Позитив у негативі

© Reuters
Ви бачите позитив у скандальних інтерв'ю українських олімпійців російським ЗМІ? Ні? А він є.

Ми живемо в дивовижній країні. В країні, де зашкалює рівень корупції, де третій рік триває війна з Росією і де при цьому громадяни продовжують виправдовувати один одного навіть за ті вчинки, які, здавалось би, виправданням не підлягають.

Ось вам свіжий приклад – інтерв'ю наших спортсменів-олімпійців каналу "Росія-1", які вийшли у випуску "Вєстєй". У цих інтерв'ю вони висловили щиру підтримку своїм дискваліфікованим за допінг російським колегам.

Насолоджуйтесь сюжетом ось тут, починаючи з 26-ї хвилини.

Більшість словами олімпійців, звісно, обурилась, проте знайшлося чимало і тих, хто одразу ж почав шукати їм виправдання. І знайшов.

Мовляв, це ж прості спортсмени, вони такі зайняті, що у них просто немає часу стежити за новинами! Тож для них російські спортсмени-олімпійці – це просто друзі та колеги, а російське ТБ – це просто ТБ, яке популяризує їхній піт та біль на тренуваннях і змаганнях.

На відміну від цих людей, я жодних виправдань таким діям наших олімпійців не знайшов. Зате знайшов у цій непересічній події неабиякий позитив.

От зізнайтеся мені чесно, багато з вас до цього скандалу знали тренера українських легкоатлетів Рурака чи бадмінтоніста Почтарьова? Отож-бо. А тепер ці люди не просто знамениті, ми їх знаємо в обличчя. За них тепер варто вболівати, причому з особливим завзяттям – вони ж готові давати інтерв'ю всім, а значить, і нашим журналістам після своїх успіхів не відмовлять. Ну а вони обов'язково попросять їх прокоментувати цю історію.

А чи знали ви, звідки родом левова частка атлетів, які дали ті самі інтерв'ю пропагандистам з "Росії-1"? Ні? Так я вам підкажу:

тренер Костянтин Рурак – уродженець російського Челябинська;

бадмінтоніст Артем Почтарьов – уродженець Луганської області;

легкоатлетка Єлизавета Бризгіна – з Луганської області;

легкоатлетка Наталя Погребняк – з Харківської області;

легкоатлетка Наталя Строгова – з Луганської області;

легкоатлетка Вікторія Ткачук, – останні п'ять років презентує Донеччину.

"Все зрозуміло", - скажете ви? А я вам у відповідь продовжу список українських олімпійців, які давали інтерв'ю "Росії-1". Приміром, серед них була легкоатлетка Олена Колесниченко – вона з Рівненщини. От повернеться вона з Ріо додому, і спитають її земляки, як воно, позувати для телекамер каналу, який вигадує розіп'ятих немовлят, вбитих снігурів та рабів для українських військових.

Читайте також: Скільки медалей українці можуть привезти з Ріо

А чи знали ви про допінгову історію нашої легкоатлетки Єлизавети Бризгіної, після якої вона відсиділа дворічну дискваліфікацію? Тепер завдяки російським пропагандистам Єлизавета дізналась, що вона, забруднена допінгом, боротиметься за медалі чесних та знедолених російських легкоатлетів, яких підло не пустили на Олімпіаду – саме про це йдеться в сюжеті "Росії-1", де і вийшло її інтерв'ю. Сподіваюсь, завдяки цьому Бризгіна переконалася, що російська пропаганда не гребує навіть спортом, де, як дехто вважає і заявляє, немає політики. І політвиховної роботи, із нею, вочевидь, вже можна не проводити.

Бажаючим переконати нас в тому, що спортсмени всі сили і час віддають спорту і не зобов'язані розуміти, що відбувається в країні, у фейсбук-дискусії відповіла Ірина Микитюк, яка змагається у потрійному стрибку. Нині вона презентує Грузію, а побачене коментує чітко: "Бовкни я таке від імені грузинської збірної, на виході з трапа літака в Тбілісі летіли б у мою голову помідори, як мінімум!"

Виявляється, можуть і хочуть спортсмени цікавитися суспільно-політичним життям у країні. Навіть якщо вони в цій країні не народилися і не виросли.

Для когось історія нашої Наталії Погребняк – однієї зі спортсменок, яка дала інтерв'ю "Росії-1", – здалась зворушливою. Хлопець Погребняк теж легкоатлет – але російський, і на Ігри через дискваліфікацію своєї збірної не поїхав. Яка драма, у Ріо вони не зустрінуться.

А от у нашої марафонки Ганни Носенко є інша, не менш зворушлива історія. Її сестра взагалі зараз не може бачитись із чоловіком – бо він на Сході захищає від російської агресії Батьківщину. Так шкода, що Носенко летіла до Ріо не разом з тими олімпійцями, які давали ці незабутні інтерв'ю.

Тож виходить, можуть наші спортсмени відрізняти пропаганду від журналістики, війну від бойових дій і допінг за сприяння ФСБ від політичного переслідування. Чому ж тоді не всі?

У мене немає таких даних, але майже не сумніваюся, що вищому керівництву Міністерства молоді та спорту України і Національного олімпійського комітету було байдуже, як оброблятимуть наших спортсменів російські ЗМІ. В спорті ж всі "братья-сьостри" і "єдіний народ". Однак нині маю достеменну інформацію, що налякані цим репортажем "Росії-1" і розголосом чиновники провели чіткий інструктаж усім тренерам наших олімпійців. Відтак є надія, що більше жодних інтерв'ю з російськими пропагандистами до завершення Олімпіади ми не побачимо. Чим не позитив? Так само як і те, що скандал стався саме перед стартом Ігор, а не під час.

Спортсменам потрібно налаштовуватися перед відповідальними стартами, бути психологічно стійкими. Тому побажаю, щоб нашим олімпійцям у Ріо не снилися вбиті та закатовані українські військові, понівечені людські долі, зруйновані міста і села на Сході та анексований Крим. Нехай краще все це сниться їхнім чиновникам, які досі не взяли на себе відповідальність за цей скандал, зробивши лише неофіційні заяви на підтримку своїх же спортсменів. Міністр Жданов не спромігся навіть на окреме повідомлення на своїй сторінці у "Фейсбук", обмежившись відповідями у коментарях.

У коментарях! Сюжет, що вийшов у "Вєстях", виявляється, "монтаж" і "перекручування", а винних тут не варто шукати.

Зате згодом ці ж чиновники будуть штовхати красномовні промови після перемог і медалей цих самих спортсменів. Ну звісно, бо ж у нас спорт окремо, а країна - окремо.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 3
Вибір редакції