Неоднозначне рішення

Кадр із стрічки Войцеха Смажовського "Волинь"© tvn24
У забороні показу польського фільму "Волинь" трагедії немає - однак українська влада ще раз продемонструвала свою непослідовність.

Я був запрошений на "закритий" перегляд польської стрічки "Волинь".

Мене запросило Посольство Польщі в Україні. На усне запрошення, яке супроводжувалось фразою, що посольство знає і вдячне за стриману позицію Майдану Закордонних Справ (ми не підтримали жорстку заяву низки громадських організацій) стосовно відповіді на постанову польського Сейму про Волинську трагедію, я сказав, що, по-перше, позиція Майдану ЗС в цьому питанні не пропольська (ми вважаємо, що в Польщі існує антиукраїнська політика), просто на сьогодні ми вважаємо за доцільне дбати більше про збереження того позитивного, що маємо у відносинах з Польщею (історія вчить, що пересваритися ми завжди встигнемо, якщо захочемо); а, по-друге, це не просте питання для мене - прийняти чи не прийняти це запрошення, враховуючи резонанс фільму і необхідність дбати про власну репутацію.

Польський колега сказав, що навіть критикувати краще усвідомлено та аргументовано, і хоча б для цього фільм варто подивитися.

Подумавши кілька годин, я подякував і прийняв запрошення.

Тепер зі ЗМІ дізнався, що польська сторона дослухалась до рекомендацій МЗС України (у нормальному житті це називається вимога) відмовитися від показу фільму (планувалось завтра пізно ввечері в кінотеатрі "Київ").

Ще раз нагадаю, що я виступав проти заяви Верховної Ради України у відповідь на заяву Сейму Польщі. Відповісти заявою на заяву можна, але у відповідь на політику в Польщі, частиною якої, слід думати, є фільм "Волинь", нам сказати нічого.

Читайте також: Чи стане адвокат прокурором: що не так в стосунках Польщі та України

І виявилося, що я мав рацію. Нам сказати нічого. Тому вдаємося до заборон.

Можна було б зрозуміти цю заборону, якби уповноважені організації України прийшли до висновку, що цей фільм порушує закони України. Можна було б зрозуміти заборону на прокат цього фільму.

Але у цьому випадку мова йшла про закритий показ для аудиторії підготовлених глядачів, серед яких абсолютно точно були б і опоненти "польської позиції" чи то пак, певній позиції автора фільму.

Пригадуємо, що і Верховна Рада, і президент України виступили із закликами "спільно вивчати складні сторінки історії" з Польщею.

Особисто вважаю це безглуздям (як і більшість з того, що відбувається у нас останні кілька років в зовнішній політиці). Свою історію треба витворити і знати самим. А далі можна хіба домовитися з іншою стороною, як обходити ті чи інші питання.

Але це безглуздя – спільне вивчення складних сторінок історії – є офіційною позицією України. І дії органів влади України повинні бути спрямовані на реалізацію цієї позиції, хоча б для того, щоб не дати партнерам змоги звинуватити нашу державу в непослідовності.

То як же так, однією рукою ми запрошуємо до діалогу, а іншою відхиляємо якісь запрошення до цього діалогу?

Не бачу трагедії в тому, що показ фільму не відбувся. Але і сенсу в цій забороні не бачу теж. Як і послідовності української влади.

Яка, якщо поляки норовитимуться, не зможе ніяк перешкодити цьому показу, якщо він відбудеться не в кінотеатрі "Київ," а, приміром, на території польського диппредставництва.

Оригінал

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції