Воєнні уроки минулого. Рецензія

Найголовніша, мабуть, теза у цій книжці – про те, що Росія одночасно є державою постімперською і преімперською.

Автор цієї книжки про війни Росії в Чечні, Грузії та Україні голландець Марсель Х. Ван Херпен на жодній з воєн не був, але запального тону і стратегічного педантизму йому не позичати. Оцінюючи факти і наслідки мілітаристської політики Росії з точки зору міжнародного права, він недарма починає своє дослідження з вікопомної днини, коли 27 лютого 2014 року військові підрозділи у формі, але без розпізнавальних знаків, зайняли будинок уряду в Сімферополі. Так почалася блискавична операція, яка закінчилась - після фальсифікації результатів референдуму – "приєднанням" Криму до Російської Федерації.

При цьому більшість західних спостерігачів, як зауважують у цьому дослідженні, були приголомшені темпом, в якому проводилася ця операція, і ні НАТО, ні Білий Дім не були готові до такого брутального нападу. Чому це сталося і як взагалі таке могло статися? - саме ці питання висвітлюються автором. При цьому не тільки агресія Кремля сприймається ним за головну причину в розіграші української карти на міжнародній арені.

Так само цілком справедливо вважається, що і США, і Європейський Союз припустилися серйозних тактичних помилок, обравши неправильну стратегію. Таким чином, в цій книзі, крім глибокого аналізу з точки зору міжнародного права військових подій у Чечні, Грузії та Україні, які забрали тисячі життів, мовиться також про причини трагедії, тобто не менш трагічні речі. І в першу чергу, про фальшиві засади, що лежать в основі постмодерністської європейської політики, помилки європейських політичних лідерів, а також наївний підхід президента Сполучених Штатів Барака Обами до геополітики, який призвів до неправильної оцінки намірів кремлівської влади, і його непродуманої політики щодо Москви.

Читайте також: Кацапи reloaded, або Наука для неуків. Рецензія

Крім того, у книжці проведено докладну ревізію імперської та постімперської історії Росії в її відверто мілітарному контексті. Тут і радянська війна в Афганістані, і внутрішні війни з таємничими вибухами у Москві як каталізатор Другої чеченської та рухом "Наших" й решти ультранаціоналістичних угруповань. Не забуті також історичні паралелі, коли ще прем'єр Путін обіцяв швидку війну в Чечні, нагадуючи цим свого попередника Ніксона з його запевняннями щодо мінімальних втрат у В'єтнамі.

Ну, а найголовніша, мабуть, теза у цій книжці – про те, що Російська Федерація одночасно є державою постімперською і преімперською, тож основна мета при цьому - проведення аналізу воєн, розв'язаних Путіним у Чечні та Грузії, а також їх розгляд у ширшому контексті для кращого розуміння внутрішньої динаміки системи Путіна. Адже в російській історії завжди існувала негативна залежність поміж розбудовою імперії і територіальною експансією з одного боку, і внутрішньою демократизацією - з другого.

Марсель Х. Ван Херпен. Війни Путіна. Чечня, Грузія, Україна: незасвоєні уроки минулого. - Х.: Віват, 2015. - 304 с.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції