Микола Гоголь: росіянин чи українець?

© ТСН.ua
Дискусії з приводу відповіді на це питання, скоріше за все, не припиняться ніколи – хоча насправді вона є очевидною.

Дискусії довкола питання про українськість Миколи Васильовича Гоголя, з дня народження якого сьогодні виповнюється 207 років (за старим стилем) думаю, належать до категорії вічних. Про це сперечаються вже понад 150 років, і кінця-краю не видно. Останнім часом цій темі чимало уваги приділив московський україніст Юрій Барабаш, автор нещодавно виданої у Києві книги "У напрямку до Гоголя". На його думку, творчість Гоголя є явищем української культури. Зауважте: культури, а не літератури…

Але давайте по пунктах.

1. Гоголь, звісно, українець за походженням. "Малорос", "хохол", "хохлик", як його називали і як він сам себе часто називав. Вирісши на Полтавщині, він чудово знав українську мову й народну культуру. Проте належав Гоголь до лівобережного дворянства середньої руки, яке в обставинах тривалої русифікації мусило пристосовуватися до обставин, вписуватися в імперський контекст Росії. Звідси - феномен подвійної ідентичності цього дворянства: воно шанобливо ставилося до свого походження, поважало предків, гордилося своєю родовою приналежністю до козацької старшини (якщо така була), - а водночас усвідомлювало себе як частину "общерусского" дворянства, хай і дещо особливу. Це трохи нагадує нашу недавню ситуацію: в СРСР ми усвідомлювали себе як українці, а водночас були "советскими гражданами".

Цікаво, що сусідами Гоголів були такі люди, як Василь Капніст, Дмитро Трощинський, нащадки Данила Апостола. У цих колах жили й автономістські настрої. Тут знали, що таке туга за Гетьманщиною (з подібних настроїв постала така важлива пам'ятка початку ХІХ ст.., як "Історія русів", вона й на Миколу Васильовича справила неабиякий вплив, - згадаймо хоч би першу редакцію його "Тараса Бульби").

2. Гоголь змінювався. У 1833-1834 рр. він пережив пік своєї українськості. Це саме тоді він прагнув потрапити до Києва, в щойно відкритий університет, де ректором став його добрий приятель Михайло Максимович. "Он наш, он не их, правда?" - писав Гоголь Максимовичу. НЕ ИХ означало не "великоросів". Радянський і російський літературознавець Юрій Манн називає такі моменти в житті Гоголя "русофобськими". Ще був цікавий епізод, коли Гоголь багато спілкувався у Парижі з політичними емігрантами Міцкевичем і Богданом Залеським на теми Росії-Польщі-України; висловлював вельми радикальні судження про те, що російський фольклор суттєво відрізняється від українського і що він взагалі тяжіє до угро-фінських джерел, а не до слов'янських… Було й таке.

Але з часом світогляд Гоголя ставав іншим. Ним опановували релігійно-містичні настрої; "святая Русь" у його душі починала витісняти рідну "Малоросію". Характерною в цьому сенсі є друга редакція повісті "Тарас Бульба" (1842), з якої кінорежисер Володимир Бортко зробив просто-таки проповідь "русского мира". Певні підстави для цього давав йому сам Гоголь. Адже в другій редакції справді відчувається любий серцям московських слов'янофілів дух знаменитої уваровської тріади "православіє- самодєржавіє - народность" (Сергій Уваров, міністр "просвещения", пустив у люди цю формулу в 1832 році; вона й досі є головною підвалиною ідеології "русского мира" з Путіним, Кірілом та імперською "русской идеей", себто "народностью", як казали у ХІХ ст.). Та й "Мертвые души" завершуються пафосом російської державної величі. Щоправда, в Гоголя все одно ця "велич" мерехтить, наче марево, адже символічною "русской тройкой" править - хто б ви думали?! - пройдисвіт Чичиков! Це той випадок, коли чуття, інстинкт художника ввійшли в суперечність зі свідомою ідеологічною установкою автора.

Читайте також: ГОГОЛЬ-ТЕСТ. Як добре ви знаєте класика

3. Є цікаві свідчення, що дехто з сучасників Гоголя вважав "Мертвые души" пародією "хохла" на Росію. Про це, зокрема, писала в своїх листах до письменника Олександра Смирнова-Россет, жінка, яку пізній Гоголь (проповідник, моралізатор Гоголь!) волів бачити своєю духовною ученицею. Та й Анна Ахматова у своїх нотатках фіксувала цікаві спостереження про те, що погляд Гоголя на Росію - це погляд ЗБОКУ, а не з середини… Очевидно, й справді, в Гоголевій душі невитравно жив "малоросіянин", навіть при тому, що сам він мислив себе як прибічника "святой Руси".

4. Гоголь-письменник своєю раннього творчістю "вписався" у явище "української школи в російській літературі" (1820-1840-і роки): приїхавши в Петербург, він вловив віяння моди на "Малоросію" і швидко переорієнтувався з милої Німеччини (юнацька поема "Ганц Кюхельгартен") на своє, рідне, полтавське, українське. Про Україну тоді писали багато - Василь Нарєжний, Орест Сомов, Федір Глінка, зрештою - і Пушкін мав намір узятися за "Історію Малоросії", проте його випередив Дмитро Бантиш-Каменський. Величезну роль в історії цього повального інтересу до Малоросії відіграла згадана вже "Історія русів", яка увібрала в себе дух протесту того українського дворянства, яке тужило за Гетьманщиною, козацькими вольностями, і хотіло довести великоросійському дворянству, що воно не те що не "гірше", а й славніше за нього. Своєю історією передусім. Київською Руссю. Козаччиною. І т.д.

5.Гоголь справив колосальний вплив на українську культуру, літературу (ось у чому суть логіки Юрія Барабаша!). Відлуння Гоголя вчувається у творчості Довженка (який, до речі, перед війною вже збирався знімати "Тараса Бульбу", проте все, на жаль, відклалося аж до часів Бортка). Гоголь "присутній" у творах Миколи Хвильового, Юрія Яновського, навіть Остапа Вишні. Його полковник Тарас Бульба багато що визначив в українській культурній свідомості!

Тож нам не варто прописувати творчість Миколи Васильовича за "зарубіжною літературою". Він і російську літературу багато в чому "перевернув" саме через те, що був у ній ІНШИМ. Гоголь, звісно, писав по-російськи, проте писав він… з виразним українським акцентом. Він наш, він частина нашої спадщини, нашого національного культурного "Я".

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

 

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 13
  • Виталий Хххх Виталий Хххх 1 квітня, 15:49 Згоден 9 Не згоден 5 ніколи не було ніякой "русской империи" була тільки московія яку переіменували в російську імперію, а потім ще були переіменування. А росія появилася після розпаду совка відповісти цитувати 1 квітня, 16:42 Згоден 2 Не згоден 3 Да было Российская иперия (калька с греческого "Ρωσία"), не Русская. Последнее время русских асоциируют с Россией, а это разные понятия. Даже язык называют русским, хотя говорят российским. Согласен, древняя основа называлась русским языком но учитывая все изменения и дополнения это разные языки. С таким же успехом украинский язык тоже можна назвать русским. цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції