Китай, а не Росія

Несподівана поведінка Пекіна може стати найбільшим пріорітетом зовнішньої політики Трампа.

Увесь світ з нетерпінням і хвилюванням очікує на інавгураційну промову Дональда Трампа, що є однозначним і безперечним доказом місця і ваги США у світовій політиці.

І поки фахівці день і ніч шліфують текст виступу новообраного президента, а економісти розмірковують над перспективами курсу долара і коливаннями цін на нафту, можна ризикнути і висловити деякі міркування щодо сучасної пріоритетності питань для Вашингтону в зовнішньополітичній сфері.

Отже, які головні зовнішні проблеми вірогідно бачитиме нова Адміністрація США:

1. "Ісламська держава", яка вважається уособленням середньовічного варварства і небезпечним розплідником тероризму в усьому світі. 

2. Іран, що потенційно може сам застосувати ядерну зброю або передати її у розпорядження терористів.

3. КНДР, яка реалізує небезпечну ядерну програму й активно працює над створенням потужних засобів доставки ядерних зарядів.

4. Китай, що несподівано для США почав вести власну гру.

Чому ж на четвертому місці знаходиться саме Китай, а не Росія, з якою Трамп планує "покращити/нормалізувати відносини"? Об'єктивна відповідь може бути у приблизному порівнянні деяких сфер взаємодії між країнами, яка вже існує і потенційно може бути:

Взаємодія США – Росія: Рада Безпеки ООН, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), боротьба з тероризмом, Ісламська держава, Сирія, Ірак, Близький Схід в цілому, КНДР, Іран, Україна, Європа, Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Група ядерних постачальників, Режим контролю за ракетними технологіями, Вассенаарська домовленість, енергетика, Арктика.

Взаємодія США – Китай: Рада Безпеки ООН, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), Група ядерних постачальників, КНДР, Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), Світова організація торгівлі, де очікуються серйозні двосторонні суперечки, Паризька угода про зміну клімату, що виглядає, як майже мертва з огляду на позицію Трампа, фінансова сфера, де скоріше на сьогодні більше питань, аніж відповідей, Азіатсько-тихоокеанській регіон в цілому, де Пекін, останнім часом взяв курс на агресивне відстоювання територіальних претензій в Південно-китайському морі.

Висновок, здається, лежить на поверхні.

Так, звичайно, Путін залишається "загрозою миру" і саме він "розвалив післявоєнну систему європейської безпеки", але його амбіції Трамп, вочевидь, вважає для себе зрозумілими і сподівається вийти на якесь більш-менш прийнятне співіснування.

Інша справа – Китай. Поведінка Пекіна, який ще нещодавно концентрувався в основному на економічній експансії, але останніми роками почав активно і навіть агресивно діяти в регіоні, для Вашингтона наразі є абсолютно незрозумілою. Це вже створює неабиякий дискомфорт у деяких колах впливової американської еліти і, очевидно, всерйоз розглядатиметься майбутньою Адміністрацією, як найбільший пріоритет.

Почекаємо, чи справдяться ці прогнози, адже, схоже, що Дональд Трамп є явним прихильником нестандартних рішень...

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на  facebook  і слідкуйте за оновленнями розділу!

Залиште свій коментар

Аватар
Залиште свій коментар

Коментарі до посту

Останні Перші Популярні Разом коментарів: