Впевнена, що Олімпіада в Ріо для всіх нас стане карнавалом ще тих сюрпризів.
Побувавши у Ріо-де-Жанейро торік у жовтні, я добре знала, куди їду на Олімпійські ігри. Не до міста свята, карнавалу та пляжів. А до міста проблем з трафіком (я би сказала, великих проблем – через відсутність розгалуженої системи метро), до міста небезпечних вулиць в будь-який час доби та специфічного місцевого менталітету. Ах, і ще одне: тут говорять винятково португальською.
І хоча ілюзій жодних не було, все ж за два дні перебування в олімпійському містечку організатори примудрились значно перевищити мої і так значні очікування щодо кількості проблем. Це треті Олімпійські ігри, на яких я працюю, але таке я побачила вперше.
Офіційне медіаселище виявилось недобудованим. Хоча продано 100% номерів. Поруч із нашим корпусом все ще працюють робочі. На під'їзді до входу у селище купа будівничого сміття, яке згодом просто закрили парканом – щоб менше було видно. Але ж сміття залишилося.
Але це були лише квіточки. Зайшовши у свій номер, ми з оператором вирішили оглянути ванну кімнату. Відкрили кришку унітазу – а там нас зустріло воно. Воно плавало. Ну, ви розумієте. Так, це офіційне місце проживання під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Так, за номер в селищі взяли як за вартість солідного готелю із чотирма зірками. І так, я не перша, хто говорить про проблем з каналізацією у Ріо. Перед нами вибачилися всі, хто тільки міг, нам замінили номер, але воно все ще перед очима. Як перше враження про сервіс по-бразильськи.
Сильно дошкуляє мовна проблема. Іноземцям, які не знають португальської – до яких відносимося і ми, - в Ріо дуже складно. Якщо вдається хоча би з волонтерами поговорити англійською, то це щастя! Іспанська теж не сильно допомагає. Але, і тут не все просто. Навіть якщо волонтери говорять англійсько і показують дорогу чи будь-що пояснюють – це не означає, що вони знають інформацію напевне. Волонтерів навчили, що потрібно бути корисними, і вони не кажуть "ні". Тож всіляко намагаються допомогти, але якщо дослухатись до їхніх порад, є висока ймовірність, що ти поїдеш не в той бік чи сядеш не в той автобус. Днями наша знімальна група і ще десяток міжнародних журналістів саме через пораду волонтера добиралася до однієї з арен понад дві години, хоча їхати туди максимум півгодини. Причому цю інформацію – яка, швидше за все, виявиться неправильною – ти отримуєш із широкою бразильською усмішкою.
Організовані європейці та представники США або Канади, що звикли жити за розкладом, а особливо це стосується журналістів, які живуть в режимі дедлайну, тут в Ріо потрохи сивіють через фактичну відсутність розуміння часу у бразильців. Як сказала шеф місії збірної України Ніна Уманець: "Якщо бразилець сказав, що прийде сьогодні, то це значить – побачимось. А коли, ніхто не знає. Може, в п'ятницю, а може, в якийсь інший день. Ось так підманула, підвела".
Впевнена, що Олімпіада в Ріо для всіх нас стане карнавалом ще тих сюрпризів.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!