На мовному фронті без змін

© UAmodna.com
Закон про мову мусить нарешті з'явитися і захистити права не тільки російськомовних, але й україномовних.

Англійський публіцист XVIII сторіччя Джозеф Аддісон висловив думку, яка актуальна й досі і стосується нас: "Немає гіршої напасті для країни, аніж страшний дух розбрату, що перетворює її на два особливих народи, набагато чужіших і ворожіших один одному, аніж різні нації. Наслідки таких чвар украй згубні не лише тому, що сприяють загальному ворогові, але й тому, що сіють зло майже в кожному серці. Дух цей виявляється фатальним і для засад, і для розуму; люди стають усе гіршими, мало того – усе безглуздішими".

Останнім часом дискусії щодо ролі і долі російської мови в Україні набрали гостроти і спалаху емоцій, вибухаючи давно тамованими пристрастями. Зі скромних дискусій вони перетворилися на вихлюпування помиїв, фантазійних вигадок і відвертих нісенітниць.

І з цього приводу в Аддісона є теж що зацитувати: "Будь-яку скандальну плітку, яку тільки могли вигадати і пустити про ту або іншу особу, вони представляють непорушною істиною і роблять з неї потрібні висновки. Недоведений наклеп, більше того – наклеп спростований – стає для підлих писак постулатом, неспростовним принципом, загальним місцем, тоді як самі вони добре знають, що відомості ці брехливі або хоча б сумнівні".

Досить було у Москві виродкам з георгіївськими стрічками закидати яйцями дітей і вчителів, які брали участь у конкурсі "Человек в истории. Россия – ХХ век", обзиваючи "подстилками", а чудову письменницю Людмілу Уліцкую облити зеленкою, як ось уже й висновок у російських журналістів готовий: "Когда единомышленники Винничука и Любки (мова про молодого письменника Андрія Любку) начнут срывать в Украине мероприятия, проходящие на русском языке, и обливать зеленкой их участников, тогда мы действительно изойдем на говно, которое не намного лучше российского".

Читайте також: Квоти на здатність бути собою

А що цього замало, то інша журналістка додає жару й від себе: "Винничук – точно такой же элемент полицейского государства, как Прилепин, жили бы в одной стране – в одних бы концертах выступали".

Інших такого ж роду цитат наводити не буду, але й з цих видно, як "свідки гноблення російської мови" переходять межу пристойності, вдаючись до конспірології за принципом "а що було б, якби було б?". Не наводитиму й образ, якими дехто з них сипле в екстазі дискусії, бо потім сам же ж і замітає за собою сліди. Очевидно, отямившись.

Брехня стає єдиною зброєю у пропаганді. Недарма нею так радо послуговуються в Росії. Дмітрій Кисельов фальшує цитати з Адольфа Гітлера. Владімір Соловйов у своїй програмі волає про те, що росіян перетворюють на рабів в Україні. А Пйотр Толстой розповідає про пригноблену російську меншину і називає Петра Порошенка "фюрером".

Фактично ці дурниці недалеко втекли від вигадок наших доморощених кисельових, щоправда вбраних у тогу патріотів України, вороже настроєних до Путіна, вати, і до самого Кисельова. Але вигадки ті самі: доля російської мови й культури перебуває під загрозою.

А хто становить загрозу? Я.

Це так зворушливо відчути себе Атіллою з палаючим мечем, який несе смерть великій російській цивілізації в Україні.

І коли "в пилу страстєй" російськомовний журналіст вибухає фразою, що це ВІН на своїй землі, а не МИ, борці за права української мови, то вже ясно бачиш усі перспективи і блага нашої двомовності.

Вона й зараз, ця перспектива, сумна й печальна. Бо при позірній двомовності, російська завжди на першому місці. Куди не поткнешся поза Західною Україною, моя мова, скромного аборигена, завжди ДРУГА. І це я, а не вони, прошу офіціанта, продавчиню, дідька лисого обслужити мене ДЕРЖАВНОЮ мовою. Прошу!!! І часто отримую відмову.

Двомовність, українська, російська мова_2
UAmodna.com
А наші друзі менші замість співчуття до аборигенів, тих дикунів, яких приручили, навчили цивілізації, їсти ложкою і виделкою, какати на газетку чи в пісочок, фонтанують нутряною ненавистю, коли ми починаємо боронити свій приватний український простір.

Наша двомовність – ярмо саме для української мови. Вона тримає українську мову на місці, не дозволяючи розвиватися, на відміну від інших західно- і південнослов'янських мов, які нові терміни здебільша відбруньковують від себе, а не беруть з англійської. Ми ж усі терміни беремо з англійської за посередництвом російської, що ще гірше.

Двомовність не дозволяє розвиватися міським говорам, вони у нас усі теж засмічені русизмами і не вирізняються якоюсь яскравою індивідуальністю. Звідси й нема українського молодіжного сленгу, бо й він все йому необхідне отримує з англійської або російської.

Тим-то для багатьох глядачів українське дублювання фільмів інколи викликає сміх, бо не відображає справжнього сенсу різних американських нелітературних виразів і слів. "Шіт" перекладається як "чорт", а "фак" – "хай йому грець". Вже б краще вживати в обох випадках "курва" – геть не страшне слово, яке у польських фільмах звучить на кожному кроці. Правда, у польських, сербських, хорватських і чеських фільмах звучать і наші рідні матюки, якщо відображається відповідне середовище.

Читайте також: Про гніт великоросів

Закон про мову мусить нарешті з'явитися і захистити права не тільки російськомовних, але й україномовних. Декомунізація повинна йти в парі з дерусифікацією, тому квоти на російську книжку, фільм, пісню – це не наша примха, а умова нашого виживання. Українські школи повинні стати українськими на ділі, а не обмежуватися українською мовою на уроках, тоді як на перерві і вдома українська відходить на задній план. Так, як це добилися в Латвії, де самих лише росіян у відсотковому розрахунку втричі більше, ніж в Україні. Але нічого страшного не сталося. Латвія довела Євросоюзу доцільність дерусифікації.

Сьогодні ж, ідучи Києвом, я бачу, що російські вивіски, реклама, написи домінують. І мені стає незатишно у столиці своєї країни. Російські товари поволі зникають з наших прилавків, але усі російські бренди на місці: масло "вологодське", пиво "жигулівське" і "Балтика", сир "російський", ковбаса "московська", і вершина маразму – "куліч пасхальний". А все це українська продукція.

На завершення звернуся знову до мудрого англійця: "Я сердечно бажаю, щоб чесні люди об'єдналися заради взаємного захисту від того, кого їм варто вважати спільним своїм ворогом, на чиєму боці вони б не були. Якби ми створили такий союз, негідник не займав би високих постів лише тому, що він потрібний однодумцям. Ми могли б ясно побачити негідників і вигнати їх, якими б могутніми вони не здавалися".

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

 

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 28
  • Viktor Anatolevich Viktor Anatolevich 4 травня, 14:36 Згоден 23 Не згоден 29 Нет ничего ужасного для государства в том, что на его территории говорят на двух языках Так сложилось исторически и заставлять людей говорить, на другом языке, противоречит всем нормам демократии. А уж тем более на Украине никогда ни у кого не возникало проблем в понимании этих двух языков. Мы общаемся на русском языке, идем в кино и спокойно смотрим его на украинском. В этом нет ничего непатриотичного. Мы говорим на двух языках и нам совсем не сложно переключатся между ними. Лучше бы государство подумало о качестве изучения английского в школах. Я не хочу приводить примеры, потому что они не безупречны, но послушайте как на английском говорят дети из Германии, Швеции.... Это совсем другой уровень в сравнении с нашими. За хорошее базовое знание разговорного английского, люди лишь спасибо в будущем скажут. А вы херней страдаете. Пора бы уже реально начать что то делать, как то показывать себя, а мы все еще в роли жертвы злостной русской машины. відповісти цитувати Paul Tretyak Paul Tretyak 5 травня, 07:32 Згоден 10 Не згоден 4 "Нет ничего ужасного для государства в том, что на его территории говорят на двух языках" - майже нічого. Окрім того, що сусідня держава на підставі цього ("ми ж один народ"), хоче цю державу знищити і поглинути. А так все норм. "Так сложилось исторически и заставлять людей говорить, на другом языке, противоречит всем нормам демократии." - тільки не забувайте уточнювати на скільки демократично все це "історично складалося". Там все було дуже демократично? Дуже справедливо? Без насильства? Жахливим є те, що народ, національну мову якого майже у всіх сферах витіснила мова колонізатора, асимілював на стільки, що вже сам цього не розуміє. Не розуміє, що вже не є колонією росії і що вже час відроджувати власну національну мову і культуру. А ми ж продовжуємо гнобити власну мову, віддаючи перевагу мові колонізатора. І вважаємо це нормою. "А уж тем более на Украине никогда ни у кого не возникало проблем в понимании этих двух языков." - у розумінні російської виникали, ще й як виникали. 200 років назад виникали. 100 років назад виникали. А от після асиміляційної політики совка вже не виникає. Вже виникає проблема в тому, щоб повноцінно спілкуватися мовою свого народу у всіх сферах. цитувати Дякуємоспам asdfghjkl asdfghjkl 4 травня, 23:52 Згоден 1 Не згоден 1 Дети в Германии хорошо говорят по-английски не только и не столько потому, что они там его хорошо в школе учат, а потому что у них интенсивный культурный обмен с другими странами. Иметь друзей со всего мира там нормально и поэтому язык межнационального общения востребован и возможностей практиковаться достаточно. Я зык не учится на школьной скамье, он учится в живом общеннии, а в Украине возможность его ограничена цитувати Andrew Gusak Andrew Gusak 4 травня, 16:45 Згоден 18 Не згоден 11 І в Німеччині,і в Швеції знання державної мови є базовою вимогою при пошуку роботи,отримання соцдопомоги чи поданні на громадянство. Тому якою б хорошою у вас не була англійська, цього буде недостатньо, принаймні у довгостроковій перспективі точно. І тільки в Україні століттями русифіковане населення називає процес українізації 'хєрньою'. Хєрня - це Валуєвський Циркуляр,Емський указ, голодомори та всі супутні речі,а українізація - це як мінімум відновлення історичної справедливості. цитувати Дякуємоспам Viktor Anatolevich Viktor Anatolevich 4 травня, 14:43 Згоден 13 Не згоден 17 Знаете почему я вспомнил про английский? Потому что когда мы в качестве туристов едем за границу, разницы между Украинцами и Русскими не видно вообще, разве, что паспорта разного цвета. Кучка каких то странных, плохо говорящих и понимающих на английском людей, которых толпами садят в автобусы и везут в "изолированный" отель, где не понятно по какой причине они проводят большую часть времени в алкогольном опьянении. Давайте как то воспитывать людей с детства, дать им базу, чтобы где то вне нашей страны, все смотрели и видели уже Украинцев, а не жителей стран СНГ, людей хоть немного образованных, уверенных в себе, у которых есть интерес к жизни. Заставьте людей гордится своей страной и тогда они ее не будут позорить. цитувати Гость Гость 4 травня, 14:37 Згоден 6 Не згоден 6 100% цитувати
Вибір редакції