Правда про Стрітення: день їжака, громничі свічки і древні кельти

© etsy.com
У цей день темна зима зустрічається із світлою весною.

Колесо Року крутиться, і зима повільно звільняється від пухкої снігової перини. У деревах пробуджуються соки, з'являються перші квіти з-під снігу. Тому наші предки, звісно, допомагали природі проганяти час темряви, холоду і смерті геть і закликали нову пору року, пору надії – весну. Саме з цим і пов'язане свято Стрітення, яке припадає на 2 лютого за старим стилем і на 15 - за новим.

Християнам Стрітення Господнє нагадує про зустріч немовляти Ісуса з іудейським проповідником Симеоном. Згідно з християнським переказом, це відбулося в єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа.

Проте я хочу нагадати саме про язичницьке, дуже древнє коріння цього свята, яке сягає сивої давнини.

"Зимобор" і народні прикмети

За народними повір'ями, в цей день єдиний раз за зиму гримить грім, – це громовержець Перун розпочинає боротьбу із силами зими і холоду. Саме тому цей день носить назву Громниці. Щоправда, в Україні більшого поширення набула назва Стрітення, що означає зустріч. У цей день зима зустрічається із весною (або літом, якщо ділити колесо року на дві частини: темну – зимову і світлу – літню). В народі Стрітення вважалося першими закличками весни. Ще одна назва Стрітення – "зимобор". До наших днів збереглося чимало прислів'їв та прикмет, які ілюстрували примхи природи у цей період. Наприклад, коли на Стрітення відлига – пропаде весна ще надовго. Казали, що "в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє". У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір (якщо вранці роса – врожай, нема роси – погана ознака).

Етнограф Василь Скуратівський у своїй книзі "Місяцелік" пише, що сукупність первісних релігійних вірувань об'єднувалася спільною ідеєю – пошанівком Сонцю і сонячним богам, боротьбою літа із зимою, тепла з холодом, одне слово, протистоянням злих і добрих духів. Кожне релігійне свято поза церковною відправою обростало різноманітними дійствами дохристиянських вірувань.

Громничі свічки і Перун

В українській традиції свічки, освячені у цей період, мають величезне значення. Чимало обрядів, які здійснюються на Стрітення, пов'язані із громничими свічами, а також із водою. Вважалося, що свічки присвячуються цього дня богу-громовержцю Перуну, який опікувався вогнем. В Україні такі свічки виготовлялися жінками та дівчатами. Вони часто створювалися із трьох свічок, які спліталися в косу. Зазвичай така "коса" увінчувалася тризубом. В Білорусі громничі свічі виготовлялися переважно чоловіками. Вважалося, що чим більша така свічка, тим краще мине рік. Була також традиція запаленою громничою свічкою малювали або випалювати сонячні хрести і коловороти на дверях та воротах – в якості оберегів. Такими свічками захищали і домашніх тварин. У народі вірили, що влітку така свічка оберігатиме дім від ударів блискавки.

Громнича свічка
slavyanskaya-kultura.ru
Громнича свічка

Народні метеорологи їжаки і борсуки

До прогнозування погоди у період Стрітення вдавалися у давні часи не лише українці. Де-не-де цей звичай зберігся і до сьогодні. У США і Канаді досі відзначається традиційне народне свято – День бабака. Вважається, що в цей день потрібно спостерігати за бабаком, який вилазить зі своєї нірки. За його поведінкою можна судити про близькість приходу весни. Згідно з повір'ям, якщо день похмурий і бабак не бачить власної тіні та спокійно виходить із нори, значить, зима скоро закінчиться і весна буде ранньою. Якщо ж днина сонячна і бабак бачить свою тінь та ховається назад до нори, то слід очікувати ще 6 тижнів зими. В Україні така традиція також ще жива. Для українців погоду прогнозує також бабак – зараз це бабак Тимко, який живе у Харкові.

Читайте також: Ворожіння на майбутнє: політ птахів, нутрощі і чаїнки

Подібний звичай – із прогнозуванням погоди на Стрітення за допомогою тваринки – мали і народи Західної Європи. Подекуди він ще зберігся, приміром, у північній Німеччині. От тільки там "віщуном" виступає борсук.

Цікаво, що у Древньому Римі 2 лютого відзначався день їжака. Їхній прогноз у цей день базувався на поведінці колючої тваринки, яка бачила чи не бачила свою тінь.

Богиня Бригітта і культ вогню

У сучасному світі це свято відзначають не лише християни. Віккани (представники неоязичницької релігії) цього дня святкують Імболк - це слово означає "в молоці"). Це одне із восьми основних свят колеса Року. Він святкувався ще древніми кельтами на початку лютого або за перших ознак весни. Традиційно він святкується 1-2 лютого, оскільки це день перехідної чверті на сонячному календарі, день посередині між зимовим сонцестоянням і весняним рівноденням. Першочергово це свято присвячене богині Бригітті, а в християнський період це свято стало Днем Святої Бригітти. У християнській міфології саме свята Бригітта стає повитухою у Діви Марії.

Хрест Бригітти з соломи
etsy.com
Хрест Бригітти з соломи
Дослідник Тімоті Родерік у книзі "Вікка: рік і один день: 366 днів духовної практики в мистецтві мудрих" пише, що древні кельти цього дня вшановували Бригітту, яка була богинею джерел і ручаїв і мала три іпостасі. Саме її вважали покровителькою Імболку. Кельти вірили, що богиня може дарувати родючість. Культ Бригітти популярний і досі – нині вона покровителька сучасних друїдів. Зауважу, що Імболк – традиційний час для прогнозування погоди, тому це свято сміливо можна вважати предтечею північноамериканського Дня бабака.

Для віккан Імболк символізує видужання Богині після народження Бога. День, який збільшується, пробуджує її. Бог – здоровий і енергійний хлопчик, його сила відчувається у збільшенні тривалості дня. Тепло запліднює Землю, змушуючи насіння проростати.

Як пише Скотт Каннінгем, автор науково-популярних книг, котрі присвячені природній магії, це свято – день очищення від зимової сплячки завдяки оновлювальній силі сонця. Це свято світла і родючості, яке в Європі колись відзначали величезними багаттями та запаленими смолоскипами. Вогонь у цьому випадку символізує натхнення, а також світло і тепло.

Сковорідка для сонячних млинців і вигнання зими

Ще одним важливим святом у лютому є Масляна. У навчальному посібнику для вишів "Культура і побут населення України" читаємо, що на честь весняного пробудження природи давні слов'яни відзначали свято Масляної. Себто це свято було логічним продовження перемоги весни над зимою.

Масляна – свято, що збереглося у слов'ян із язичницьких часів. Як і багато інших язичницьких народів, стародавні слов'яни відзначали свято, пов'язане з проводами зими і зустрічі весни. Воно було пов'язане з ім'ям бога родючості й скотарства Велеса.

Читайте також: Як правильно загадувати бажання: 10 порад

Давні українці масляного тижня ходили в гості, готували вареники, млинці, частувалися горілкою. На Масляну спалювали солом'яне опудало – символ зими, – їздили верхи по колу, що асоціювалося з диском весняного сонця. Для цього обрядового дійства хлопці та дівчата збирали по дворах різні непотрібні речі, складали все на льодяній гірці і потім розпалювали багаття, яке символізувало весняне сонце.

Дослідник Валерій Шевчук у книзі "Українська міфологія" щодо млинців пише, що це - обрядова їжа. Млинці вважалися символом Сонця, а їх виготовлення і колективне поїдання на Масницю означало перемогу дня над ніччю, світла над пітьмою. У поселеннях ІХ-Х століття було знайдено круглі глиняні сковорідки з зубчиками по краях і накресленим ще по сирій глині хрестом – знаком Сонця. Імовірно, вони слугували для випікання масляних млинців. Така невеличка сковорідка (діаметром 20 сантиметрів) з її променистими краями була ніби моделлю Сонця.

Це свято уособлювало пробудження природи від зимового сну, означало початок польових робіт. І до цього дня воно живе як прояв надії на рік урожайний, ситий, тому Масляна була і залишається багатою і дуже ситною.

Православна церква навіть включила це свято до свого календаря – Масляна святкується в останній тиждень перед Великим постом, за сім тижнів до Великодня. Однак загалом Масляна майже не зазнала християнського впливу й залишилася просто часом веселого дозвілля, пов'язаного із деякими елементами ритуалістики.

Таким чином, предки проводили свої дні у лютому, очікуючи на пробудження Землі від зимового сну. Далі на них чекало співання веснянок та випікання печива у вигляді жайворонків, аби весна могла повністю вступити у свою силу. З приходом християнства Стрітення стало означати для українців початок Великого посту, який триває аж до Великодня.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 4
Вибір редакції