Слов'янськ – Іловайськ – Мінськ. Що пішло не так

© ТСН.ua/Ніна Грушецька
На початковому етапі існували реальні шанси зупинити бойовиків і попередити проведення АТО в принципі.

На першому етапі протистояння з Російською Федерацією, особливо під час захоплення Криму, керівництво України і силовий блок не спрацював. Це призвело до втрати Криму, а тоді - до ескалації на Сході: захоплення адміністративних приміщень, регіональних управлінь Служби безпеки України, райвідділків, зброї. Так два роки тому розпочалася дестабілізація на Донбасі, яка привела до війни, до так званої АТО.

Спочатку існували перспективи попередити проведення АТО в принципі. Зокрема, потрібно було провести діалог із представниками еліт Донбасу та здійснити оперативну роботу із силами СБУ, розвідок, прикордонників, правоохоронних органів. Але цього не було зроблено. Сьогодні вже можна говорити про невдалі перші дії і політичного керівництва у проведенні діалогу, і спецслужб - у виявленні організаторів, шпигунів, диверсантів, бойовиків, коли випадки сепаратизму мали тільки локальний характер.

АТО оголосили тоді, коли розпочалися масштабні операції, організовані екстремістами, диверсантами, представниками ГРУ Генштабу РФ, ФСБ та їхніми представниками з числа агентури, які працювали в Донецькій і Луганській області, а також бандитськими структурами колишнього режиму, які об'єдналися у воєнізовані формування, що захоплювали приміщення.

На цьому етапі ефективність АТО була надзвичайно низькою, оскільки не були знайдені конкретні центри підготовки бойовиків, які захоплювали приміщення, не були проведені операції з їхньої деескалації, звільнення приміщень і арешту керівників цих угруповань. Отже, не були проведені операції, які б попередили розростання масштабів екстремістських дій сепаратистів і російських спецслужб.

Читайте також: Два роки АТО: скільки жертв принесла українцям неоголошена війна на Донбасі. Інфографіка

Військові експерти рекомендували виконуючому обов'язки президента Олександру Турчинову, а згодом і президенту Петру Порошенку, створили військово-політичний штаб на базі РНБО, який координував би стратегічні напрямки з безпеки й оборони, залучивши кращих фахівців України по антитерористичній діяльності, по проведенню бойових операцій. Це, зокрема, і структури спецназу, спецпідрозділу "Альфа", розвідки, працівники правоохоронних органів, ЗСУ, прикордонників,  а також афганці – тобто ті люди, які могли б попередити будь-які військові та екстремістські операції. Але такого штабу – єдиного потужного військового комплексу – створено не було.

Таким чином, перші особи держави і, передусім, головнокомандувач, здійснили системні прорахунки на стратегічному рівні. Експерти неодноразово пропонували і моделі дій, і кадрові рішення (кандидатури тих, хто готовий взяти відповідальність за створення відповідних підрозділів для проведення таких операцій), але ці поради не були враховані, тому в результаті відбулося розширення масштабів бойових дій.

Коли Ігоря Гіркіна і очолювані ним підрозділи бойовиків випустили зі Слов'янська, військові експерти надали рекомендації в.о президента, всім керівникам держави, пізніше і військовим, як потрібно спрацювати, щоб сепаратисти не захопили Донецьк і Луганськ. Їх потрібно було заблокувати, видати СБУ або провести операцію по нейтралізації. Цього не було зроблено - і Гіркін маршем пішов прямо на Донецьк. А з іншого боку російські найманці захопили Луганськ. Так відбувся перший значний прорахунок на тактичному рівні, який кардинально вплинув на всю ситуацію в зоні АТО та на перспективи звільнення цих територій.

Це був великий провал. Однак влада поширювала  лозунги про військові паради та українські прапори в Донецьку, Луганську і навіть Севастополі. У свій спосіб ці лозунги підтвердили низький рівень професіоналізму, непідготовленість вищих військових та політичних керівників.

Захоплення Донецька і Луганська потягло за собою низку прорахунків, першим із яких був Іловайський котел. Українське військове керівництво неадекватно оцінило загрозу збоку бойовиків і Росії, хоча за десять днів до цього надходили попередження, що противник у цьому районі готує спецоперацію. Фахівці пропонували перекинути в цю зону техніку, яка перебувала на той час у резерві, аби попередити можливість оточення. Але вчергове ці поради були проігноровані – що спричинило трагедію в Іловайську, потім у Донецькому аеропорту і Дебальцевому. Із того часу можна стверджувати, що прорахунки політичного і стратегічного керівництва, безпекового сектору і, головне, Міноборони й Генштабу набули системного характеру.

Читайте також: Два роки АТО. Що змінилося

Після цих подій першим керівникам держави експерти порадили згенерувати потужний блок держав, які спільно виробили б модель врегулювання ситуації. Зокрема, пропонувався формат за участі перших осіб країн "Великої сімки" або "Великої двадцятки". У Генасамблеї ООН наполягали саме на останньому форматі. Готовність світових лідерів була, але українська сторона не проявила ініціативи.

Другий поворотний момент – це збиття малайзійського Boeing 777. Тоді для врегулювання ситуації пропонували новий формат із залученням лідерів усіх країн, які постраждали внаслідок катастрофи, а також США, деяких європейських країн, Китаю, Індії і, відповідно, України та Росії. Цього також не відбулося, хоча ці пропозиції озвучували мало не щодня. Отже, вкотре думки фахівців не були враховані, що призвело знову до системних прорахунків і вилилося в невдалий варіант Мінських домовленостей.

Експерти звітували президенту, що начебто послідовні по пунктах Мінські домовленості Володимир Путін використає як інструмент для формування плацдарму для наступу, а якщо це не вдасться - буде заморожувати конфлікт і далі зсередини дестабілізувати ситуацію в Україні, зокрема, в Донецькому та Луганському регіонах, що призведе до серйозних наслідків або й навіть втрати суверенітету. Натомість ми знову запропонували формати "Великої сімки", яка якраз збиралася в Німеччині, або "Великої двадцятки", очільники країн якої у принципі були готові долучитися до процесу. Але експертної думки влада не дослухалася й вибрала Мінський формат, рішення якого реалізуються через ОБСЄ чи контактну групу. Однак гарантій реалізації такого формату бути не може, оскільки ні ОБСЄ, ні контактна група не мають юридичних, дипломатичних та військових повноважень для реального контролю над ситуації.

Читайте також: Що сталося в Дебальцевому

Як передбачалося, Мінський формат виявився неефективним, а бойовики під егідою Росії розгорнули наступ. Тільки після цього Німеччина і Франція на рівні перших осіб вирішили долучитися до цього процесу й залучити всі можливості, щоб ще раз зібратися в Мінську.  Тоді й постала "Нормандська четвірка", яка по статусу все одно не мала потужних важелів для контролю і деескалації конфлікту. Так, Ангелі Меркель, Франсуа Олланду, Петру Порошенку та Володимиру Путіну  вдалося домовитися і підписати угоду. Проте цей документ не передбачав механізмів реалізації пунктів та їх виконавців.  А ними мусили б бути міністри оборони та міністри закордонних справ країн, що беруть ситуацію під свій контроль, керівники розвідок, військові формування, які б контролювали лінію розмежування і виконання кожного пункту, а також радіорозвідка, космічна розвідка, яка б контролювала кожен вистріл, кожне озброєне угрупування. Зібралися, поговорили, що конфлікт потрібно вирішувати дипломатичним шляхом. І навіть ситуацію в Дебальцевому, яке в той час було у вогні. За три дні після зустрічі бійня продовжилася, Дебальцевому було захоплено, а наші бійці масово гинули або отримували поранення. Це ще один прорахунок стратегічного характеру як України, так і недолугого Мінського формату.

Так, Мінські домовленості певною мірою стримують агресора, але водночас вони є плацдармом для нового наступу і провокацій - стратегічних, терористичних, диверсійних, дестабілізаційних. Саме тому на підконтрольній бойовиками території так мало прихильників центральної влади і панують антиукраїнські настрої. Україна системно програє Росії інформаційну війну. На першому етапі військової агресії як у Криму, так і на Сході, Російська Федерація домінувала в інформаційному просторі. Бійці з фронту розповідають, що навіть й  тепер на Донбасі переважають російські й сепаратистські ЗМІ, а українських майже немає. Під яким впливом формується думка населення? Це ще один системний, вже інформаційний прорахунок.

Наразі перші особи країн "Великої двадцятки" за участі України та Росії готові розробити дорожню карту для повернення та відбудови Донбасу. Це не контактна група чи ОБСЄ, які нічого не вирішують. Це надзвичайно потужний формат, у межах якого вирішують зазвичай вирішують глобальні світові проблеми. Так, домовленості можуть навіть співпадати по пунктах із Мінськими, проте це зовсім інший механізм реалізації, який Росія вже не посміє нехтувати, оскільки у такому форматі вона також буде стороною врегулювання.

Під егідою "Великої двадцятки" можна розробити й модель повернення Криму, створивши там окрему економічну зону за міжнародним форматом. Інвестиції відбуватимуться через Україну, вся інфраструктура газо-, водо- та електропостачання залежатиме тільки від нашої держави. За таких обставин Крим повернеться до Україну на добровільній основі.

Отже, вихід із ситуації є. Не теоретичний, а практичний, відпрацьований зі світовими лідерами. І тепер цей формат потрібно задіяти всіма засобами. 

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 10
Вибір редакції