Шантарам повернувся! Рецензія

Продовження бомбейської саги Грегорі Девіда Робертса "Тінь гори" можна читати з будь-якої сторінки.

Отже, бомбова бомбейська сага триває. Після епічного "Шантарама" - міжнародного бестселера про безжурного їздця, що колесив Бомбеєм - новий роман "Тінь гори" Грегорі Девіда Робертса можна читати з будь-якої сторінки. По-перше, їх тут цілих вісімсот, по-друге, це ж продовження історії Ліна на прізвисько Шантарам! Так-так, того самого, що втік з австралійської в'язниці суворого режиму і став в Індії фальшивомонетником і контрабандистом.

Крім того, історія самого автора, якого навперебій порівнюють з Хемінгуеєм, Мелвілом і Томом Вулфом, від самого початку інтригувала своєї автобіографічністю. І недаремно вважають, що Робертс заново відкрив нам Індію, як у свій час Лоуренс Даррел - Олександрію, згаданий Мелвіл - південні моря, а Торо – всього лише озеро Уолден, але зате яке. Інакше кажучи, автор роману вчергове ввів Індію в коло вічних тем світової літератури.

До речі, щодо автобіографічності роману сам Робертс не згоден. "Одні епізоди я беру з мого життя і описую майже без змін, - уточнює він, - другі вигадую, нехай навіть на основі власного досвіду. Для мене не має великого значення, наскільки мої книжки правдиві фактично; важливіше інша правда – психологічна. Я радію, коли мене запитують, як поживає Карла або як я запам'ятав всі ці розмови – розмови, на створення яких у мене пішло стільки років".

Читайте також: Тамплієри Донбасу. Рецензія

І якщо на Заході, де премії дають тому, хто більше слів запам'ятав (на зразок репера Емінема), то в наших широтах все трохи інакше. Тут будь-кому, хто прочитав "Шантарам" буде цікаво, а як, дійсно, поживає Карла. І куди подівся Хадербгай. То ось же вам новини з новітнього індійського епосу, хоч би які алегорії вживав у ньому автор, відсилаючи в "Шантарамі" до Дантового "Пекла" і до Біблії, а в "Тіні гори" – до "Енеїди" і "Епосу про Гільгамеша".

Отже, відтоді, як наш герой втратив двох близьких людей – згаданий ватажок мафії Хадербгай загинув в афганських горах, а Карла, вийшовши заміж за індійського медіамагната, теж пішла з його життя – пролетіло два роки. Але старих і нових друзів в "Тіні гори" все одно вистачає. А ще ж з нами знову Лін, який повернувся, і в нього – наче у підпільного торговця в мультику "Залізяки" – є для нас нова секретна зброя!

Так от, секретна зброя Ліна – це й є ті самі байки, які розповідають тут на кожному кроці - про нього, йому і за його спиною. А якщо не скидати з жанрового рахунку автобіографічність тексту, то це й зброя самого автора. Який її калібр? В принципі, від вищезгаданих класиків, які "подарували" нам озера і моря, Робертс не дуже відрізняється. От лишень в якості тих самих п'яти сюжетів, з яких черпає світова література, у нього використовуються сучасні теги, меми та інші інформаційні фішки. Ви чули, наприклад, про індуса, який ось уже сорок років тримає над головою свою праву руку? В "Тіні гори" є такий, звати його Денис, і він не то що сорок років, а все своє свідоме життя лежить в трансі на ліжку, зрідка глипаючи на чергового прибульця, і після знову вирубується під дією якісного "продукту".

Причому перевірити правдивість цих індійських казок майже неможливо, про це ще Бодріяр писав у "Війни в затоці…", коли всі бачили лише телевізійну картинку і знати не знали, чи це правда. Те саме з міфологією романів Робертса. Вони чудові, в їх екранізації хоче грати Джоні Деп, але шарм і чарівність тексту абсолютно не залежать ні від чиєї автобіографії. Оскільки життя автора і героя – це вигадка для читача, який вірить у нього, сліпо тицяючи засохлої рукою індуса у маловідому йому літературну класику.

Грегорі Девід Робертс. Тінь гори. – К.: КМ: БУКС, 2016. – 864 с.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції