Чому українці мають пам'ятати про Катинь

© ТСН.ua
Лише якщо ми пам'ятатимемо усе – і приємне, і те, що пам'ятати страшно і соромно – нам вдасться визволити свою землю з густої тіні тоталітарного минулого.

Цього року весна прийшла до Старобільська так само несподівано та раптово, як і 76 років тому: ще вчора пилюку монастирським подвір'ям крутили холодні степові вітри, а наступного дня – тридцятиградусна спека. Тоді польський граф Юзеф Чапський радісно грівся на сонечку неподалік головного собору Старобільського монастирю, який НКВД перетворило на табір військовополонених.

До блогу про Катинь
Старобільський монастир. Різьба на портсигарі, який був знайдений на тілі польського офіцера під час ексгумації у Харкові в 1995 році
Бранці називали старий собор "цирком". Ще наприкінці березня у найбільшому приміщенні табору мешкало близька 700 військовополонених, і багатоповерхові нари здіймалися до самого куполу, тому полонені поляки мусили лазити по тих нарах, як мавпи під куполом цирку. Але тепер бранців у "цирку" ставало щораз менше. Кожного дня за браму табору виходила нова група веселих поляків. Вони були переконані, що їдуть додому, або, принаймні, у нейтральні країни. Адміністрація табору усіляко підтримувала це переконання. Комендант Старобільського табору Бєрєжков, усміхаючись весняному сонечку та бранцям, казав: "Від'їжджаєте туди, куди і я дуже хотів би поїхати!" Перед тим у таборі кружляли чутки, що відправлятимуть до Румунії та Греції – недарма ж енкаведисти питали – чи може хтось знає грецьку та румунську?

"Створювало це такий собі настрій надії… - писав Чапський. – Багато хто з нас свято вірив, що їде на свободу".

Граф Юзеф Чапський на той момент був всесвітньовідомим художником-імпресіоністом. Але у вересні 1939 року, як і багато інших офіцерів резерву, вдягнув мундир капітана кавалерії. 17 вересня 1939 року СРСР вступив у Другу світову війну на стороні Третього Рейху. Офіційно війну Польщі Кремль не оголошував. Це називалося "визвольний похід". "Визволяли" Західну Україну та Західну Білорусь. В результаті у неволі опинилися кілька сотень тисяч польських вояків. У листопаді рядових відпустили з полону. А офіцерів – ні.

У трьох таборах військовополонених – у Козельську, Осташкові та Старобільську – НКВД утримувало 14 700 польських офіцерів. Підстави для їхнього затримання були приблизно такими самими, як тепер – у випадку з Надією Савченко: їх ув'язнили на території їх власної країни за те, що вони опиралися зовнішній агресії. Ще кільканадцять тисяч поляків відразу після "визволення" опинилися у в'язницях.

Їх тримали не так довго, як Савченко – від жовтня до квітня. У квітні 1940 року почали вивозити. Ніхто напевно не знав куди. Але майже усі були переконані – що до нейтральних країн, на волю.

Справжні причини цієї метушні були викладені у питанні №144 протоколу №13 Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року:

"144. – питання НКВД СРСР.

І. Запропонувати НКВД СРСР:

1) Справи щодо 14 700 осіб колишніх польських офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, розвідників, жандармів, осадників і тюремщиків, які знаходяться у таборах для військовополонених,

2) а також справи заарештованих, які знаходяться у в'язницях західних областей України та Білорусії у кількості 11 000 осіб членів різних к-р (контрреволюційних – О.З.) шпигунських і диверсійних організацій, колишніх поміщиків, фабрикантів, колишніх польських офіцерів, чиновників і перебіжчиків – розглянути у особливому порядку, із застосуванням до них найвищої міри покарання – розстрілу.

ІІ. Розгляд справ провести без виклику арештованих та без пред'явлення звинувачення, ухвали про завершення слідства та звинувачувального заключення – у наступному порядку:

а) на осіб, які знаходяться у таборах військово-полонених – за довідками, наданими Управлінням в справах військовополонених НКВД СРСР,

б) на осіб, заарештованих – за довідками зі справ, наданими НКВД УРСР та НКВД БРСР.

ІІІ. Розгляд справ і винесення рішення покласти на трійку в складі т.т. Мєркулова, Кобулова і Баштакова (начальник 1-го Спецвідділу НКВД СРСР)."

Десь 950 літер. 25 700 життів. По 27 життів на одну літеру. Не знаю, чи існує якийсь ще більш кривавий документ.

Щодня з таборів вивозили по кількадесят-кількасот бранців. Військовополонених зі Старобільська етапували до Харкова. Там їх перевантажували у воронки і відвозили до внутрішньої в'язниці НКВД, яка знаходилася у самісінькому центрі міста, на Чернишевській вулиці.

Читайте також: День у календарі

Зазвичай ті, кого привозили наступного дня, не зустрічали вже у харківській в'язниці тих, хто був етапований напередодні. Конвеєр смерті працював динамічно і чітко.

Розстріли починалися ближче до опівночі і мали завершуватися до світанку.

У середньому уся процедура (перевірка особистих даних, розстріл, прибирання розстрільної камери) тривала 1 хвилину 20 секунд.

Постріл у потилицю призводить до зовнішнього крововиливу обсягом близько одного літру. Це означало, що протягом однієї ночі у камері мало проливатися до 200-350 літрів крові. Окрім того, навсібіч розлітаються частки мозку та фрагменти черепної кістки.

Харківські співробітники НКВД винайшли свій метод розстрілу, який дозволяв підтримувати відносну чистоту в розстрільній камері.

З'ясувалося це пізніше – в результаті досліджень польських експертів у Шостому кварталі Лісопарку у П'ятихатках під Харковом, де НКВД таємно ховало своїх жертв. У 60 випадках з сотні черепи не мали жодних ушкоджень.

До блогу про Катинь_3
Сліди "харківського методу". Череп одного з бранців Старобільського табору, який був ексгумований з масового поховання у П’ятихатках у Харкові. Фото з книжки професора Анджея Коля "Археологія злочину"

"Харківський метод" розстрілів здійснювався із хірургічною точністю. Стріляли не в потилицю, а в основу черепу. На початку 1990-х дослідники знаходили ушкоджені кулею перші шийні хребці-атланти. Куля проходила скрізь спинний мозок, що і було причиною смерті, і виходила через рот, очні отвори, не зачіпаючи великих судин.

У могилі №7, у П'ятихатках було знайдено 718 черепів. Це було десь на 100 душ більше, ніж мешкало під куполом "цирку" у Старобільському таборі.

Юзеф Чапський нетерпляче чекав своєї черги. Щодня від перших днів квітня до бараків ввалювалися "політруки" і різкими криками викликали бранців на вихід. Ці крики польським військовополоненим чомусь нагадували крики тропічних папуг. Вони так і назвали цей момент – "Година папуги".

Списки були складені хаотично: були змішані вік, військові звання, роди військ, соціальне походження, політичні переконання. Абсолютно неможливо було зрозуміти логіку укладачів етапних списків.

Тому у Чапського ця година спричиняла свої асоціації: "Кожний з нас гарячково чекав тієї години, коли оголосять новий список від'їжджаючих (може, будеш нарешті у переліку). Називали це "годиною папуги", бо випадковість списку нагадувала нам ті картки з "пророцтвами", які папуга на ярмарках у Польщі витягав з рук шарманщика".

Насправді у "годину папуги" доля вирішувала, кому залишитися на цьому світі, а кому – ні.

До блогу про Катинь_2
Граф Юзеф Чапський (ліворуч) потім стане уповноваженим генерала Владислава Андерса (праворуч) у пошуках зниклих соратників. Ці пошуки описані у його книжці "На Нелюдській землі"
Чапський чекав найдовше. Його вивезли із останнім етапом – 12 травня 1940 року. Чапському неймовірно поталанило. Він опинився серед тих щасливчиків, яким режим з різних причин вирішив подарувати життя. Таких було 395. Решту з 14 700 бранців таборів військовополонених розстріляли у Харкові, Калініні та під Смоленськом – у Катині.

Навесні 1943 року німецька окупаційна влада розкопала Катинські могили. Завдяки цій знахідці усі ці події увійшли до історії як Катинський злочин. Сьогодні це один з найдосконаліше досліджених воєнних злочинів комуністичного режиму.

9 квітня 2016 року у Старобільську було сонячно і спекотно, так само, як і в ті дні, коли це містечко залишав останній етап польських бранців разом із Чапським. У приміщенні переміщеного до Старобільська Луганського університету імені Шевченка відкривалася виставка "Знищення польських еліт. Катинь-Акція АБ". Перед відкриттям виставки була нагода потрапити до Старобільського монастиря разом із кількома громадськими активістами. Я розповідав про Чапського, його "годину папуги", про те, на які неймовірні виверти здатна людська доля.

"А чому їх розстріляли?" - це питання звучить під час будь-якої такої зустрічі. Відповідь міститься у записці Берії до Сталіна, на підставі якої і було укладене рішення, зафіксоване у Протоколі №13: "усі вони є закоренілими, невиправними ворогами радянської влади". Це єдина причина, названа Берією у цьому документі. І цієї причини було цілком достатньо.

Чапський залишив дві книжки, у яких описав свою історію – "Старобільські спогади" та "На Нелюдській землі". Нелюдська земля для Чапського – це наша земля. І щоб подібного більше ніколи не повторилося, українці мають пам'ятати усе: і те, що пам'ятати приємно, і те, що пам'ятати страшно і соромно. Тоді ці землі вдасться розчаклувати, визволити з густої тіні тоталітарного минулого.

Після відкриття виставки до мене підійшов один з мешканців Луганська: "Знаєте, боюся, що після звільнення Луганська і Донецька на нас очікують знахідки нових масових поховань, як в Катині. Там знову діють ті, хто називаються НКВД".

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 8
  • мария селиванова мария селиванова 11 квітня, 17:43 Згоден 10 Не згоден 15 Опять Путин виноват? відповісти цитувати Buden Semeniy Buden Semeniy 13 квітня, 03:10 Згоден 4 Не згоден 0 Скудоумное,злобное колорадское насекомое,что,историческая правда не нравится?Ну да,тебе же сегодня до истощения лобызать фотку своего карликового залупенфюрера в кимоно. цитувати Дякуємоспам Олександр Олександр 12 квітня, 14:37 Згоден 7 Не згоден 0 мария, вам мозгами пошевелить стоит, если имеются. Тут описывают "подвиги" таких как путин, как он говорит и пропаганда РФ - деды воевали. Вот это его и таких как вы деды, и так они воевали. А относительно вашего подхода к этой теме и как понимаю вообще к Украине, да и остальным не расейским, то такая пословица украинская есть - хиба мати винувата, що дитина пи....вата (культурно написал). цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції