Перед тим, як звертатися до суду, треба спробувати врегулювати ситуацію мирним шляхом.
Майже кожен із нас колись позичав кошти комусь. У всіх є знайомі, друзі, родичі, які звертались до нас у скрутну хвилину за допомогою. Тому в цьому блозі пропоную невеликий дороговказ для тих, хто опинився в ситуації, коли повернути позичене не вдалось.
Отже, ви позичили кошти, наприклад, другу. Всі домовлені строки повернення минули, але коштів вам не повертають і на ваші дзвінки не відповідають.
Найперше, що вам потрібно зробити в цій ситуації, це все-таки спробувати врегулювати справу мирним шляхом. Навіть якщо дійде до судового процесу, на суді вас обов'язково запитають, чи намагались ви усно спілкуватись із боржником про повернення коштів.
Якщо боржник погодився на розмову, поясніть йому, що ви можете звернутися до суду і, найімовірніше, виграєте справу; після чого звернетесь до виконавчої служби, яка, в разі невиконання рішення суду, буде змушена накласти арешти на все його майно. Словом, варто спокійно і конструктивно описати боржнику перспективу.
Однак і для самої розмови, і для справи загалом, велике значення має те, яким чином підтверджується факт надання боргу. Є три найпоширеніші варіанти:
1. немає жодного підтвердження, домовленість була усна, хіба що є свідки;
2. є розписка про надання грошових коштів;
3. є договір позики і розписка про надання грошових коштів.
Розглянемо кожен із цих випадків.
У ситуації №1, на жаль, шанси повернути борг надзвичайно малі.Так, ви можете звернутись до суду і в позові описати, що надали боржнику кошти без будь-якого письмового підтвердження, але маєте свідків, які бачили передачу коштів. Однак, по-перше, коли йдетьсяпро договір позики, то потрібно довести саме наявність відносин грошової позики. Тобто, навіть якщо ви приведете свідка, який підтвердить передачу коштів, його обов'язково запитають, чи знає він про виконання якої домовленості йде мова чи з якою метою було передано кошти. І тут свідок може почати плутатись, оскільки боржник може на цьому ж суді зазначити, що справді отримав вказану суму коштів, але із проханням придбати на них якісь товари або послуги. А боржник, до речі, також може привести свідків. Отже, слово кредитора і його свідків проти слова боржника і його свідків.
Окрім того, наявність лише свідків, скоріше за все, мало чим допоможе кредитору, тому що їхні покази у такій категорії справ не можуть бути прийняті як доказ. Над цим питанням досі дискутують юристи, однак варто зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 202 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 208 ЦКУ, у письмовій формі належить вчиняти, в т.ч. правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦКУ, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Оскільки існує часовий проміжок між надання позики і її поверненням, про яке сторони домовляються у момент укладення договору позики, повернення боргу не може вважатися правочином, який повністю виконується у момент його вчинення. Тому як і надання грошової позики, так і її повернення належить вчиняти у письмовій формі. А тому пояснення свідків не є належним доказом і не можуть підтвердити чи спростувати жодну обставину у справі.
Це підтверджується також судовою практикою. Так, відповідно до позиції Верховного суду України, визначеній в Ухвалі від 11.03.2009 р., при укладенні договору позики в письмовій формі безгрошовість (тобто факт передавання або не передавання коштів) такого договору не може ґрунтуватись на свідченнях свідків, а може бути підтверджена належними і допустимими доказами.
У ситуаціях №2 і 3 шанси повернути кошти вже вищі. Що потрібно зробити для їхнього повернення? Насамперед, спробувати мирне врегулювання. Якщо це не дало результатів, варто звернутись до суду із позовом про стягнення коштів за договором позики за місцем реєстрації боржника.
Важливо пам'ятати про таку обставину як строки позовної давності – це термін, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ). Її відлік за зобов'язаннями з визначеним строком починається з моменту закінчення цього терміну (ч. 5 ст. 261 ЦКУ). Тобто, якщо повернення коштів було встановлено, наприклад, 01.01.2016 р., то саме з цієї дати починає відраховуватись 3-річний термін позовної давності. Якщо ви пропустити цей строк і звернетесь до суду, то за заявою іншої сторони, вам повернуть позов і не будуть розглядати справу.
Для складення позову бажано звернутись до кваліфікованого юриста, оскільки самостійно це зробити буде важче. До позову потрібно додати квитанцію про сплату судового збору (у таких справах вам потрібно буде сплатити 1% ціни позову, тобто 1% від суми вашого боргу), а також докази на підтвердження ваших слів.
Ви можете звертатись до суду, незалежно від того, чи є у вас і договір, і розписка, чи тільки розписка, оскільки нормами ч. 2 ст. 1047 ЦКУ встановлено, що на підтвердження укладення договору позики і його умов, можна надати розписку позичальника.
У позовній заяві вам потрібно просити суд стягнути із боржника суму боргу, а також судові витрати. Також ви можете просити стягнути з боржника ваші витрати на правову допомогу, але для цього також потрібно надати докази, наприклад, договір про надання правової допомоги з юристом.
У будь-якому разі найкращим способом захисту ваших прав є належне оформлення відносин із боржником на самому початку. Для цього потрібно укласти договір позики із чітко прописаними умовами про суму коштів і строки її повернення. Також у такому договорі варто чітко вказати реквізити обох сторін. Не зайвим буде й нотаріальне посвідчення цього документу.
Після цього варто також укласти розписку, де необхідно зазначити, яку саме суму коштів позикодавець передав позичальникові, вказати, що кошти передаються саме як позика і на виконання укладеного договору позики, а також вказати обов'язок і строки повернення. Саме оформлення відносин у подальшому захистить інтереси обох сторін.
Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і слідкуйте за оновленнями розділу!