Перша Незалежність: символ чи реалії?

День Першої Незалежності 22 січня 1918 року© фото Центру досліджень визвольного руху
Навіть після 1991 року у підручниках за інерцією писали про "Четвертий Універсал". А це був наш перший Акт про Незалежність.

Народе України.Твоєю силою, волею, словом стала на Землі українській вільна Народня Республіка

IV Універсал Центральної Ради, 22 січня 1918 року

Формальне прийняття тих чи інших актів зазвичай залишається поза фокусом уваги більшості. Тож часто самозрозумілі речі "провисають" у нашій свідомості. Начебто вони узяли і самі собою раптово виросли з-під землі. Українська Незалежність – один з таких прикладів. Якщо запитати першого-ліпшого перехожого про дату проголошення незалежності України, майже напевно почуємо: "24 серпня 1991 року". Якщо запитаємо про те, чи ця Незалежність була першою, зіштовхнемося зі здивуванням — а яка ж іще?

А тим часом вона таки не перша. У підручниках перша у ХХ столітті Незалежність замаскована під "Четвертий Універсал". І мало хто поза істориками та юристами- міжнародниками швидко згадає, що суттю цього Універсалу було проголошення Незалежності Української Народної Республіки. Дата 22 січня сприймається радше як День Соборності, річниця злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки у одну державу наступного, 1919 року. Та навіть у такій якості ця подія — попри всю вагу події для України — традиційно сприймається як щось символічне і малопомітне.

Перша Незалежність України_5
Bundesarchiv
Так виглядав текст Четвертого Універсалу - фактично Акт проголошення першої української Незалежності
Це не випадково. Насамперед тому, що радянська влада зробила все, аби повністю затерти пам'ять — і не без успіху. Навіть після 1991 року у підручниках за інерцією писали про "Четвертий Універсал", не акцентуючи на ньому більше, ніж на інших. Це не дивно, якщо врахувати, чим саме автори його тексту легітимізували проголошення Незалежності. А легітимізували його через безпосередню військову і політичну загрозу від більшовицької Росії, яка диктувала однозначне "Геть від Москви!". Майже як Акт Незалежності України наголошував, що Незалежність є рятунком від небезпеки, яку становив собою ГКЧП.

Але несприйняття радянською владою Акта про Незалежність, яким, по суті, був Четвертий Універсал, виростало не тільки з такого роду "образи". Реальна причина була глибша і добре видима хіба для юристів. Все просто — якби більшовики визнали суверенітет Української Народної Республіки, Радянська Росія перетворювалася б на окупанта. Наслідки статусу окупанта відомі — ізоляція, опір і, зрештою, це є підставою для виплати відшкодувань (репарацій) після поразки. Німеччина після поразки у Другій світовій війні виплачувала репарації за окупацію країн Європи нацистами до 1988 року, а останні виплати відшкодувань остарбайтерам були здійснені лише у 2010 році.

Другою причиною того, що перша Незалежність перейшла у розряд символів, стали реалії її функціонування. А були вони такими, що основними представниками УНР в очах людей були військові — та й саме проголошення відбулося "під грім гармат". Злука, яка настала роком пізніше, ситуації кардинально не змінила. Українська Народна Республіка стримувала наступ більшовиків, Західно-Українська Народна Республіка відбивалася від наступаючих польських військ. З часом легше не стало: в умовах фактичного безвладдя в Україні з'явилася сила більших і менших отаманів, більшість з яких сприймала своє село та його околиці як власну державу. Деякі з отаманів, як-от Махно, змогли стати солідними гравцями і сплутати карти усім зацікавленим сторонам.

Читайте також: Та, Хто Розповіла Світові Про Голодомор

В таких умовах організація державності була практично неможливою і об'єктивно залишалася на рівні добрих намірів. Усе вирішувалося на полі бою. І отут Україна справді проявила себе єдиним незалежним організмом.

Кілька прикладів. Листопад 1918 року. Українці відвойовують у поляків Львів. На підмогу воякам новоствореної Української галицької армії прибуває загін Армії УНР під командуванням Андрія Долуда. Допомога не лише була дуже вчасна — сам факт присутності східних українців справив приголомшливе враження на противника. Надалі літаки, які дісталися УГА в спадщину від австріяків, обживали колишні солдати і молодші офіцери російської імператорської армії. Найзнаменитішою військовою операцією українсько-польської війни — "Чортківською офензивою" — командував генерал зі Східної України Олександр Греков. Наслідки спільної дії: за десять днів українці опинилися майже під Львовом і були недалекі від його повернення.

Перша Незалежність України _2
ukrmap.su
Українські війська проходять вулицями Києва. 1918 рік.

Втім, резерву вистачило тільки на три роки — у 1921 році Українська Народна Республіка остаточно припинила існування. Українці, вже майже два роки перебуваючи під реальною владою як не білих, то червоних росіян, сприймали власну державність як віддалену, майже нереальну мрію.

Після трирічної кровопролитної війни за Україну в Москві зрозуміли, що варіант "національного округу" чи якоїсь видозміни колишніх губерній не пройде, і, аби не мати надалі проблем з потужним національним рухом, слід бодай позірно толерувати хоч деякі з його елементів. Часто навіть до командирів комуністичних загонів іноді виникали питання — "він більше комуніст чи він більше українець?"

Читайте також: "За лаштунками" Волині-1943

Зрештою до складу СРСР Україна формально увійшла як "самостійна" Українська Радянська Соціалістична Республіка, а не просто частина РФСРР. 

Прагнучи втримати українців в орбіті і пригасити незалежницькі настрої виснаженого війною народу, Радянський союз оголошує політику коренізації, в нашому випадку — українізації. Тодішній бурхливий розвиток модерної української культури став ще одним із свідчень потенціалу українського національного руху. Хоча для творців "коренізації" головним мотивом було перетворення українців на частину "соціалістичного ідеалу", "побічний ефект" у вигляді діяльності покоління "Розстріляного Відродження" на десятки років віддалив втілення у життя планів комуністичного керівництва та допоміг зберегти оригінальну українську традицію, що було надзвичайно важливим у період репресій, які розпочалися на повну в 1930-х роках.

Завдяки проголошеній 22 січня 1918-го Незалежності Україна стала учасником міжнародних договорів. Найвідоміший приклад — Брестський мир з Німеччиною у лютому 1918 року. Через рік, у 1919 році, українська делегація взяла участь у Версальській мирній конференції, і таким чином — попри мізерний вклад у повоєнне облаштуванні світу — отримала можливість стати  учасником політичних процесів на світовій арені.

Перша Незалежність України_3
фото Центру досліджень визвольного руху
Засідання делегацій у Бресті. Лютий 1918 р.

А для самих українців проголошена незалежність була чітко сформульованою ціллю визвольного руху протягом усього ХХ століття. Так українці отримали ще кілька днів незалежності, які передували 24 серпня 1991-го року: у Карпатській Україні березня 1939 року та у відновленій Українській Державі червня-липня 1941 року.

Саме її відновлення було сенсом існування для  наступних поколінь тих, хто обирав своїм призначенням боротьбу проти всіх тимчасових "власників" української території – Організації Українських Націоналістів, "Карпатської Січі", Української Повстанської армії та політичних дисидентів, Народного Руху.  

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції