразами: "Усе, що ми тут побачимо, ви можете прочитати в нашому завтрашньому звіті".

Демілітаризована зона в Богданівці й до того була відносно безпечним місцем. Проте ті, хто спонукає до миру за власним сценарієм, вимагають відведення на всіх трьох ділянках. За будь-яких умов. А новий мирний план своїми підписами знову скріплюють геть не ті, хто реально впливає на питання миру та війни. Українську частину Тристоронньої контактної групи почали підозрювати в нелегітимності. Мовляв, "хто дав право кільком пересічним громадянам без державного статусу одним розчерком пера вирішувати майбутнє України?". Проте, це право надав президент, призначивши в травні 2015-го склад переговорників. Один із цих пересічних громадян – колишній український прем'єр Євген Марчук – добирає слова, аби заспокоїти суспільство.

"Говорять, що ми залишаємо території. Нічого ми не покидаємо і не залишаємо, тому що синхронне розведення це "де-факто" мовою військовою передислокація", – зазначив учасник української сторони в Контактній групі Євген Марчук.

Чергова передислокація, як називає відведення Марчук, призначена на сьогодні, 9 жовтня. Але демілітаризацію наступної зони безпеки, у Станиці Луганській, довелося відкласти через обстріл із боку бойовиків. До речі, вони стріляли і в іншій демілітаризованій зоні – по околиці Золотого.

"Не відкласти, а скасувати!", – вимагають численні місцеві активісти, які зібралися сьогодні в центрі підконтрольної Україні Станиці. Обстріл у Золотому, після якого українські війська ніяк не відреагували на порушення вже нових угод, дав людям моральне право стверджувати: вони смертельно ризикують, навіть якщо військові відійдуть бодай з однієї позиції.

Та відведення не влаштовує і бойовиків. Бо вони частково втрачають контроль за єдиним переходом з окупованої території, напівзруйнованим мостом через Сіверський Донець.

"У даному випадку війська відводяться, аби дати можливість відремонтувати цей міст", – пояснив Євген Марчук.

Із ремонтом, вочевидь, доведеться зачекати. Напередодні розведення сил до Москви завітала заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд. У багатьох царинах американсько-російська співпраця згортається. Але не в українському питанні. Нуланд зустрів ідеолог війни в Україні Владислав Сурков. Про Україну говорили без українців, за зачиненими дверима. Офіційна тема переговорів – гуманітарна та політична ситуація після розведення сил. Усе решта – таємниця.

"Мета поїздки – визначити ті кроки, які треба зробити для досягнення прогресу щодо цілковитої імплементації Мінських домовленостей. Яка вимагає реального припинення вогню, повний та необмежений доступ спостерігачів ОБСЄ, вибори за українським законодавством, які відповідають стандартам ОБСЄ, та виведення сил та військової техніки. І, що вкрай важливе, повернення Україні контролю за кордоном", – сказав представник Держдепартаменту США Марк Тонер.

У конфлікті інтересів світового масштабу Україна виглядає не суб'єктом, а об'єктом міжнародної політики. Ставки злітають догори з космічною швидкістю, і гравці майже не приховують стратегічних цілей. Росія хоче повісити відповідальність за невиконання Мінських угод на Київ. Американці та європейці – доповісти своїм виборцям про бодай формальне завершення конфлікту в Україні. Про червону лінію для Києва – неможливість виборів на окупованій території за відсутності контролю за кордоном – нині говорить тільки Київ.

А тим часом бойовики вже провели попередні вибори кандидатів до органів місцевого самоврядування. За своїми правилами. І, називаючи це шоу ідейно чужим американським терміном "праймеріз", окупанти стверджують, що ніяких зауважень із боку ОБСЄ не було.

Андрій Цаплієнко, Алла Хоцянівська

Чергове розведення сил на Донбасі викликало суперечки та підозри

Чергове розведення сил на Донбасі викликало суперечки та підозри

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Бій у Луганській області
Наступна публікація