"Найгарячішою" на фронті залишається Авдіївська промзона.
Увесь тиждень у контрольовані медіа бойовики-сепаратисти активно вкидали дезінформацію про нібито наступ українських військ на Донбасі. І так само синхронно по українських позиціях починає гатити артилерія противника – із заборонених мінометів, "Градів" та гаубиць. Є втрати. І от посол США при ОБСЄ Деніел Беєр кілька днів тому відкрито звинуватив бойовиків у підготовці наступу, зокрема, на Маріуполь.
Експерти заспокоюють, що для наступальних дій у бойовиків немає сил. Але найманець, якого затримали під час спільної операції СБУ та управління Нацполіції на Донеччині, каже, що тільки до Дебальцевого щодня приходить по півдесятка вагонів зі снарядами – 300 тонн. Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.
На околицях Донецька – ні дня без крові та пострілів. Епіцентр – знову в Авдіївській промзоні. Ворог не припиняє спроб відбити стратегічну територію. Бойовики ведуть вогонь з Ясинуватської розв'язки – українці відповідають. Естакада між двома індустріальними містами, Авдіївкою та Ясинуватою, – наче Ахілесова п'ята окупантів.
"Залишаючись на цих позиціях, ми відрізали сполучення від Донецька до Горлівки", – говорить командир підрозділу 72-ї бригади "Слов'ян".
За естакадою – шлях на Ясинувату, головний залізничний вузол сепаратистів. Тутешні склади боєприпасів щодня поповнюються. Цілими вагонами. Прямісінько від російського "Оборонпрому". Вузлова станція буде на відстані прямого пострілу, якщо бойовики втратять розв'язку.
"Я би не казав "якщо". Я би казав "коли". Коли ми її візьмемо, ми їм перекриємо цей логістичний канал", – каже боєць протитанкового підрозділу Володимир Регеша.
До стратегічного вузла рукою подати – якщо дивитися крізь бійниці. Утім, Мінські угоди зупинили українців і дали змогу бойовикам укріпитися, закопатися, забетонуватися.
Вогневий контроль над розв'язкою означає, що бойовики фактично втратили транспортну артерію Донецьк-Горлівка, але потужні дорожні споруди вони перетворили на фортифікаційні, за якими можна сховати не тільки людей і техніку, а й навіть мінометні батареї.
"Тут битва йде за кожний будинок", – говорить заступник командира батальйону Андрій Кизило.
Бойовики намагаються відсунути українців якомога далі від розв'язки. Її добре видно з окопів, але тут рухатись треба дуже швидко, бо з того боку "працюють", як то кажуть, дуже серйозні хлопці, озброєні дуже потужними рушницями.
"Перед нами стоїть батальйон "Восток", – уточнює заступник командира батальйону Андрій Кизило.
"Восток", вочевидь, не шкодує боєприпасів. Гранатометник б'є по стінах, хоче їх завалити. Тим часом снайпери "Востоку" пристріляли кожну бійницю. Манекен Василь допомагає вирахувати, звідки б'ють ворожі стрільці. Але кулі знаходять своїх жертв. Зайва секунда на позиції може вартувати життя. Щойно з бійниці знімала телекамера ТСН. А одразу після того поруч падає боєць – може йти. Схоже, поранення не тяжке. Пощастило.
Уночі тут було ще гарячіше. Напередодні загинув улюбленець батальйону Сергій Ходоровський. Страшна трагедія для сім'ї та друзів Сергія вже стала черговою цифрою статистики військових утрат на Донбасі.
"Люди, які беруть голу статистику, "двохсотий", "трьохсотий", мають зрозуміти, що це чиєсь людське життя", – говорить командир підрозділу 72-ї бригади "Слов'ян".
"Це була міна 120-го калібра", – каже заступник командира батальйону Андрій Кизило.
Про заборонений калібр, російських інструкторів та розцінки за зраду дізнаємося в того, хто нещодавно стріляв із протилежного, ворожого, боку "промзони". Валентин Гулак із 2014 року воював у підрозділах бойовиків "Оплот" і "Восток".
"В "Оплоті" більшість – росіяни, офіцерський склад російський. Командири всі росіяни", – розповідає колишній бойовик Валентин Гулак.
Він каже, що зараз зустріти російських офіцерів на передовій майже неможливо – бояться потрапити в полон.
"Росіяни на такі позиції не їздять", – уточнює Гулак.
Його затримали в глибокому тилу українських військ. Контррозвідники з'ясували, що Валентин брав участь в обстрілах Авдіївки саме з Ясинуватської розв'язки – охороняв мінометну батарею.
"Приїхали, обстріляли та поїхали. 10-12 хвилин попрацювали, міномету забрали й поїхали", – згадує колишній бойовик.
Тепер зрозуміла й тактика мінометників "Востока". Міномети в кузові легкої вантажівки. За нею – мікроавтобус із розрахунком. Виїжджають у бік розв'язки. Розгортаються неподалік мостів. На обстріл відводиться максимум 12 хвилин. Так що допоки українцям дозволять відповідати, противник уже залишає позицію. Якщо затримується, то українці встигають накрити – і досить влучно.
"Сказали командири, щоб ми залишилися, зараз снаряди привезуть. Ну, ми і залишилися, нам обід привезли, як зараз пам'ятаю, були пельмені, я їх не забуду ніколи ті пельмені. Накрили нас прямою наводкою, разом з пельменями", – згадує Гулак.
Одноліток бойовика Валентина, 21-річний командир роти Василь, намагається влучити саме туди, звідки працювала батарея бойовиків.
"На розв'язку, яка на Донецьк іде. Там є міномети, СПГ, ДШК, "Утьос", все", – каже Василь.
Василь і Валентин народилися в Україні. Обидва воювали в "промзоні". Один залишився вірним присязі й Батьківщині, інший – обрав гроші.
"Від 15 тисяч рублів", – каже Валентин Гулак.
"Тут кожен захищає свою Батьківщину і своїх рідних, тому питання на рахунок грошей не виникає", – говорить Василь.
З Авдіївської промзони їхні шляхи розходяться. Перед бойовим лейтенантом відкривається військова кар'єра. За бойовиком зачиняються залізні двері на довгі роки.