Польща встає з дивану

© Reuters
Нещодавні події показали, що доля Росії під правлінням Путіна чи Угорщини під правлінням Орбана Польщі не загрожує. 

Коли в жовтні 2015 року партія "Право і Справедливість" перемогла на парламентських виборах, всі чекали, що партія Ярослава Качинського буде інтенсивно займатися освітою і історичною політикою, тобто займатися по-марксистському "ідеологічною надбудовою". Так було в 2005-2007 роках за попередніх урядів ПіС. Натомість, абсолютною несподіванкою стало те, що лише за кілька тижнів після виборів ПіС почала боротьбу за підкорення собі Конституційного суду і працювати над низкою інших законів, які зміцнюють виконавчу владу за рахунок обмеження громадянських свобод і підривання важливої для ліберальної демократії системи "стримувань і противаг". Про ці плани лідери ПіС жодним словом не обмовилися під час виборчої кампанії, бо хотіли, щоби їх сприймали як помірну силу. І в цьому сенсі вони ошукали поляків.

Оголошення ПіСом "аборційної війни" як спроби забезпечити підтримку для громадянського проекту закону, який передбачає повну заборону абортів і впровадження суворого покарання для осіб, які беруть учать в процесі аборту (в тому числі жінки, яка перервала вагітність) призвело до культурно-моральної революції в Польщі. Це стало несподіванкою для самої партії. В ПіС не бракує запеклих противників абортів, але добре відомо, що її політику визначає лідер Ярослав Качинський. Проте він ніколи не був католицьким фундаменталістом. Більше того, подібні ідеї однієї з правих партій він якось назвав "найгіршим шляхом до дехристиянізації Польщі".

Читайте також: "Викидень" польського Сейму

Так чому тоді Качинський в кінці вересня наказав своїм депутатам в Сеймі, щоб вони відхилили в першому читанні проект лібералізації закону про аборти, внесений комітетом законодавчої ініціативи "Збережемо жінок", а замість цього проголосувати за проект про повну заборону абортів, який просуває фундаменталістська організація "Ordo Iuris"? Відповідь на це питання видається простою: лідер ПіС, якого багато хто сприймає як геніального тактика, загрався. Він же розраховував, що скеровуючи законопроект про заборону абортів до подальшої роботи в контрольовану ПіС комісію Сейму з прав людини, йому вдастся на деякий час заспокоїти релігійних фанатиків, але він і не думав серйозно виправдовувати їхні очікування. У комісії законопроект, без сумнівів, мали довго розглядати і в результаті залишити тільки найменш суперечливі моменти. З 1993 року у Польщі і так вже діє один з найбільш обмежувальних законів про аборти в Європі, тому простір до маневру в цьому питанні дуже невеликий. За даним опитування дослідницького інституту Ipsos для порталу Oko.press, з вересня 2016 року лібералізації закону хочуть 39 % польських жінок і 35 % польських чоловіків. За повну заборону абортів, згідно того самого опитування, проголосувало майже 11% польського населення.

План Качинського провалився, коли в понеділок 3 жовтня, незважаючи на дощ, на вулиці польських міст вийшов натовп противників повної заборони абортів. В основному, це були жінки, бо акція була задумана як "загальнопольський страйк жінок". За різними оцінками, в ньому взяли участь від 100 до 150 тисяч людей по всій країні, в тому числі 30 тисяч в Варшаві.

Більш того, в цій демонстрації взяли участь багато молодих людей, які до цього були недостатньо активні в акціях протесту проти політики ПіС. Це був чіткий сигнал про те, що хвиля соціального невдоволення зростає, і щоб її зупинити, треба швидко прибрати тему абортів з порядку денного. Виявилося, що ця тема мобілізує людей більш ефективно, ніж суперечка щодо Конституційного суду, і виділяє її з-поміж інших в дуже незручний спосіб для ПіС. З одного боку виступили ліві рухи і парламентська опозиція, більшість яких хоча і висловлюється за підтримку закону про аборти від 1993 року, але виступивши проти підтримки ПіСом проекту повної заборони абортів, показали себе в якості захисників прав жінок. З іншого боку – то меншість в польському суспільстві, католики-фундаменталісти та ПіС, які по відношенню до питань про аборти внутрішньо розділені. І щоб принаймні партія Качинського мала якийсь контроль над фундаменталістами – адже, як довелось визнати одному з політиків ПіС, вони є "неконтрольованими".

“Дякуючи партії Качинського, ІІІ Річ Посполита не "встане з колін", бо ніколи на них не стояла. Натомість встає з дивану.”

Вперше за майже рік після того, як ПіС прийшла до влади, Качинський вирішив поступитись під тиском суспільного протесту. 5 жовтня на прохання ПіС Комісія Сейму з прав людини відхилила законопроект про заборону абортів, і наступного дня це ж саме зробив Сейм – також завдяки голосам членів ПіС, з яких переважна більшість проголосувала цього разу інакше. Суперечка з приводу абортів наразі зникне з парламенту, але Качинський не може говорити про перемогу, бо його партія загралася, в результаті викликавши гнів як захисників прав жінок, так і прихильників заборони абортів. "Політики ПіС заговорюють нас, що і далі є захисниками життя, вони б'ють рекорди лицемірства" - це цитата з коментаря публіциста католицького тижневика "Недільний Гість", в цілому прихильного до ПіС.

Для того, щоб зрозуміти, що зараз відбувається в Польщі, потрібно усвідомлювати, що ПіС не є ні консервативною партією, ані партією правих, а є партією популістською. Вона поєднує в першу чергу прагнення до влади і віру в те, що ключ до політичного успіху - це поєднання економічного популізму з риторикою, пронизаною націоналізмом і закликами до "традиційних християнських цінностей". Зовнішнім проявом релігійності можна здобути прихильність католицьких священників і єпископів, які не соромляться відкрито говорити віруючим людям, кого вони мають підтримувати, а кого ні. Насправді моральні принципи не є першочерговими для ПіС, про що свідчить толерантність Качинського як до людей, які не здатні зберегти вірність шлюбу, так і до колишніх чиновників прокуратури ПНР (Польська Народна Республіка). Перш за все враховується послух.

З осені минулого року партія Ярослава Качинського почала в швидкому темпі змінювати режим у Польщі, посилюючи виконавчу владу за рахунок обмеження громадянських свобод, а також незалежності судової системи і державних засобів масової інформації, до того ж посварила Польщу з її головними союзниками. Багато експертів перефразували відоме гасло кремлівської пропаганди, що під владою ПіС Польща "встає з колін", тобто стає схожою на путінську Росію - авторитарну країну та ізгоя на міжнародній арені. Такі думки, зокрема, є реакцією на заяви політиків ПіС, які неодноразово звинувачували попередній польський уряд у тому, що вони ведуть себе, як раби, у спілкуванні з Берліном і Брюсселем, і обіцяли, що як тільки прийдуть до влади, закордонна політика Польщі стане нарешті "гідною". Та нещодавні події показали, що доля Росії під правлінням Путіна чи Угорщини під правлінням Орбана Польщі не загрожує, бо тут дуже сильне громадянське суспільство. Дякуючи ПіС, ІІІ Річ Посполита (Польща після 1989 року, коли почався перехід від тоталітаризму до демократичного суспільства - ред.) не "встане з колін". Натомість вже встає з дивану. З 1989 року в цій державі жодного разу не було таких масових протестів. Після остаточної перемоги противників повної заборони абортів можна очікувати, що їх буде ще більше, тому що люди нарешті побачили, що їхній протест може бути ефективним.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції