Я кидаю курити. Доба третя: без жалю

© citywoman.info
Сьогодні вперше прокинувся зранку не від дикого бажання курити.

Жалю не вимагаю. Жодним чином! Для мене вистачає кількох, але щирих – "тримайся друже". Вчора хтось написав – "що ти скиглиш, кинь і все". Можливо, для когось мій щоденник і виглядає, як скигління. Моя вам порада – не читайте. Ви тут не знайдете якогось героїчного хлопця, який сьогодні сказав, що кинув, а завтра вже і забувся, що колись курив. Я знаю, хто пише такі речі, говорить їх своїм друзям та рідним у повсякденному житті – ті, хто ніколи не курив. Такі люди не знають, що таке залежність від цигарки, але вони знають, що таке залежність, наприклад, від фаст-фудів, комп'ютерних ігор, алкоголю, телевізору і т.д. Спробуйте таку людину цього всього позбавити, що вона відчуватиме? Відповідь проста – порожнечу і бажання. А тепер давайте уявімо, що відчуває людина, яка щодня викурювала пачку-дві цигарок протягом десяти і більше років. Зараз ця людина позбавлена цього. Що вона відчуває? Правильно – порожнечу і бажання. То в чому різниця в обох випадках?...

Починаючи вести цей щоденник, я обіцяв ділитися усіма своїми почуттями та переживаннями. Я курив 12 років. Я ніколи не кидав. У мене це вперше і, сподіваюсь, востаннє. Я не хочу буту героєм жартів Марка Твена. Я хочу кинути раз і назавжди.

Знаєте, що мені найбільше подобається – отримувати ваші відгуки. Особливо ті, в яких ви ділитеся своїми історіями про те, як долали залежність. Це неабияк стимулює. А ще усвідомлення того, що ці дописи змусили замислитися декого і разом з тобою почати кидати курити. Це щось! Дуже запам'ятався коментар однієї дівчини: "Я ніколи не брала участі в різних блогах, обговореннях… А тут ніби навмисне потрапив на очі цей блог "Я кидаю курити", тому вирішила спробувати і поділитися відчуттями. Це так приємно, коли зовсім незнайомі тобі люди тебе підтримують, діляться відчуттями…"

Це взагалі не укладається в голові! Це дуже відповідально! Я обіцяв вас не підвести, а ви в своїх листах і коментарях – обіцяєте те саме мені. Я вірю вам і тримаю своє слово!

Читайте також: Я кидаю курити. Початок

Читайте також: Я кидаю курити. Перша доба незалежності

Читайте також: Я кидаю курити. Доба друга: марафон

Щодо моєї третьої доби незалежності. Кажуть, саме з неї починається "найвеселіший" період – нервозності і постійного почуття неситості. Зізнаюсь, з нервами дійсно в мене не дуже. Помічаю в дрібницях. Ти натискаєш ненароком кілька разів поспіль не на ту клавішу на клавіатурі – це нервує. Зараз намагаєшся написати цей блог, а колеги голосно говорять поруч – і це нервує. В тебе різко стає незручним светр, якийсь колючий – нервує. Але я не скажу, що це надто виснажує. Я був готовий до цього. Знав про можливість таких симптомів. Це навіть цікаво. Побачу, що буде далі…

Їжа. Це окрема розмова. Навіть зараз шлунок нагадує про себе. Почуття голоду дійсно посилилося. І йдеться про бажання не просто їжі, типу каш, котлет і т.д. Хочеться солодкого! Багато солодкого! Ось тут знову вмикаю силу волі. Я і до цього їв шість разів на добу, ходжу в тренажерку. Це моя звичайна система харчування – часто, але без переїдання. Солодке можу собі дозволити лише у першу годину після інтенсивного тренування. Тоді метаболізм на висоті! (Цікаво, до чого тягне вас, тих, хто разом зі мною кидає курити? Відпишіться у коментарях!).

Решта. Не знаю, як в кого, але я відчуваю, що сил побільшало, намагаюсь постійно себе чимось зайняти (дослухався до ваших порад). Уникаю гучних компаній. Вчора навіть відмовився від зустрічі з друзями. Планувався алкоголь. Це зло для тих, хто кидає курити. З багатьох ваших порад дізнався, що найоптимальніше – утримуватися від вживання алкоголю до двох місяців. Медики, з якими я консультувався – підтверджують.

І найголовніше, сьогодні вперше прокинувся зранку не від дикого бажання курити – чомусь хотілось зеленого яблука.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 45
  • Ярослав Гончак Ярослав Гончак 29 січня, 13:27 Згоден 11 Не згоден 1 Привіт, Іване. Сьогодні вранці здавалось, що спокуса закурити пересилить мене. Не пересилила! Одним із вирішальних стримуючих факторів став твій блог. Тож іще раз дякую. Стосовно їжі... Снідаючи, впіймав себе на думці, що став смак їжі став більш яскравим і насиченим. Рецептори починають відновлюватись і це добре! Протягом дня роблю собі гірку каву, хоча з цигарками віддавав перевагу кислій. Не знаю чому хочеться гіркого. Можливо, таким чином компенсується нестача тютюнової гіркоти. Тримаймось, друже! Три дні вже позаду, скоро поступово легшатиме відповісти цитувати Дякуємоспам Іван Гребенюк Іван Гребенюк 29 січня, 20:31 Згоден 0 Не згоден 0 ...Знай, ми поруч! цитувати Дякуємоспам Іван Гребенюк Іван Гребенюк 29 січня, 20:31 Згоден 1 Не згоден 0 Привіт, Ярославе! Дуже радий, що втримався і не здаєшся. Дійсно смак повертається. І я це починаю відчувати. Усе якесь більш насичене. Я цій темі обов"язково присвячу один з дописів. Самому цікаво. Плюс ось такі відгуки як в твій - дають змогу зрозуміти. Словом: спостерігаю. Не піддавайся, друже! Знай цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції