Агент Торпеда

Агент Торпеда

Фото: УНІАН

Від великого до смішного один крок, і якраз цей крок і зробила Савченко.

Признаюсь, не я вигадав це дотепне прізвисько, а Тарас Березовець. І воно доволі влучне, бо справді бачимо перед собою не живу людину, яка заплуталася у думках і висловлюваннях, а керовану ззовні торпеду, яка мчить до своєї цілі напролом.

Надія Савченко продовжує нас тішити неймовірно розхристаними і фантазійними ідеями. Народна конституція, народна рада, народне державотворення – кому потрібен весь цей дилетантський популізм? Кому вигідне "самоврядування адміністративних одиниць України за економічним принципом виживання і розвитку інфраструктури"?

І тут же право носіння зброї для усіх…

Відгадати, в чиєму саме кабінеті пишуть усю цю маячню, не важко. Нічого безглуздішого за "владу народу" історія нам не задемонструвала. Досить згадати Французьку революцію, де народ потопив у крові свою ж таки еліту.

Народ не може керувати. Народ може тільки вибирати тих, хто керує. Такий закон виживання для будь-якої держави. Але не для завербованої особи, яка повторює чиїсь тези.

Петля стискається все тугіше довкола шиї олігархату, довкола ший корупціонерів. Поволі закон добирається до найнедоторканніших. Природно, що розхитати владу, збурити на новий Майдан – це мрія багатьох, хто боїться стати наступним "доторканним". А ще є інтерес Росії за будь-яку ціну перевести війну на Донбасі в русло громадянської і добитися зняття санкцій.

"Я йду шляхом революції", – заявляє Савченко, бо тим, хто її надихає, потрібна якраз революція і новий розгардіяш.

При цьому всьому вона, звісно, не одна. На неї працює ціла команда, яка відразу атакує того, хто насмілився засумніватися в її чесності. Одні працюють за оплату, а хтось і з пориву душевного, бо бажання нарешті отримати народну героїню, новітню Жанну д'Арк, непереборне.

В дискусіях з останніми не важко переконати їх у тому, що вони помиляються. Достатньо лише поставити їм конкретне питання: чи згідні вони з тими заявами, які їхній кумир уже встигла виголосити? І тоді вони, хоч і зі скрипом, здаються. Бо не може жодна нормальна людина, жодна тверезомисляча людина, погодитися з тим, що з маріонетками Кремля варто вести переговори і вибачатися перед тими, хто щодня з якоюсь диявольською методичністю вбиває наших громадян.

Одні працюють за оплату, а хтось і з пориву душевного, бо бажання нарешті отримати народну героїню, новітню Жанну д’Арк, непереборне.

А пропозиція поступово скасовувати санкції? Це що таке?

Але членів команди Савченко переконати ніколи не вдасться, бо вони на службі.

Бажаючих "перезавантажити країну" є чимало. Сам термін поцуплений у Юрія Луценка – з цим гаслом він йшов на парламентські вибори 2007 року.

І ось знову чуємо про "перезавантаження" з вуст абсолютного дилетанта в політичних питаннях, але людини, яка конче хоче прийти до влади. І вже навіть не відмовляється від президентських амбіцій. Ба більше – вона усе відвертіше атакує Порошенка, звинувачуючи його в бездіяльності і закликаючи народ йти на Банкову.

"За цю саму політизовану в історії людства війну ви відповісте так само, як і за Майдан", – заявила Савченко, звертаючись до президента на прес-конференції 2 серпня. І що це має означати? Чому російсько-українська війна "сама політизована"? Тому, що вона насправді громадянська? Це мала на увазі псевдогероїня? А чому Порошенко повинен відповісти за Майдан? Тому, що не зупинив народну революцію?

І як тоді узгодити все це з закликами до нового Майдану? З закликами боротися за своє, як "боролися за мене мама і сестра". Тут можна уже не соромлячись вимагати довідку від психіатра, бо роль мами і сестри доволі туманна, а за її звільнення насправді боровся весь світ. Лідери ЄС та США тиснули на Путіна, щоб Савченко відпустили. А в результаті уся вдячність мамі й сестрі?

Що означає оте "перезавантаження" в уявленні Савченко і її компанії? Та не більше й не менше як нові вибори – і президентські, і парламентські. А при теперішньому розкладі парламент може виявитися куди гіршим, аніж він є зараз.

Відтак можна не сумніватися, що боротьба з корупцією зійде на пшик.

Савченко хитро прикривається шляхетною місією звільнення полонених. Але чомусь апелює до влади. Хоча, як правильно зауважив один із українських дипломатів, "ключ в питанні звільнення полонених і закінчення конфлікту лежить в Кремлі, а не в Донецьку і Луганську".

Від великого до смішного – один крок. Відома сентенція. І якраз цей крок і зробила Савченко, усе більше перетворюючись на блазня. А заклики до повалення існуючої влади в умовах війни і кризи – це вже питання безпеки держави. І роль Савченко в цих умовах нічим не краща від ролі Єфремова.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація