Церква за вішалку, жінки за права

© Reuters
Ніхто не має вирішувати за жінку, чи робити їй аборт – окрім неї самої.

Символом боротьби за право жінки самій вирішувати, яким чином розпоряджатися своїм тілом, стала вішалка – звичайна така металева вішалка з гачком, та сама, якою робили підпільні аборти десятиріччя назад. І та сама, яку досі використовують як ілюстрацію, коли мова заходить про чергову спробу законодавчо заборонити аборти.

Вже понад тиждень розгортається дискусія про аборти у Польщі, де Сейм ухвалив у першому читанні законопроект, який мав посилити і без того сувору заборону абортів для польських жінок. Фотографії з протестів "чорного понеділка" – масового страйку жінок у Варшаві – вражали.

Суть проблеми у тому, що польські депутати запропоновували посилити вже й без того майже повну заборону абортів у країні – переривання вагітності хотіли заборонити навіть у випадках зґвалтування чи коли вагітність загрожує здоров'ю матері або дитина має серйозні вади розвитку. Більше того, польські захисники моралі та ненароджених дітей пропонували зобов'язати поліцію проводити розслідування кожного випадку викидня, щоб встановити, чи це був природній випадок, чи жінка спровокувала його, аби притягти її до відповідальності. Скидається на Середньовіччя, чи не так? І це в 21 столітті, коли вже понад сто років триває боротьба за права жінок, під час якої жінка виборола собі право приймати рішення щодо своєї освіти, шлюбу, майна, право голосувати на виборах та працювати.

“Дуже високий відсоток лікарів відмовляються виписувати направлення на аборти.”

При цьому навіть попри так званий аборційний компроміс від 1993 року, який дозволяє порушити заборону на переривання вагітності у трьох вищезгаданих випадках, дуже високий відсоток лікарів відмовляються виписувати направлення на аборти. Вони знаходять лазівку в положеннях аборційного компромісу та наражають жінок на небезпеку втратити здоров'я, а дітей – на сповнене болем життя. Нехтують і небажанням жертв зґвалтувань народжувати дитину, яка була зачата таким чином. Лікарі не хочуть кримінальної відповідальності за рішення дати жінці можливість перервати вагітність, так само, як і відповідальності за проведення самого аборту. Це стало причиною як масового "аборційного туризму" польских жінок до сусідніх країн (включаючи Україну), так і великої кількості скарг на Польщу щодо порушення права на життя та права на приватне і сімейне життя, що отримує Європейський суд з прав людини. І попри те, що через протести Сейм сьогодні здався і відмовився від своєї ідеї, ці проблеми залишаться - адже заборона абортів діятиме надалі.

Зовсім інакше сьогодні виглядає ситуація з абортами в Україні. Законодавчої заборони немає, жінка може вільно обирати – народжувати дитину чи робити аборт. Однак незважаючи на це, підтримка польських жінок в Україні була безпрецедентною. Просто з солідарності, чи нам також є чого боятись?

Історія спроб ввести законодавчу заборону абортів і в Україні – довга та безглузда. Останній законопроект щодо заборони абортів на розгляд Верховної Ради України було внесено у 2013 році. Авторство належало депутатам від ВО "Свобода". Законопроект зняли з розгляду парламенту після рішення комітету ВР про його недоцільність. Остання спроба заявити про необхідність такого законопроекту та бажання його розробити датується минулим роков, коли депутат від "Радикальної партії" Ігор Мосійчук вирішив, що варто підняти це питання. Однак, на щастя, йому забракло завзяття таки розробити законопроект та зареєструвати його у Раді.

Читайте також: "Викидень" польського Сейму

В своїй боротьбі за заборону абортів її прихильники (переважно це церкви та прорелігійні організації) користуються двома наборами аргументів. Перший, з Біблії, полягає в тому, що дитина не несе відповідальності за дії батьків, тож має право на народження (неважливо, яким чином вона була зачата, бажано чи не бажано), незважаючи на те, які загрози життю матері несе вагітність (тут вже на все воля божа). Другий набір аргументів стосується необхідності підвищувати народжуваність для боротьби з демографічною кризою. У цих аргументах релігійні лідери усього світу демонструють неабияку єдність. Немає жодного значення, яким чином проводяться обряди та хто на яку сторону хреститься, коли мова заходить про аборти: тут усі виступають єдиним фронтом – заборонити. Причому заборонити законодавчо, на рівні держави.

І тут виникає перше питання: про принцип світської держави та невтручання церкви до справ держави. Адже ніщо не заважає представникам церкви пропагувати серед своєї пастви необхідність народжувати (за будь-яких умов), так само, як і говорити про те, що церква не схвалює аборту – тобто застосовувати церковний закон до своїх прихожан. Навіщо ж робити з церковного закону світський та вимагати, аби ним користували всі, віруючі та невіруючі?

Друге питання, на яке не готова давати відповідь церква, це що робити жінкам, які не мають можливості самостійно забезпечити дитину в силу різних причин. Чи пропонує їм церква якусь ще підтримку, окрім молитви? На жаль, таких даних немає. Подекуди церковні лідери говорять про те, що потрібно збільшувати допомогу при народжені дитини чи давати пільги багатодітним сім'ям. Однак я не пригадую жодної послідовної кампанії, яку б вела релігійна організація за те, щоб, наприклад, відкривати більше дитячих садочків, гарантувати працевлаштування жінкам, що повертаються із відпуски з догляду за дитиною, або ж закликала своїх парафіян рівномірно розподіляти обов'язки з догляду за дитиною у подружжі.

“Не може бути ситуації, коли за жінок приймають рішення чоловіки.”

Ні, замість цього церква в якості альтернативи аборту пропонує послуги з вмовляння жінок до народжування дітей, кампанії проти статевого виховання дітей у школах і заборону контрацепції. Тобто демографічну ситуацію має покращити заборона контрацепції, а для того, щоб це точно допомогло, потрібно заборонити аборти. Звичайно, це простіший шлях, ніж адвокатування соціальних реформ та побудова країни, в якій жінці не потрібно думати про аборт хоча би з економічних причин – відсутності можливості прогодувати дитину.

А тепер подивимось на скріншот з відео програми на польському каналі tvn24, де обговорювали законопроект щодо повної заборони абортів. Не важко помітити, що участь в дискусії беруть виключно чоловіки. І в цьому полягає одна з проблем аборційного питання: у всьому світі і релігійні лідери, які намагаються нав'язати свою думку жінкам в питанні абортів, і депутати, які зазвичай реєструють законопроекти про їхню заборону, – переважно чоловіки. Тобто чоловіки хочуть вирішувати за жінок, як їм розпоряджатися власним тілом. Нівелюючи таким чином досягнення століття боротьби за рівні права. Повертаючи жінок до того моменту, коли жінкою, її майбутнім, тілом, думками розпоряджалися чоловіки.

скріншот
facebook.com/erman.george
Дискусія щодо заборони абортів на польському каналі tvn24, 3 жовтня

Українське суспільство раз і назавжди має визначити із відповідями на кілька питань щодо права на аборти. Перше: яким чином насправді має вирішуватися демографічна криза – забороною абортів чи впровадженням соціальних програм та покращенням добробуту в межах країни? Адже зменшення населення це не тільки менша народжуваність, але й масова імміграція українців, неповернення тих, хто поїхав на заробітки, небажання народжувати другу дитину тощо.

Друге, яке варто поставити всім прибічникам стимулювання народжуваності: а що саме зробили ви, окрім чергової спроби прийняти рішення за жінку? Мені би дуже хотілося побачити законопроект, який би був направлений на реформу дошкільного навчання та створення нових місць для дітей, батьки яких працюють. Або на реформу соціальних виплат та контроль за їх своєчасною виплатою та ефективністю, аби впевнитись, що жінки, які потребують допомоги, реально її отримують. Або, якщо вже мріяти, законопроект, який буде стимулювати розподіл обов'язків у подружжі під час виховання дітей та чоловіків, які йдуть у декретну відпустку на три роки чи принаймні частину цього строку.

Третє питання, яке стосується абсолютно усіх країн: коли світ нарешті дійде у своєму розвитку до розуміння того простого факту, що питання прав людини не можуть вирішуватись купкою депутатів та релігійних лідерів? Не може бути ситуації, коли за жінок приймають рішення чоловіки. Так само не може бути ситуації, коли пов'язані з обмеженням прав людини питання виносяться на загальне голосування, у якому приймають рішення люди, що не мають відношення до проблеми. Я навіть не впевнена, що таке болюче та важливе питання, як аборт, можуть вирішувати депутати-жінки, адже це індивідуальний досвід та вибір кожної жінки, який не має жодного стосунку до досвіду та вибору іншої. Саме тому це питання має бути відкритим – для кожної. А обов'язком держави є створити належну гарантію медичної допомоги та нарешті усвідомити те, що програми з сексуального виховання та доступ до засобів контрацепції значно знижують ризик небажаної вагітності.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції