Хіба це було складно?

Хіба це було складно?

Фото: УНІАН

Або яких помилок припустилася одеська влада 2 травня і які наслідки це може мати вже 9 травня.

Увечері 2 травня Міхеіл Саакашвілі дав прес-конференцію біля пам'ятника Дюку в Одесі. Голова ОДА оголосив, що день минув без насильства, і привітав з цим усіх: поліцію, Нацгвардію, місцеве населення, а також бійців "Азова". Він зазначив, що одесити проявили толерантність.

Однак більшу частину дня з краю Куликового поля все виглядало не так вже й толерантно. Там зібрався натовп у приблизно 2 тисячі людей, більшість із них прийшли з квітами. Вони були справедливо обурені тим, що їм не дозволяють бути на полі самим. Поліцейські, які заступали їм дорогу, надавали дуже мало інформації, але зазначили, що відбувається якась операція із розмінування, і поле відкриють скоро… або принаймні о 14, ой ні, о 16… або, як виявилося потім, не відкриють зовсім. Увесь цей час не було помітно жодних ознак робіт із розмінування.

Натомість люди у формі неприховано ледарювали під деревами у парку, а інша група спостерігала за цим з високої будівлі неподалік. У натовпі ширилися чутки, що це снайпери. Більшість людей, які прийшли, чекали трохи, жалілися, а потім залишали свої квіти на траві біля входу на Куликове поле та ішли. Деякі лишилися на весь день, і через те, що їм так і не вдалося потрапити на поле, були дуже розлючені.

У певний момент приїхав автобус із матерями тих, хто загинув 2 травня 2014 року. Члени Цивільного корпусу "Азов" кричали "смерть ворогам", і деякі з жінок плакали. Мені здалося, що більшість людей у натовпі знали когось із тих, хто загинув під час травневих подій дворічної давнини. Це були місцеві мешканці, що прийшли туди спонтанно, із власного бажання. Я можу помилятися, але я маю певний досвід стосовно натовпів цього роду.

Це чудово, що 2 травня вдалося уникнути насильства, але річ у тім, що досягти цього вдалося ціною запобігання проведенню мирного зібрання, на яке було попередньо отримано дозвіл від влади. І ціною роздратування групи людей, які, можливо, не завжди лишатимуться такими спокійними, особливо якщо хтось бачить потенційну вигоду у тому, щоб трохи спровокувати їх… 9 травня, наприклад.

У мене немає тієї інформації, що мала поліція, і не мені оцінювати, чи з причин безпеки було дійсно необхідно не пускати людей на Куликове поле. Я би просто хотів зазначити, що металодетекторів було менше, ніж на річницю трагедії минулого року. А тоді до них стояли довгі черги, тож логічно було б припустити, що цьогоріч "рамок" навпаки мало би бути ще більше. Це змусило деяких підозрювати, що від самого початку ніхто і не збирався пропускати людей на Куликове поле, а загроза безпеці були лише відмовкою. Однак давайте повіримо владі у тому, що загроза була справжньою.

І все одно це не пояснює того, чому до людей поставилися з такою неповагою. Звісно, переважно це були ті, хто не підтримує діючу українську владу та Михеіла Саакашвілі. Деякі, різною мірою, навіть підтримують сепаратистські погляди. Але власне вони не є жодною загрозою українській державності. Навряд чи ці люди зібралися там, щоб проголосити Одеську Народну Республіку. Якщо Одеса є толерантним містом, як каже Саакашвілі, то воно має поважати свободу слова, і, що більш важливо, бажання людей вшанувати пам'ять загиблих у місці, де вони загинули. Давайте не будемо забувати, що в Києві люди постійно покладають квіти на Майдані та Інститутській.

Ще немає офіційних висновків слідства щодо того, що саме сталося 2 травня 2014 року (і вже тільки це є ганебним). Але навіть якщо багатьох з тих 42 людей, що загинули у будівлі Профспілок, не можна назвати "невинними жертвами", я впевнений, що ні Саакашвілі, ні переважна більшість населення Одеси (та й, власне, України) не вважає, що вони заслужили на смерть.

Цьогорічні мітингувальники самі по собі не представляли жодної загрози. Багато із них мають ті самі претензії до діючої влади, що і інші, скажімо так, промайданівські українці. Вони хочуть зменшення корупції і кращого рівня життя. Якби Саакашвілі мав трохи більше політичного хисту, він би міг перетворити їх на союзників у своїй боротьбі з правлячою верхівкою. Натомість відчужені, вони стають натовпом-ресурсом для його ворогів з Москви, Києва тощо, на той випадок, коли вони захочуть розхитати ситуацію.

Мої розмови з активістами і бізнесменами в Одесі переконали мене, що Саакашвілі дійсно намагається проштовхнути важливі і позитивні реформи. Більша підтримка людей певно що була би корисною для реалізації його намірів. Тож виключно з прагматичної, політичної точки зору, те, що він не бере до уваги людей на Куликовому полі, збиває з пантелику. Звісно, серед тих, хто зібрався минулого понеділка, були і крикливі бабусі ("Геть фашизм!" тощо), із якими неможлива раціональна розмова. Але багато людей були значно спокійніші. Одна з жінок, з якою я говорив, навіть розказувала про свої надії стосовно нового центру надання адміністративних послуг, який відкрив Саакашвілі, і розчарування, що він не працює.

Центр не працює належним чином через те, що міська рада не прийняла необхідні рішення. Так сталося тому, що Саакашвілі не контролює міську раду, бо його кандидат не виграв вибори. Якби Саакашвілі намагався отримати підтримку тих, хто зараз його не підтримує, результати його людей на наступних виборах могли би бути кращими, що у свою чергу дозволило би йому зробити більше. Мої друзі (а також перекладачка цього тексту!) кажуть, що я розмірковую занадто "по-європейськи", але мені здається, це елементарна логіка.

Особливо враховуючи, що для цього не потрібні значні зусилля. Сама лише незначна зміна у ставленні могла би завоювати прихильність багатьох одеських скептиків (хоча, звісно, не найкрайніших проросійських). Поліції могли би бути надані інструкції спілкуватися з мітингувальниками ввічливо, однак твердо, і надавати їм хоча б приблизну інформацію. Можна було як мінімум час від часу робити оголошення через гучномовець.

Свою промову у понеділок ввечері Саакашвілі мав би розпочати із співчуття сім'ям усіх жертв трагедії, що відбулася два роки тому, незалежно від їхніх політичних поглядів. На Заході це вважалося би проявом елементарної людської порядності. Він міг би продовжити вибаченням від імені міста за те, що люди не мали доступу на Куликове поле, запевнивши їх, що Одеса поважає їхній траур, але оскільки існувала реальна загроза безпеці, уникнення кровопролиття завжди залишається пріоритетним. Він міг би подякувати правоохоронцям включно з "Азовом", але зазначити, що словесні образи на адресу тих, хто прийшов вшанувати пам'ять загиблих, є неприпустимими. Хіба це було дуже складно зробити?

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Призначення Саакашвілі
Наступна публікація