Анексія – депортація – анексія

© УНІАН
Росія намагається вичавити кримських татар з історичної батьківщини ще з 1784 року – і взялася за це знову.

У травні 1944 року сталінському тоталітарному режиму знадобилося фактично 2 дні для вчинення акту геноциду щодо кримських татар. Із 18 травня по 20 травня цілий народ - більше 200 тисяч жінок, дітей і людей похилого віку, надумано звинувачених у співпраці з нацистами, – завантажили в товарні вагони і в страшних умовах депортували з Криму. Дорогою до таборів загинула майже половина із них.

До 1956 року кримські татари жили в режимі спецпоселень на території тоді ще радянських республік Середньої Азії. Звинувачення в колаборації розповсюджувалися на весь народ "от мала до велика" за принципом колективної провини. До місць заслання відправили навіть 9 тисяч кримських татар, які повернулися в 1945–1946 роках із фронтів Другої світової війни.

Кримські татари стали єдиним народом на території колишнього Радянського Союзу, якому після депортації найдовше не дозволяли повертатися на батьківщину. Їх залишали у вигнанні й постійних переслідуваннях до кінця 80-х. Вони були останніми політв'язнями радянського режиму.

Повернення до Криму почалося не завдяки, а всупереч владі: у період горбачовської перебудови мітинги кримських татар на Красній площі, громадський ненасильницький спротив кримських татар врешті зламали систему.

Репатріація активізувалася вже після здобуття Україною незалежності, яка супроводжувалася низкою соціальних, психологічних та політичних проблем. Головна з них – інтеграція кримських татар до тогочасного українського суспільства. Населення, яке свого часу радянська влада завезла до Криму, вороже ставилося до кримських татар, із упередженнями й стереотипами. Українська влада так чи інакше намагалася вирішувати ці питання, хоча дій було замало.

Однак тодішню ситуацію неможливо порівняти з тим, що відбувається з кримськими татарами після незаконної окупації та анексії Криму.

Читайте також: Моя історія депортації

Росія не вперше анексує Крим. Свого часу Катерина ІІ знищила Кримське ханство під час "включення" півострова до території Російської імперії в 1784 році. Саме із цього часу Росія вичавлювала і продовжує вичавлювати кримських татар з історичної батьківщини.

А чи можливо інакше в російському суспільстві, де відбувається політична реінкарнація духу Сталіна, яке побудоване на "скрепах русского мира" та "победомании", де тотально борються з інакшістю, постійно говорячи про "екстремізм"? Паралельно зі знищенням в анексованому Криму всього українського відбувається тиск на кримських татар, більшість з яких не визнали результатів "псевдореферендуму" від 16 травня про "приєднання Криму до Росії".

У 2015-2016 роках у Криму немає жодного першого класу з українською мовою викладання, і лише 35 – з кримськотатарською мовою (роком раніше їх було 46). Мустафа Джемілєв говорив про 14 політичних ув'язнених кримських татар, після обшуків та затримань. 12 травня 2016 року це число ще збільшилося – окупаційна влада затримала заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова. Закриті 11 із 12-ти кримськотатарських ЗМІ. Замість них створено один контрольований владою телеканал. Відбуваються переслідування за етнічним та релігійним чинником, заборона в'їзду політичного керівництва кримських татар, обшуки, тиск на мусульман, намагання створити провладні фейкові кримськотатарські структури, виховання лояльності й тиск на тих, хто не згоден зі створення цих квазігромадянських структур.

Враховуючи те, що відбувається, перед кримськими татарами стоять серйозні виклики, пов'язані з їхньою безпекою, ідентичністю, з можливістю впливати на власне майбутнє. Якщо повернення Криму й гарантування безпеки кримських татар не стане пріоритетним на порядку денному світової спільноти, ці ризики збільшаться.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції