Лузери хочуть більшого, або Хто отримує все. Рецензія

Загалом ця книжка цілком адекватна нашій сучасності, коли перо знов прирівнюють до штика.

Кажуть, ця збірка перекладів з сучасних українських авторів, будучи видана в Росії за ініціативи Людмили Уліцької, пробивалася до читача з боями, і в процесі навіть змінила видавництво. Складно сказати, чому. Можливо, через одіозність ініціаторки, чиї власні книжки перевірялася владою в Росії на "пропаганду нетрадиційної сексуальної орієнтації" серед неповнолітніх. Бо якщо взяти творчість самих учасників збірки, розбещених увагою російського метра, то вони не такі вже й "неповнолітні" в сенсі видавничих стосунків зі згаданою владою. Майже третина авторів, що увійшли до збірки "Небо этого лета" (М.: Три квадрата) давно відомі в Росії, де їх перекладали в періодиці (Винничук, Іздрик, Прохасько), і де виходили їхні книжки (Андрухович, Жадан, Єшіклєв, Малярчук, Рафеєнко).

Загалом ця книжка цілком адекватна нашій сучасності, коли, по-перше, перо знов прирівнюють до штика, видаючи за оповідання злободенні публіцистичні тексти з газетних колонок, по-друге, тут-таки приміщуючи старі тексти, теж видаючи, але вже за українських письменників, і то власних друзів з "Фейсбуку".

З іншого боку, за нашого прифронтового часу навіть в галузі літературної політики можна очкувати чого завгодно. І це стосується не лише приємного факту того, що друга в списку після Жадана маловідома Каріне Арутюнова, яка нещодавно виходила в серії "Уроки русского" в одному із знакових російських видавництв, раптом стала "українською письменницею".

Читайте також: Триста, як скло. Рецензія

Загалом, аби довести, що нашого цвіту по всьому світу, в українські письменники швиденько зараховані такі нещодавні втікачі з Донбасу, як Еліна Свенцицька і Володимир Рафеєнко, а також такі маловідомі, наче згадана Каріне Арутюнова, автори, як Ада Самарка та Ігор Куликовський. Який, до речі, разом із Андрієм Бондарем має у збірці найбільше текстів, приблизно з десяток, натомість Андрухович, Іздрик і Жадан з Єшкілєвим – лише по одному.

Так само не хотілося б проводити сумнівні аналогії, але деякими назвами все ж таки навіяло. "Лузеры хотят большего" - таке оповідання Тані Малярчук увійшло до "Неба цього літа", і чомусь одразу згадуєш, що відповідне "Суки отримують все" Ірени Карпи до своєрідної антології сучасного українського оповідання чомусь не увійшло. Може, тому що це повість, але ж як пасує, еге ж?

Небо этого лета. Рассказы украинских писателей. – М.: Три квадрата, 2015

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції