У країні немає сімейних лікарів, черг, а страхування лише для іноземців, яких лікують так само іноземці.
В Україні тривають бурхливі дискусії щодо медичної реформи — вона має як палких прихильників, так і категоричних противників. Але всі погоджуються, що ми маємо наслідувати тут розвинені та багаті країни. Що ж на практиці являє собою омріяна нами медицина — розкажуть українці, які живуть за кордоном і знають про неї не з чуток.
Ми живемо з чоловіком та маленькою донькою в столиці Оману Маскаті вже три роки. Найдивніше у місцевій медицині — що вона не дивує, хоча такі очікування і навіть певні побоювання були. Адже Оман був нам відомий як досить закрита ісламська країна, крім цього, вона є багатою нафтовою монархією Перської затоки та однією з найбагатших країн світу. Тим не менш, тут виявилось дуже комфортно, хоча без певних сюрпризів не минулося.
ДЛЯ ІНОЗЕМЦІВ СТРАХОВКА, ДЛЯ МІСЦЕВИХ — БЕЗКОШТОВНО
Медичну страховку для всіх членів нашої сім'ї забезпечує компанія, у якій працює чоловік. За цією страховкою ми можемо звернутись по медичну допомогу до кількох шпиталів — список доступних закладів визначений нашими полісами. Ми звертаємось до приватного шпиталю мережі "Бадр-Аль-Сама", бо одразу після прибуття до країни чоловік запитав у колег, де нам найкраще обслуговуватися, і ті порадили саме цей шпиталь.
Наша страховка не покриває стоматологію, косметологію, дієтологію, фізпроцедури, спостереження за вагітністю та пологи. Та у випадку вагітності можна придбати окремі пакети, їх декілька, завдяки яким можна протягом усієї вагітності спостерігатися у лікаря.
Щодо стоматолога — тут існують страховки, які покривають його послуги, але їх треба купувати окремо і коштують вони дуже дорого. Зазвичай їх мають люди з високими посадами та відповідними заробітками. Якщо вони часто їздять у відрядження, то мають навіть страховки, які діють у багатьох країнах світу. А ось ми ходимо лікувати зуби до лікаря з України — це надзвичайно гарний спеціаліст та приємна людина, і до неї ходять усі наші співвітчизники, які живуть в Омані.
З нашою страховкою про гроші під час візиту до лікарні можна не думати. Якщо ж таки витрати виявляться більшими, ніж дозволяє поліс, то з лікарні телефонують до компанії, де працює чоловік, та уточнюють, чи зможе вона покрити додаткові витрати. Ми декілька разів із таким стикалися, і жодного разу нам не відмовили. Проте скільки коштує наша страховка — невідомо навіть нам самим. Питала у друзів, яким теж медичне страхування компанія надає, і ніхто не знає ціну питання. З’ясувалось, що це поширена практика в Омані серед працівників-іноземців. Компанія просто надає страхування і каже, що воно покриває, але вартості не повідомляє.
Державного страхування в Омані немає — для місцевих медична допомога є безкоштовною. Я знаю, що запровадження державного страхування обговорюється, але наразі його немає.
НЕ БІЛЬШЕ, НЕ МЕНШЕ
У Маскаті є дві-три державні лікарні, проте ми в них не бували — експати, тобто іноземці, не можуть до них потрапити, навіть якщо мають найдорожчу страховку. Державні лікарні — тільки для оманців. Якщо ви викличете "швидку", вас доправлять до приватної клініки. Доправити до державної іноземця можуть лише у дуже серйозних випадках, приміром, якщо людина зазнала страшних травм під час ДТП.
Відомо, що ці лікарні дуже хороші, з надсучасним обладнанням та надзвичайно професійними лікарями. На форумах наші дівчата навіть обговорюють варіанти, як народити саме у цих лікарнях, але це практично неможливо. Хоча нас, приміром, і наша клініка повністю влаштовує, та й оманців ми там зустрічали також не раз.
Процедура реєстрації і подальших візитів до шпиталю в Омані дуже проста. Якщо це перший візит, треба показати свою ID-картку, назвати компанію, де працюєте (перелік компаній, з якими лікарня співпрацює, відомий, отже, не витрачається час на з'ясування), а також дати номер свого мобільного телефону. Під час усіх наступних візитів достатньо лише сказати номер телефону і підтвердити своє ім'я — все комп’ютеризовано, тож ваша картка завжди буде у них "під рукою".
У Маскаті є дві-три державні лікарні, проте ми в них не бували — експати, тобто іноземці, не можуть потрапити до них, навіть якщо мають найдорожчу страховку
Запису до лікаря по телефону чи через якийсь додаток тут немає — треба записуватись одразу на місці. Але це не створює проблем, ми жодного разу не стикались з якоюсь шаленою чергою. Отже, коли приходите до лікарні, кажете, до якого спеціаліста хочете звернутись. Вам пропонують обрати лікаря на власний розсуд із тих, що ведуть зараз прийом (іноді буває, що є тільки один, тоді, звісно, вибору немає). Вам дають талон з номером черги та номером кабінету і ім'ям лікаря — вся процедура забирає хвилини 2-3 максимум. Тоді знаходите кабінет і чекаєте в коридорі біля нього. На кожному кабінеті висить електронне табло — коли на ньому з’явиться ваш номер, тоді можна заходити.
Часом черги може не бути зовсім, часом доводиться чекати і годину. Але такого, щоб більше, жодного разу не було. І це мені надзвичайно подобається — немає цих нескінченних черг, як в Україні, коли всі намагаються потрапити до лікаря перші. Тут якщо і доводиться чекати, ви завжди знаєте свій номер і скільки людей перед вами. Навіть коли перед вами десять людей, на кожного з них лікар витратить хвилин 15, — в Омані прийоми відбуваються досить швидко, — тому навіть за таких умов похід до лікарні не забере у вас півдня. І це стосується консультації не лише у терапевта, а й взагалі будь-якого вузького спеціаліста — всі у вільному доступі і можна звертатися, коли вам потрібно.
Коли ви заходите до кабінету, лікар уже бачить у системі, хто ви, коли приходили минулого разу, які ліки були призначені. І лікар з порога промовляє: "Доброго дня, Оксано, як ся маєте?". Наче дрібниця, але приємно. Практично всі ліки (за винятком косметичних препаратів та деяких вітамінів, які продають у супермаркетах), призначені лікарем, можна отримати одразу ж в аптеці у лікарні.
Шпиталь "Бадр-Аль-Сама", до якого ми звертаємось — це великий комплекс, у якому приймають лікарі всіх спеціальностей, роблять всю можливу діагностику і стаціонар. Всі обстеження можна пройти на місці, вам не доведеться їздити містом, щоб зробити то те, то те.
Сімейних лікарів в Омані немає. Якщо щось вас турбує, то, як і в Україні, ви записуєтеся на прийом до того лікаря, який може цю проблему вирішити — травматолог, гастроентеролог, тощо. Якщо ж не знаєте — вас скерують до терапевта. І тут вже лікар запитає вас що до чого та вирішить, це його парафія, чи доведеться перенаправляти вас до іншого спеціаліста.
Щоб викликати "швидку" в Омані, треба набрати екстрений номер 9999 (аналог 911 в США). На щастя, нам жодного разу вона не знадобилась. Знаю, що взагалі таку медичну послугу тут запровадили не так вже й давно, і машин не надто багато. Але проблем із цим немає, бо здебільшого люди звикли навіть в екстрених випадках їздити до лікарень власним транспортом або на таксі. Одного разу наша донька (тоді їй не було ще і року) десь знайшла і вирішила поласувати милом яскраво-зеленого кольору. Відмивши її зелені губи, ми все ж таки вирішили перестрахуватись і показати лікарю. Ми приїхали самі, але нас запросили на огляд просто миттєво. Тож якщо випадок терміновий, вас одразу ж забирають на огляд та роблять все необхідне.
Всередині оманські лікарні досить звичайні. Хоча, коли йдеться про заможні арабські країни, які живуть з продажу нафти, багато хто уявляє оздоблені чи не золотом коридори та усілякі розкоші. Ні, тут усе просто — те саме підтверджують і наші знайомі, які є відвідують інші шпиталь. Подекуди деякі частини лікарень навіть потребують ремонту. Хоча "Бадр-Аль-Сама" також досить непогана і має пристойне медичне обладнання та все необхідне для лікарів і пацієнтів.
Коли ви заходите до кабінету, лікар уже бачить у системі, хто ви, коли приходили минулого разу, які ліки були призначені. І лікар з порога промовляє: "Доброго дня, Оксано, як ся маєте?". Наче дрібниця, але приємно
Оманців серед лікарів у приватних шпиталях в Омані практично немає. Я би сказала, що це надзвичайно велика рідкість. Наприклад, у нашій лікарні більшість спеціалістів з Індії, всі добре володіють англійською і жодних проблем зі спілкуванням ми не маємо. Звісно, більше всього іноземців працюють саме у приватник клініках, а ось місцевих лікарів можна частіше зустріти у державних.
Щодо цін, то загалом медицина в Омані досить дорога. Ціна візита до лікаря варіюється залежно від кваліфікації лікаря і лікарні. Наприклад, візит до педіатра в "Бадр-Аль-Сама" коштує 2,8 оманських ріала (OR), це приблизно $7,3. Водночас сеанс масажу в остеопата (один з відомих та популярних) коштує 40-50 OR — це $100-130. Видалення зуба також коштує біля 40 OR, MRT хребта, наприклад, 100 OR — близько $260. Тому якщо ви не є громадянином Оману, без страховки тут можна збанкрутіти.
"ВИБАЧТЕ, ЩО БЕЗ АНТИБІОТИКІВ"
Хоча більшість оманців сповідують іслам, Оман виявився досить світською країною. У медичних закладах відсутній розподіл за статями, усі заходять через один вхід — принаймні у тих, які ми відвідували. У приймальному відділенні є велика зала для очікування, перший ряд стільців у якій відведений лише для жінок, проте насправді кожна може сісти, де їй заманеться. Щоправда, приміром, з гінекологом варіантів немає — лише жінка. А ось щодо інших лікарів — це може бути і жінка, і чоловік, і прийматимуть вони також усіх пацієнтів незалежно від статі.
Тобто якихось суворих заборон чи обмежень для жінок не існує. Однак тут є можливість обрати собі лікаря. Якщо жінка не хоче, щоб її оглядав лікар чоловічої статі, вона може на реєстратурі сказати про це. Жінки можуть приходити як самі, так і в супроводі іншої жінки або чоловіка. Тобто суворих якихось заборон немає. Оман — більш закрита країна, ніж, приміром, ОАЕ у вимогах до жінок, однак тут я зазвичай вдягаюся у звичайний одяг. Звісно, не йдеться про якісь короткі спідниці, їхня довжина має сягати хоча б колін. Руки можуть бути відкритими, але оголені плечі чи глибоке декольте не підійде — не тому, що вас можуть затримати чи ви матимете якісь інші неприємності, просто все це не пасує до місцевих реалій.
Звичайно, якщо йдеться про вечерю в ресторані або якусь вечірку, то інша справа, але у буденному житті жінка у такому одязі виглядатиме недоцільно. Якщо вам необхідно відвідати певну державну установу — поліцію, посольство чи ще щось, туди треба надягати лише щось таке, щоб були повністю закриті руки й ноги. А ось у випадку з лікарнею ці правила не застосовуються, сюди ви можете навідатися у тому, у чому вам зручно. Взагалі тут до жінок ставляться з великою повагою, намагаються підтримати, щось підказати, навіть якщо вона й не дуже цього потребує.
Загалом у мене дуже позитивні враження від медицини в Омані. Подобається те, що не призначають купу препаратів, а лише те, що необхідно. Тут лікарі навіть вибачаються, що не призначають антибіотик, пропонуючи зачекати кілька днів. Типу "от якщо... то тоді". Якось у доньки піднялась температура, то педіатр виписав жарознижувальне. І вона буквально вибачалась за те, що не призначає дитині антибіотик.
Мене такі ситуації завжди приємно дивують. Моя мама все своє життя працює лікарем в Україні, і я обізнана щодо ситуації з нашою медициною дуже добре. У нас би у такій ситуації виписали цілий список ліків, що треба було б приймати за окремою схемою. Тут призначать лише якісь краплі, а може й взагалі лише фізрозчин для промивання носа.
Подобається те, що не призначають купу препаратів, а лише те, що необхідно. Тут майже вибачаються, що не призначають антибіотик, пропонуючи зачекати кілька днів
Коли ми переїхали до Оману, то вперше вирішили відвідати педіатра з маленькою донечкою десь через 3-4 місяці, їй було близько півроку. Лікар був дуже здивований, що ми прийшли, хоча з нею все гаразд. Тобто тут до цього ставляться набагато простіше — немає жодних обов’язкових відвідин дільничного педіатра щомісяця, жодних постійних замірювань зросту, ваги та аналізів. Вони не розуміють, навіщо тягати дитину без причини по лікарнях.
Однак є і такий момент, який викликає у мене суперечливі почуття — найуніверсальнішим засобом від усього оманські лікарі вважають "Панадол". Якою б не була ваша проблема і скільки б років вам не було — виписують його. "Панадол" продається у крамницях поруч із жувальною гумкою біля каси — на будь-який смак. Деякі люди вживають його як вітаміни. Болить голова — "Панадол". ОРЗ — "Панадол". Болить спина — "Панадол". Дітям у разі температури — "Панадол". Але, звісно, це стосується лише легких випадків. Проблеми із серцем, шлунком чи струс ніяким "Панадолом" лікувати не будуть.
Чи довіряю я місцевій медицині? Я вважаю, що де б ви не жили, головне — мати адекватне ставлення до усього: щоб і "Панадолом" не лікувати все на світі, і не заліковуватися непотрібними ліками. Але так чи інакше в Омані у мене не псується настрій від думки, що потрібно сходити до лікарні, я впевнена, що лікар зацікавлений у моєму одужанні чи дитині, що я отримаю з його боку гідне ставлення, повагу та адекватну професійну допомогу. І це, як на мене, є дуже красномовним.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!