Позолотіть ручку, хворий!

За безкоштовне лікування медики виставляють українцям цілком реальний рахунок: пологи 700 доларів, апендицит – 500.

Безкоштовна медицина в Україні – це наше вітчизняне Лохнеське чудовисько: одиниці бачили, всі чули, але особисто зустрічати не довелося. І, на жаль, існування цього "Нессі" підтвердити ніяк не вдається.

Ситуація з пандемічним грипом H1N1, що вже забрав життя сотень українців, які просто вчасно не звернулися до лікаря, вчергове підтвердила – люди звикли обходитись своїми силами, бо вітчизняна медицина це дорого і не завжди дієво.

Послуги лікаря – це гроші, аналізи – знову гроші, медикаменти – великі гроші. А якщо в лікарні ще й обов'язкові "благодійні внески", лікування банальних хвороб виливається у тисячі гривень. І навіть коли хворого привозить до лікарні швидка, це абсолютно не гарантує йому безкоштовне і термінове обслуговування. Хоча б "на шприц, бинт, перев'язку, спирт, перчатки…", та дати доведеться. А потім ще на щось, вже після хірургічного втручання. От і виходить, що за операцію, приміром, з видалення апендициту у Києві доведеться викласти 500 доларів.

Найгірше, що лікарі дуже часто спочатку оцінюють хворого, "лізуть" йому в гаманець, і тільки після потім вирішують, чи братися за лікування і як саме лікувати, забуваючи про таку собі клятву, в якій обіцяли "надавати медичну допомогу всім, хто ії потребує" і "незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих".

Згадується нещодавній скандал в одному зі столичних пологових. Жінку з переймами, яку привезла швидка, не приймали народжувати, бо у тієї не було потрібної суми у 3500 гривень на "добровільний благодійний внесок". Головний лікар виставив жінку за поріг пологового. Допоки мама породіллі не привезла з дому гроші, бідолашна готувалася народжувати під дверима лікарні. Ця історія мала майже хеппі-енд - живі мама, немовля, звільнений головний лікар пологового, який вимагав "благодійний внесок". А "майже", бо в цьому пологовому, як і в усіх інших, і далі беруть "благодійні внески", і "дякують" лікарям купюрами. Середня вартість пологів у столиці 700 доларів.

Читайте також: Крик душі

От і залишається хворий українець вдома, купивши в найближчій аптеці кілька препаратів за порадою фармацевта. І добре, якщо допоможе, а ні… то до лікарів врешті таки звертаються, але коли ті ні за гроші, ні безкоштовно вже нічим не можуть допомогти.

Головне, що за роки Незалежності в медичній сфері практично нічого не змінилось. Кожне нове керівництво держави віщує "покращення", але нічого не змінює – бо з такої ситуації отримує неабиякий зиск. Забезпечувати медзаклади держава не може, тож дозволяє роботу благодійних та спецфондів при установах. Наприклад, київські лікарні можуть брати з пацієнтів гроші на свої рахунки, а потім 50% від суми відправляти на спецрахунки КМДА І ГУОЗ. А вони вже виділяють частину цих коштів на забезпечення населення столиці медичними послугами. Тобто насправді люди двічі фінансують охорону свого здоров'я – з податків і безпосередньо з власного гаманця. Щоб потім отримати і лікарні "безкоштовні" медичні послуги.

На периферії ситуація не краща, хіба що "тарифи" дещо менші, але у порівнянні з доходами – суми просто непідйомні. Для сільської родини, яка живе за рахунок продажу молока і власної городини, знайти навіть 3-5 тисяч гривень - непосильна задача.

А що ж до наших "бідних" бюджетних лікарів… Ви колись придивлялися, які машини стоять біля входів для персоналу біля лікарень? А чи бачили їхні заміські будинки? Чи знаєте, скільки разів на рік вони дозволяють собі відпочинок закордоном, і не завжди у Туреччині чи Єгипті? Одразу ж зазначу, що, звісно, не всі лікарі такі і не всюди. Але їх чимало – і не тільки в столиці та у великих містах.

Ще один значний мінус нашої "безкоштовної" медицини – це рівень освіченості лікарів і якості устаткування, яким вони користуються. Застаріла апаратура, жахливий стан лікарень, незнання новітніх методик і технологій лікарями – від того, що за це ще й доводиться платити з власної кишені, стає ще гірше.

Рік тому мені самій довелося потрапити у стіни столичної лікарні швидкої допомоги. Шок і обурення не полишали мене дуже довго – як можна лікувати людей у обшарпаних стінах з устаткуванням минулого сторіччя, яке ще дивом працює?

Стан лікарні швидкої медичної допомоги у Києві у жовтні 2014 року

Київ 10 лютого, 11:19
Приймальне відділення на першому поверсі лікарні потребує капітального ремонту. А обладнання, на якому доводиться досліджувати пацієнтів, давно потребує заміни.

З реаліями вітчизняної медицини стикались всі без винятку. Необхідність якісних змін є очевидною. Депутати та чиновники вже неодноразово заявляли про запровадження в Україні страхової медицини. Але не була б це Україна, якби у нас не було скептиків і критиків. Воно й не дивно, адже можновладці будь-яку новаторську думку можуть використати як новий спосіб дерибану державних коштів, а пересічні українці ще до того – побачити "зраду".

Але поступове введення страхової медицини, яке буде підкріплене потрібними законами, які будуть виконуватися, могли б значно покращити ситуацію в країні. Запрошений міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі щойно приступивши до виконання обов'язків заявив, що до кінця 2015 року в Україні почне діяти страхова медицина. Вже і міністра знову міняють, проте віз і нині там, і навіть натяку немає на його зрушення – нашим парламентаріям за всі роки (подібні законопроекти неодноразово вносились на розгляд до Верховної Ради) не вистачило і досі не вистачає сміливості прийняти потрібні закони для реформи.

Зрозуміло, що без резонансу в цьому не обійтись. З одного боку, пацієнти після запровадження страхової медицини мають отримати:

- якісне обслуговування у кваліфікованого лікаря, який підтвердив свою професійність, має можливість відвідувати курси підвищення кваліфікації, знайомитись з новітніми технологіями, переймати досвід…;

- сучасні умови в лікарнях і поліклініках, лабораторіях (хоча такі поки в навіть у столиці знайти не просто);

- отримання в аптеці потрібних ліків за рецептом просто за щире "дякую".

А з іншого, виникає одне, але дуже важливе питання: страхові внески - від кого, скільки, кому, хто контролюватиме?

Хочеться вірити, що найвищі чиновники якнайшвидше займуться такою потрібною реформою, без якої населення України скорочується рекордними темпами. І українці нарешті отримають хороше лікування в своїй країні, а лікарі, які будуть кваліфіковано допомагати, отримуватимуть достойні зарплати.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції