Війна на Донбасі триває: бійці показали життя на фронті і розповіли про співіснування з ворогом

© facebook/Тетяна Козак
Українські бійці готові стояти до перемоги, не зважаючи на російське ТБ, холод і байдужість співгромадян.

Незважаючи на оголошене перемир'я, а також досягнутої в Мінську передноворічної домовленості про "повне і беззастережне режимі тиші", спокою в зоні АТО немає.

Стрілянина чутна по всій лінії розмежування, куди б ми не приїхали - по Пісках – навіть, вдень, в Мар'їнці, Красногорівці, Оріховому, Новгородському - вночі. Бійці ВСУ підтверджують атаки.

Міномети ми чули під час одного з нічних обстрілів Красногорівки, проте жодних повідомлень про застосування нібито відведеної зброї на наступний день у зведеннях АТО не було. При цьому бійці погоджуються, що інтенсивність обстрілів значно знизилася, а в зоні працюють все частіше диверсійно-розвідувальні групи.

Зона АТО, Донбас, Мар
facebook/Тетяна Козак

Проукраїнські пісні у відповідь на обстріли

За час формального перемир'я, як кажуть самі бійці, розрослась "паперова армія" - на будь-яку дію необхідні дозволи та погодження. Суворо стежать за застосуванням будь-якої зброї із боку ВСУ, незважаючи на постійні провокації з боку бойовиків.

Підрозділ, куди журналістам дозволили навідатися, розташований у колись добре відремонтованій будівлі інтернату, яка нині спотворена обстрілами. Дітей звідси давно евакуювали, а територію зайняли бійці ВСУ. Позиції сепаратистів, вірніше, їхні пункти спостереження знаходяться на відстані мало не витягнутої руки - трохи більше 100 метрів. Їх добре видно з вікон будівлі. Поки тихо, нам їх демонструє командир підрозділу з позивним Тигр, мешканець невеликого містечка під Львовом. Ми проходимо по спустошених приміщень, під ногами скріпить розбите скло.

- Від чого це?, - вказуємо ми на вибоїни в стіні одного з шкільних кабінетів.

- Це снарядами від автоматичного гранатомета АГС, - пояснює Тигр і киває у бік териконів, які видно через розбите вікно. - Тут паркан, труба, там бліндажі та окопи сепаратистів. Основні сили знаходяться там, де шахти, терикони. Там їхня бронетехніка, особовий склад.

У червні, липні, серпні інтернат інтенсивно обстрілювали. З настанням осені бої почали припинятися через домовленості про перемир'я. Зараз бої відбуваються раз-два на тиждень. Позиція оточена з трьох сторін. В основному, за словами бійців, звідти стріляють автомати, ПКМ, мухи (РПГ), "підствольники" (підствольний гранатомет). Гради - ні, оскільки позиції противників знаходяться дуже близько.

Обстріли бійці 14-ї бригади інтерпретують як те, що на Донбасі тренують російських військових в польових умовах. Як вони зазначають, що у тих, що йдуть в атаку,  - добра амуніція, вони гарно оснащені приладами нічного бачення, тепловізорами, в них легкі та міцні бронежилети. У тих, хто там сидить постійно на позиціях, такого немає.

- Ті, хто сидять в окопах - це місцеві, т.зв. ДНР, вони вже й не хочуть воювати, - говорить прес-офіцер бригади Владислав Якушев, - Поки вони сидять - тихо, ми їх бачимо, вони нас і не стріляють. Заходить група, наприклад, снайперська - 8-10 снайперів. Раніше їх 100% не було. Починають стріляти. Заходить ДРГ, російські специ - відпрацювали і поїхали. Також і обстріли. Вони вчаться в бойових умовах стріляти по нас. Відстрілялися - поїхали.

Крім стрільби, прихильники "ДНР" діють і психологічними методами. Наприклад, бійці отримують СМС із фото полонених або із запрошенням, наприклад, до них на роботу. Тигр демонструє одне таке: "ДНР запрошує на високооплачувану роботу бійців ЗСУ".

Зона АТО, Донбас, Мар
facebook/Тетяна Козак

- Вам сказати, як вони говорять нам? - говорить вже рядовий підрозділу. - Ви ж це не пустите в ефір, це ненормативна лексика. Приходять і кричать "Аллах Акбар", наприклад. А ми їм що? "Слава Україні!" Що ми можемо їм ще сказати. Стріляти нам не можна.

- Гімн України включаємо, проукраїнські пісні, Слава Україні - Героям Слава! Нам трохи легше стає, - каже ще один солдат. - Ми хоч трохи розуміємо, чому ми тут знаходимося. Тому, що ми ніц не можемо зрозуміти, чому ми тут стоїмо, коли в нас стріляють, та ми не можемо у відповідь. Чому ми взагалі тут стоїмо, коли ми давно могли вигнати всіх з Донбасу?

Бійці позивні свої назвати відмовляються. Але першого жартівливо представляють як "шеф-кухар", а про іншого кажуть: "Це велика людина, він директор культурного дому та вчитель". Насправді "велика людина" невисокого зросту, худорлявий, але усміхнений і спритний. А "шеф-кухар" - великий такий, з суворим та втомленим поглядом.

Мужики показують нам свої житлові приміщення. Кажуть, що вони "майже у фортеці, нас навіть якщо тут відрізати, ми можемо тримати кругову оборону, поки у нас вистачить боєприпасів і прожитку". Але не у всіх підрозділів ЗСУ, як ми побачимо далі, такі зручності - багато хто сидить в окопах і ночують у бліндажах. До того ж, за зручні місця дислокацій доводиться домовлятися самостійно, вже на місці. Ще одна поширена проблема, про які розповідають бійці різних підрозділів - брак палива для машин.

У 14-й же є свої кімнати, склад, кухня. У приміщеннях тепло - топлять буржуйку дровами. На ній і готують. "Шеф-кухар" радо запропонував нам "легкий супчик", але ми відмовилися.

Тут відчувається наближення Нового року - солдати прикрасили ялинки іграшками, які знайшли тут, в інтернаті. Одну ялинку, більшу, поставили в загальній кімнаті. Є ще інша, менша - в спальні. На вішалці висить костюмчик Діда Мороза.

- Як зустрічати будете? – питаємось у військовослужбовців.

- Будемо скидатися і робити свято. Волонтерів ми на даний момент дуже мало бачимо. Люди зневірились у цьому всьому. Не хочуть нічого давати, всі звикли до війни. Тому ми самі скинемося грошима, зробимо щось святкове, - каже "шеф-кухар",

- Як зустрічати? Як зазвичай. По-бойовому, - додає посміхаючись "вчитель". - Як можна зустрічати Новий рік, перебуваючи тут. Для нас, що Новий Рік, що інше свято, що просто день - немає жодної різниці.

У кімнатах помічаємо телевізори, але показує тільки, як мужики жартують, "Сепар-тв" - канали т.зв. ДНР і російське телебачення. З українських - тільки "1+1" і то з проблемами. Ловлять на бляшані банки з-під пива.

Зона АТО, Донбас, Мар
facebook/Тетяна Козак

- Цікаво Росію дивитися?

- Та який цікаво. Цікаво своє, але дуже мало можливостей. І так на DVD те, що привезли з дому, якісь там диски - хоч щось подивитися, - відповідає один з бійців, який був у кімнаті.

- Українські канали нам перебивають, - пояснює нам "вчитель". - Роблять, що завгодно, лише б ми не дивилися. Не тільки ми, а в цілому, і мирне населення. Те, що наше керівництво, Порошенко та всі інші, нічого не роблять, щоб просвітити людей тут, - це погано. 

Скорий дембель бійцям не світить. Хоч термін у багатьох виходить в кінці січня або в середині лютого, їм сказали, що підуть не раніше 10 квітня. Причина, яку їм називають – немає заміни.

На прощання солдати все ж таки бадьоряться та передають привіт побратимам.

- Нехай тримаються, як ми тримаємося. Будемо стояти, поки є сили і боєкомплект, - підбадьорює "вчитель".

- Єдине що, дай Бог, щоб влада зрозуміла, що грається з вогнем, - вже похмуро каже "кухар".

Оновлений та переозброєний Айдар

Войовничі настрої панують в Айдарі, єдиному добровольчому батальйоні, якому дозволили вийти на позиції. Як пояснили у самому батальйоні, в нього немає своєї бази, тому вирішили, щоб вони йшли в АТО. У Новгородівці Айдар замінив на позиціях підрозділ ЗСУ, коли солдати пішли на ротацію.

Після себе армійці залишили затишні бліндажі. Хоча через сиру погоду та мряку на полі, де окопалися айдарівці, - бруду по коліно. Тому тут гумові чоботи, інакше можна загрузнути. Машини туди доїжджають тільки повнопривідні. Ми буваємо у декількох точках, проходимо по окопах, щоб подивитися на позиції терористів.

Айдар_2
facebook/Тетяна Козак

Звідси до околиць Горлівки - 3 км. Озброєні формування "ДНР" - за кілометр від Айдара. Але через густий туман майже нічого не видно, та воно й на краще - не стріляють.

- Он зеленку бачите?, - вказує нам командир роти Максим, визираючи з окопу на обриси дерев, які проглядають крізь густий туман. - Там сепаратисти. У цю тоненьку зеленочку залазять і по нас починають працювати. Вранці вийшла група з трьох осіб, підійшла на 300 метрів. Хлопців трошки настрашили їх і вони зрозуміли, що ми їх бачимо, спостерігаємо, контролюємо територію, і зникли.

Вночі, коли ми провели з бійцями, були чутні обстріли (ніч проти 21 грудня 2015 року). Нам пояснюють, що по позиціях Айдара працюють снайпери, відпрацьовують з гранатометів СПГ, РПГ, АГС, літають безпілотники.

- Останній раз бій був з нашими сусідами - БМП "двоєчка" працювала і ЗУшку включали. Весело було, - каже командир, - Часто ми обстріли спостерігаємо такі, я їх називаю, п'яні - незрозуміло куди, незрозуміло з чого. Ми на них не відповідаємо. І навчання з хлопцями проводимо в тому плані, якщо ти витрачаєш БК, ти його витрачай в ціль, видиму, і без фанатизму.

Крім точок у полі, в зеленці, айдаровці займають кинуті житлові будинки на околиці Новгородівки. Поруч з ними - будинки місцевих жителів, в основному, старих, які відмовляються їхати. Відносини між ними хороші. Бійці допомагають цивільним, іноді з їжею, іноді з матеріалами або щось лагодять.

Айдар_1
facebook/Тетяна Козак

На сьогодні Айдар - це на 80% нові люди. Як каже нам один з ротних, бійців обирали старшини підрозділів особисто. Молодих добровольців постійно навчають. На позиції приїжджають ветерани - передають свій досвід. Та й у цивільному житті їм не сидиться, як вони самі зізнаються.

В Айдарі дух кращий, якщо порівняти добровольців та мобілізованих, - розповідає командир роти Максим, сам колишній боєць ЗСУ, 26 бригада, а тепер айдарівець, - Тут немає таких проблем - у мене кредити, ще щось. Тут є жага до перемоги, до захисту своєї Батьківщини.

Максим до АТО працював майстром дільниці на заводі в Житомирській області.

- Я не скажу, що я прийшов сюди з якоюсь метою вбивати - я прийшов зберегти життя, навпаки, тих людей, які зі мною. Вбивати - це більше до якихось серійних маніяків. Ми не маніяки. Ми захищаємо свою державу, життя людей, які з нами поруч.

За словами командирів, Айдар зараз - це технічно забезпечені підрозділи. Є й транспортні засоби, і бойові машини. Батальйон переозброїли - тепер у всіх Калашников 7-62, "міцніший, більш прицільний та професійний".

Тетяна Козак

Дізнавайтеся головні новини першими — підписуйтесь на наші push-сповіщення.
Обіцяємо повідомляти лише про найважливіше.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції © За матеріалами ТСН.ua / ДС
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції