Повний Іздрик. Рецензія

Романи цього автора - немов могильні камені, закладені в фундамент сучасної літератури.

Автор цієї збірки текстів - а мова наразі про повне видання прозових творів Юрія Іздрика - завжди вважався трюкачем в літературі. Особливо на самому початку 1990-х, коли соціалістичний реалізм змінився українським постмодернізмом, і нас всіх попередили, що Іздрик is trick. Тобто суцільна авантюра. Втім, вже тоді було ясно, що все це даремно, і його тодішній "Воццек" вже заволодів увагою новонародженого українського читача.

А потім усе пішло шкереберть, і культовий Іздриків "Четвер", в якому він виховував молодняк, став схожий на звичайного спілчанського журнала-товстуна. Адже головне у творчості що? Правильно, "до основанья, а затем". Тобто зруйнувати існуючу до тебе систему - від силабо-тонічної до атональної - і вибудувати з розсипаних кубиків свою особисту палату № 6. Ось автор "Номінації" й руйнує.

Читайте також: То було до АТО

А ось назву збірки запам'ятати непросто, якщо не підглядати на обкладинку. "Інновація"? "Абстиненція"? "Ліквідація"? Так-так, "Номінація". Тільки куди ж його номінувати? Легенду сучукрліту, га? Живого, як Забужко, класика. Вона, до речі, не любила, коли Іздрик своїм музичним супроводом на дитячому піаніно заважав їй виступати на сцені з читанням себе. Невже тільки цим і запам'ятається? "Воццек", "Подвійний Леон" - немов могильні камені, закладені в фундамент сучасної літератури - ці романи Іздрика вже неможливо вийняти з рота нашої епохи. У той час як "Казка про калинову сопілку" Забужко - правильно? - хрусне під залізною п'ятою чергового революційного варвара з його нехіттю до концептуалізму, на якому збудовані тендітні абстинентські конструкції автора цієї самої - як її? - "Капітуляції", чи що?

Юрій Іздрик. Номінація. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016. – 836 с.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції