Ми не змушені, невимушені - ми. Рецензія

© yakaboo.ua
Антологія "Невимушені" народжує  ціле символічне угруповання в сучасній українській  літературі. 

Починалася історія несподіваної антології "Невимушені" з передісторії, чи пак передмови до сольної книжки одного з її авторів. Її написала  відома дитяча письменниця, яка так само увійшла до "Невимушених", а вже післямову – колишня зірка підліткової літератури.

І перша, і другий, безперечно, вже стали "дорослими" авторами, але у своїх "роз'яснювальних" текстах обоє намагалися ще раз згадати, як воно буває, коли аудиторія – насамперед твої рідні, друзі, знайомі. Тобто "невимушена" така ситуація і атмосфера. Тоді ж Любко Дереш, який, власне, мовив згадане переднє слово до збірки Марка Лівіна, прохопився про якесь "невимушене" покоління, яке "практично не розуміє почуття провини, котрим жило покоління їхніх батьків". "Невимушені — це ті, які нічого нікому не винні, — така основа їх позиції, — писав він. — Вони не почуваються зобов'язаними до чогось і діють, здебільшого керуючись внутрішніми імпульсами, якими б іноді дивними вони не здавались".

невимушені
ТСН.ua
Деміург Дереш, насилу виборсавшись з-під впливу старших товаришів зі станіславського феномену, сам народив у невеличкій передмові до Лівіна ціле символічне угруповання, до якого цілком природно ввійшли сучасні молоді автори – Катерина Бабкіна, Мирослав Лаюк, Марк Лівін, Ірина Цілик, Артем Чех – і яке, будьте певні, ще поповниться й новішими учасниками.

Отже, "невимушені – це радість попри страждання". Мовляв, хочеться призабутого інфантилізму, зацькованої дитинності, таврованого ідеалізму. З одного боку, автор передмови до цієї антології має рацію, і досить було страждань навіть у наської молоді, що пройшла етап "війни у натовпі", маючи за плечима Майдан з його ранніми інфарктами, депресіями, смертями. І нині, скажете, час веселитися? У тому-то й річ, що колектив авторів, чиї твори склали цю антологію, цілком різнобарвний хтось пише, як допіру "рослинний" Прохасько (Марк Лівін), хтось, маючи військовий досвід на Донбасі, розмінює свій "пластиковий" погляд на примружений погляд кулеметника, як в Ульяненка (Артем Чех), а хтось шукає себе щодня, подорожуючи з гуру від літератури Іздриком (Ірина Цілик). Решта – Бабкіна і Лаюк – доповнюють картину. Перша – вкотре виводячи текст на рівень жесту і пози в тусівці та на сцені, а другий – філософськи все це діло осмислюючи.

Читайте також: Пам'ять проти синього кита часу. Рецензія

До чого все це мовиться? Мабуть, для того, щоб стало ясно – всі автори мають право бути інфантильними, "невимушеними", стильними і сталевими, м'якими і незворушними. І лише в одному, здається, автор передмови до "Невимушених" помиляється – у тому, що життя не супермаркет, мовляв, "життя ти не можеш віддати назад, воно "обміну і поверненню не підлягає".

Насправді все можна повернути – комплекси, забобони, перестороги і навіть футбол 1942 року. Хіба що робиться це щоразу не в нас, а подалі, де шило голить, а наша бритва не бере. Там, "невимушено" повертаючи посаг, досвід, спадок і батьківські надбання, іноді, немов з одягом скидають чужу долю, яку носила, мов чуже пальто, вдягнуте помилково. Там одна з такого "невимушеного" покоління думала, що життя – це навіть не великий супермаркет, а навіть більш тужливо для наших передмов – великий експеримент. Що ж до себе, то так само, як у випадку з "Невимушеними", про себе вона знала тільки те, що вона жінка і їй тридцять років. "У неї не було ні минулого, ні майбутнього, ні друзів, ні ворогів, ні начальників, ні підлеглих, не було біографії та спогадів, дому, праці, родини, планів, мети, мрії, не було проблем, турбот, призначених зустрічей, пропущених дзвінків, не було можливостей, обіцянок, бажань і надій. У неї не було обставин і заданих умов, не було місця й часу. Про неї ніхто не думав, і вона ні про кого не думала. Її ніхто не чекав, ніхто не кликав, і їй нікуди було йти. Вона не знала, хто вона і як її звати".

Їй би сюди, до нас, і звати б нарекли, і хто вона – підказали. М'яко, обережно, невимушено.

Невимушені: антологія. - Х.: Віват, 2016. - 192 с.

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції