Книга українського масона. Рецензія

Книга українського масона. Рецензія

Книга українського масона. Рецензія

Більшість текстів збірки Єшкілєва – це сакральна географія і метафізичне краєзнавство Галичини.

У цьому збірнику краєзнавчих апокрифів "Місто термітів" Володимир Єшкілєв перевтілюється на юного розенкрейцера Северина Уліса Солтиса, мовить від імені сивобородого талмудиста Шимона Бар Йохая і діє під личиною імператорських шпигунів Сунь Дунпо і Чень Шидао зі старокитайської історії. Загалом більшість текстів, що складають цю збірку, це своєрідна "Книга українського масона", чи пак спроба розглянути традиції вільних мулярів у мерехтінні місцевих легенд. Так само це сакральна географія і метафізичне краєзнавство Галичини в історично-міфологічному контексті, тобто ще за часу, коли "міськком партії твердо визначив, що вампірів бути не може, бо вовкулаки і марксизм-ленінізм є несумісними".

У цій строкатій прозі проблема вампірів і дирижаблів як шпигунської зброї мирно уживається із побутовими труднощами місцевих заколотників духу. А як інакше назвати цю романтику доморощених революціонерів? Іноді вона зветься ложею "Золота зоря Мемфіса", "Герман і золота черепаха" або "Істинний ашлар Озіріса". "Назвіть ложу просто "Ха", порадив Солтис, не роздумуючи ані хвилини". Утім, смішними ці одкровення у текстах івано-франківського філософа аж ніяк не видаються.

Зрештою, за минулі десятиліття прозовий доробок "сірого кардинала" сучасної української літератури, як прийнято в сучукрліті називати Володимира Єшкілєва, суттєво змінився – від герметичних екзерсисів до популярної белетристики. Варто згадати такі збірки малої прози цього відомого культуртрегера, як "Візантійська фотографія", "Інше гроно проникнень і свідчень" і "Країна У", разом з якими були видані романи "Пафос", "Богиня і консультант", а також "Імператор повені", "Побачити Алькор" і "Усі кути трикутника" про Григорія Сковороду. До речі, у цій збірці маємо уривки ще й з нового фантастичного роману "Фаренго", і він у автора не один.

Загалом майже у кожному новому тексті Єшкілєва відбувається локалізація глобального бренду "вселенської змови" в контексті однієї, окремо взятої України. Над цим автор цієї збірки працює давно й успішно, прагнучи наблизити до нашого сьогодення таємничі традиції екзотичних орденів, "одомашнивши", чи пак "українізувавши" їхню історію для широкого читача.

Так, наприклад, описуючи свого часу в "Масонському проекті "Україна" ритуальну традицію ложі "Великий Скіф" початку ХХ століття, Єшкілєв зазначав, що тамтешні ступені називалися "chumak", "kazak", "ataman" і "strybogych", і ми не мали підстав не вірити автору. Тобто вкотре нам пропонувалося чергове випробування читацької віри, хоча характерною рисою писань цього автора завжди було поєднання високого історичного градусу оповіді "альтернативного" кшталту з іронією і навіть сатирою. Вочевидь, давався взнаки досвід впорядкування Малої української енциклопедії актуальної літератури (МУЕАЛ), в якій Володимир Єшкілєв полемізував з другим упорядником, Юрієм Андруховичем, який уособлював образ прозаїка-постмодерніста "ігрового", не "сакрального" кшталту.

Володимир Єшкілєв. Місто термітів. - Х.: Ранок: Фабула, 2016. - 352 с. - (Серія "Сучасна проза України")

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація