"Ілліч" - для побратимів, "каратель" - для власних дітей

61-річний пенсіонер Олександр Ілліч, не дочекавшись повістки, напросився до військкомату добровольцем.

Таких, як він, вже до армії не беруть - призовний вік не дозволяє. Олександру Іллічу пішов 61-й рік. Він - старший механік-водій - служив ще за Радянського Союзу у Миколаївській дивізії на танках Т-54 і Т-55. Півроку чекав на повістку, але так і не дочекавшись, сам напросився до військкомату добровольцем. Аби стати до рядів Збройних сил, Іллічу - так його звуть побратими - довелося опанувати новий танк - Т-64. "Я почув по телевізору, що потрібні механіки-водії.

Подумав: "Ну, давай піду, а раптом візьмуть". За одну добу я пройшов комісію повністю і поїхав у Десну (навчальний центр – авт.) перевчатися на інший танк, - говорить Олександр Ілліч. - Я ще його не вивчив до кінця (про танк – авт.), ще дуже багато треба вчитись. Вміти їздити - то одне, а технічні характеристики - зовсім інше. Коли я служив, все було технічне, а тут гідравлічне, все зовсім по іншому". Свій танк назвав "Тимошка" - на честь покійного діда, хоча останній жодного стосунку до військової професії не мав. На броні надпис: "Кривбас за вільний Донбас" - це написав навідник, каже Ілліч, але ніхто не був проти.

У звичайному житті Ілліч – а він вже на пенсії - іноді підробляє таксистом. Коли йшов на війну, дружина відмовляла: "Лежав би на печі та їв собі калачі", - жартівливо переказує слова жінки танкіст. Але він лежати на печі не погодився. "Мабуть, для мене найважливіше – це моя країна", - просто пояснив мені Ілліч.

Він вже брав участь у бойових діях, але про це особливо не розповідає, каже лише: "Виїхали, постріляли та й поїхали". Мовляв, усе решта – військова таємниця. Більшу частину життя український захисник прожив у Росії, там зараз мешкають двоє його дітей. Спільної мови чоловік з ними не знаходить. Каже, ідеологія у них зовсім інша. Вони навіть – без жодних жартів – називають його "карателем": "Ну, син дзвонив, а потім у нас з ним були такі суперечки по телефону. Я з ним… телефон не беру і не хочу зараз з ним спілкуватися… і нема бажання".

Зараз, поки під Маріуполем тихо, Ілліч підтримує свою техніку у постійній бойовій готовності. На танк не жаліється, каже – жодних нарікань. А ще вірить, що діти колись покличуть його до Росії… на танку, дати лад тамтешнім порядкам.

Долучайтесь до групи ТСН.Блоги на facebook та слідкуйте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: