Чортик із табакерки

© ТСН.ua
Дивує те, що Держкіно можна підсунути будь-яку підробку з-за "поребрика", яку потім гордо називатимуть "українським фільмом".

Українське кіно почало прокидатися з тривалої сплячки. В планах бачимо чимало цікавих проектів. Але разом з тим читаємо, як жахливо невигідно знімати українські фільми та серіали.

І тут я починаю відчувати неабиякий подив. Україна – найбільша у Європі держава, а українці – одна з найчисельніших націй. І нам не вигідно. А от усім іншим європейським народам чомусь вигідно. Полякам, чехам, хорватам, угорцям вигідно. Нечисельним скандинавським народам теж вигідно. Навіть тим самим ісландцям, яких є лише 250 тисяч. Не буду тут детально перераховувати, хто й що у якій країні знімає. Факт залишається фактом – вигідно знімати там, де нас нема.

Добре, що фільмові студії звернули увагу на українську літературу і взялися екранізувати твори, які вже набули популярності. Однак почали вигулькувати і якісь дивні проекти, як чортики з табакерки. Зокрема, Держкіно України вирішило профінансувати такі мультфільми: "Мавка. Лісова пісня" і "Викрадена принцеса"

"Викрадена принцеса", як швидко з'ясувалося, це хитро замасковані "Руслан і Людмила" і ще рік тому мультфільм саме так і називався. Ба більше – він був презентований як екранізація твору Пушкіна, а на сайті анімаційної студії красувалася афіша в російському стилі.

Мабуть, тоді у Держкіно вирішили, що нема сенсу й потреби в екранізації російської класики, не раз уже екранізованої в Росії. Проект пролетів. Але хитрі й підприємливі виробники не розгубилися і вигадали нову версію мультфільму. Тепер афіша уже замаскована і нічим не нагадує першоджерело.

“Факт залишається фактом – вигідно знімати там, де нас нема.”

Це дивна ідея – екранізувати Пушкіна у той час, як не екранізованими залишаються безліч класичних українських казок, у тому числі й літературних. Маю на увазі твори Антіна Лотоцького (на теми давньоукраїнських легенд), Авеніра Коломийця ("Громадка гномика Дадка" – серія казок про гномів), Василя Короліва-Старого ("Нечиста сила"), казки Олекси Стороженка, Марка Вовчка, Наталі Кобринської, Івана Франка та інших.

З цього приводу є уже навіть петиція на адресу Держкіно та Міністерства культури авторства громадської діячки Марини Зеленюк, яка в ній пише: "Зважаючи на те, що в Україні не вистачає грошей на екранізацію творів культових українських письменників, вважаю неприпустимим витрачати гроші українських платників податків на екранізацію творів російських письменників. Окрім цього вважаю неприпустимим продовжувати виробляти культурний продукт, який допомагатиме Російській Федерації підтримувати міф, згідно з яким "українці і росіяни – одін народ". А казка Пушкіна, в якій князь Володимир став російським персонажем, працює саме в цьому напрямку".

Та це ще не всі сюрпризи хитрих підприємців. В ролику до мультиплікаційного фільму "Мавка. Лісова пісня" його продюсер Ірина Костюк стверджує, що мультфільм насправді не є екранізацією "Лісової пісні" Лесі Українки. Але навіщо використана назва класичного твору письменниці і чому персонажі носять імена головних героїв п'єси Лесі Українки?

Сюрпризи цим не вичерпуються. Сценарій мультфільму створюють російські сценаристи – санкт-петербурзька група "Сахар, 1 кг". Тому й не дивно, що до класичних персонажів долучаються ось такі чудиська: "фабрикантка й інженер" Килина, "староста Фрол" (!!!), "вовкодав Надійка", "Котожабик", "Філін Філя".

На ескізах до мультфільму бачимо русского парня Лукаша. Опис сюжету майбутнього шедевру вражає: "До пришествия Килины село было радостное и чистенькое, на окнах жители в горшках выращивали много цветов".

В горщиках! У селі!

Не дивуйтеся. Творці фільму тут, вочевидь, побачили українське село очима Андерсена. Авжеж, у мультфільмах за казками Андерсена бачимо повно квітів саме у горщиках.

І незважаючи на скандал, який розгорівся в інтернеті з приводу цього безглуздого покручу, проект "Мавка. Лісова пісня" виграє конкурс на державне фінансування з боку Держкіно України.

Читайте також: Кіно і німці. Чому ми понівечені кінематографом

В дискусії на "Фейсбуку" сама ж продюсер проекту Ірина Костюк називає Мавку не українським персонажем, а "славянской принцессой". Якась її підспівувачка дійшла ще далі, заявляючи, що мавки – це не суто український персонаж, а є вони і в білорусів, та що в білорусів є навіть чугайстер.

Я міг би довести, що мавка належить лише українцям, посилаючись на українських авторів. Але хіба вони для русифікаторів авторитет? Тоді розкриємо російське видання "Славянские древности", том 3 (Москва, 2004) і читаємо: "Мавка – персонаж украинской демонологии".

То які ж тут "славянские мифы" хоче за вуха притягнути продюсер? Цей дивний термін "славянский" з'являється в описах проекту багато разів. Бідна Леся Українка, яку використали тільки, як ширму, аби вибити кошти.

Дивує те, що Держкіно можна підсунути будь-яку підробку з-за "поребрика", яку потім гордо будуть називати "українським фільмом". Сценаристи з Росії, занюхавши гроші, кинулися шпарити сценарії для псевдоукранського кіно, хапаючись за теми, в яких досі себе не проявляли, але які стовідсотково отримають фінансування. Як от, приміром, фільм про Володимира Івасюка Андрєя Бабіка, який писав сценарії для російських серіалів. На сайті Держкіно фільм "Івасюк" за його сценарієм вже можна побачити в переліку стрічок-переможців Дев'ятого конкурсного відбору проектів, що претендують на державне фінансування. Можна лише уявити собі, що вони зроблять з легендарним композитором.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 7
Вибір редакції