ІДІЛ, Іран, Путін... Із чим іде Обама

ІДІЛ, Іран, Путін... Із чим іде Обама

Фото: Reuters

Президенство Барака Обами створило декілька дилем, одна з яких стосується самої суті західної демократії. 

20 січня відбудеться інавгурація 45-го президента США. Ним стане республіканець Дональд Трамп. Епоха демократів і президенства Барака Обами стане історією. Історією, яку пам'ятатимуть і згадуватимуть навіть через десятиліття.

Барак Обама став першим чорношкірим президентом Америки. Саме його перемога наглядно продемонструвала, що США – це дійсно країна можливостей. У 2008 і 2012 роках американці вірили демократам і йшли голосувати за Обаму. Та й сьогодні, залишаючи президентський пост, Барак Обама має досить високий рейтинг – 57%, згідно з даними Центру дослідження публічної політики Associated Press.

Проте, сьогодні хотілося б говорити про роль Барака Обами на світовій арені, а не про внутрішню політику Сполучених Штатів за його президенства.

Обама став президентом Америки, здобувши у спадок від Джорджа Буша-молодшого низку конфліктів. Перш за все, мова йде про Ірак й Афганістан. Сьогодні ми можемо говорити, що 44-ому президентові США так і не вдалося вирішити до кінця ці питання. Війни тривають, а терористичні акти у цих країнах стали такою ж буденністю, як і схід сонця.

Попри це, не варто забувати, що саме за Обами в 2011 році було ліквідовано Усаму бен Ладена. За Обами вдалося вийти на компромісну позицію з Іраном. Саме за нього стався масштабний прорив у відносинах з Кубою.

Але задамося питанням: чи були б можливими успіхи на Кубі й в Ірані, якби на початку 2014 року світ не дізнався про нову державу-агресора на ім'я Росія? Думаю, що ні.

Сьогодні лунає доволі прагматична теза про те, що саме слабкий і нерішучий у зовнішній політиці Барак Обама породив сильного і цинічного Володимира Путіна. Така думка має право на життя з декількох причин.

По-перше, після анексії Криму і початку війни на Донбасі США обрали тактику умиротворення агресора, чим тільки збурили апетити Росії. Санкції, прийняті проти РФ, діють, проте залишають бажати кращого, адже вони мають бути більш жорсткими і стосуватися більш широкого кола осіб, які мають вплив на Путіна. Навіть ситуація з жахливими бомбардуваннями сирійського міста Алеппо продемонструвала недостатність політичної волі й рішучості у діях США, як відповідь на масштабний злочин агресора.

Війна з ІДІЛ триває, але вона все більше починає нагадувати затяжний конфлікт, в якому не може бути переможця. Асиметрія сьогоднішніх війн значно ускладнює завдання національних держав боротися з проявами міжнародного тероризму. У цьому контексті потуги Обами сіяти демократію в інших державах світу мають зворотній ефект, коли відбувається зростання відверто терористичних настроїв, зокрема серед ісламських фундаменталістів.

Президенство Барака Обами створило декілька дилем, перша з яких стосується самої суті західної демократії. Настав час переглянути основні тактики поширення і впровадження демократії, адже світ змінюється – й агресори повертають його до real politik, коли все вимірювалося виключно силою. Саме тому ідеалізм Обами породив низку проблем демократії. Останні роки чітко засвідчили нездатність цивілізованого демократичного діалогу давати результати.

Барак Обама йде, залишаючи Америку на роздоріжжі. Парадокс ситуації полягає в тому, що на новий шлях США має вивести Дональд Трамп, який є повною протилежністю свого попередника. І те, яким буде цей шлях, залежить не тільки від Трампа, але й від багатьох тих, хто вірив і продовжує вірити у правильність дій Барака Обами.  

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і слідкуйте за оновленнями розділу!

Повʼязані теми:

Наступна публікація