Релігія як політика: що приховано за хресним ходом Московського патріархату

© УНІАН
Цей хресний хід Московського патріархату може обернутися не миром, а просуванням російської агресії ще далі. 

Хресний хід Московського патріархату має на меті кілька завдань – внутрішніх та зовнішніх.

Останнім часом середовище Церкви Московського патріархату в Україні відчуває певну розгубленість від неясності перспектив майбутнього – адже соціологія свідчить про неухильне зменшення її підтримки у суспільстві. Немає того рівня підтримки влади, до якого в МП звикли, особливо за часів Януковича. Двозначною є її самоідентифікація: чи це українська Церква – як офіційно проголошується, чи це Московський патріархат в Україні – як це є насправді. Тому перша мета ходу – внутрішня консолідація та демонстрація підтримки чинному керівництву, митрополиту Онуфрію та митрополиту Антонію, яке є формальним організатором події.

Друга мета – демонстрація підтримки Церкви Московського патріархату перед суспільством та державою. Мовляв "нас багато – нас не подолати".

Третя мета – підкріпити тезу, що ця Церква – "єднає Україну", що вона – "єдина миротворча сила".

Зовнішнім завданням є демонстрація лояльності вірян і керівництва цієї Церкви до Московського патріархату – що попри понад два роки російської агресії, в Україні Російську Церкву та пропаговані нею ідеї російського світу продовжують підтримувати.

І також є мета продемонструвати Вселенському патріарху, що в Україні нібито є велика підтримка Російського патріархату, а тому він не повинен виконувати прохання про визнання автокефалії, тобто незалежності, Української Церкви.

Окрім того, варто враховувати тісний зв'язок між політиками – колишніми діячами Партії регіонів та керівництвом Церкви Московського патріархату. Судячи із заяв голови фракції Опозиційного блоку щодо складання мандатів та розпуску Верховної Ради – ці політики готуються до можливих дострокових виборів. Для них прихильники МП – це електоральна ніша, і тому цей хід також використовується й такими політиками для мобілізації власного електорату.

Я особисто ставлюся до цього ходу з пересторогою. Офіційно він - "за мир в Україні". Але навіть у затвердженій молитві немає такого слова – Україна! Керівництво МПвУ не раз заявляло, що нинішні події – це "громадянська війна". Про агресію Росії – ані слова. Тобто, по суті, цей хід покликаний і надалі зміцнювати в середовищі МПвУ і, якщо буде змога, в суспільстві, думку про "громадянську війну" і про "непричетність Росії".

Читайте також: Папа і Патріарх: релігія і геополітика

У 2009-2013 роках всі ми були свідками візитів московського патріарха Кирила в Україну, численних заходів з масовим звезенням людей, прямими ефірами тощо. Мета цих візитів теж оголошувалася - "не політична, а пастирська". Але насправді вони покликані були сіяти тут ідеї російського світу, які на початку 2014 року проросли російською весною – окупацією Криму, частковим захопленням Донбасу, спробами зруйнувати Україну як державу. Візити патріарха Кирила та масова участь в тих заходах української пастви стала, на моє переконання, одним з аргументів, спираючись на які в Кремлі ухвалювали рішення про агресію. Бо складалося враження, що раз в Україні "масово підтримують" патріарха Кирила і Московську Церкву – то й опиратися "браттям"-окупантам серйозно не будуть. Так, до речі, прямо і казав тодішній речник МП протоієрей Всеволод Чаплін на весні 2014 року, що вони сподіваються на відсутність значного опору з боку українців.

Тоді нинішній хід є ідейним продовженням тих акцій. А його масовість та організація в Москві будуть оцінюватися не з точки зору бажання українців мати мир, а з точки зору підтримки в Україні ідей російського світу і того, що у нас – "громадянська війна" тощо. Тому насправді цей хід, як і минулі візити патріарха Кирила, може обернутися не миром, а загостренням – у кремлівських головах може скластися думка, що тут і досі чекають "російських визволителів", а тому треба далі просувати агресію.

Повної впевненості щодо безпеки від провокацій не буває ніде. Але ми сподіваємося, що найперше Сам Бог не допустить цього. Також ми сподіваємося на працю правоохоронців та спецслужб, які покликані охороняти порядок та попереджувати російські провокації. Важливо також, щоб і суспільство залишалося пильним, та у разі якихось спроб використати хід для політичних заходів, антидержавних протестів, блокувань тощо – щоб люди одразу реагували. Хресна хода не повинна перетворитися на другий Антимайдан.

Не потрібно піддаватися на заклики до агресії чи фізичного насильства щодо учасників ходу. Якщо серед них буде видно осіб з російською, монархічною чи сепаратистською символікою, підозрілих осіб-провокаторів – про це негайно потрібно повідомляти поліцію чи СБУ.

Але найголовніше – це наша українська асиметрична відповідь на всі можливі кремлівські напрацювання. 28 липня Київський патріархат традиційно, починаючи з 2009 року, проводить хресний хід у столиці від Володимирського собору до пам'ятника святому Володимиру. Цього року ми також будемо її проводити та закликаємо всіх небайдужих долучитися – щоби показати Україні та світу, що більшість нашого суспільства підтримує єдину Помісну Церкву, а не російський світ. Ми будемо молитися за мир, за перемогу, за визволення України від нашестя чужинців та закликаємо всіх вірян долучитися до цього.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу! 

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 2
  • 19 липня, 13:45 Згоден 37 Не згоден 8 Релігія завжди була політикою. Згадайте коли по тим самим політичним причинам хрестили Русь. Досі невідоме число вбитих язичників, які відмовлялися покинути свою віру та ввірувати в чужого бога. відповісти цитувати
Вибір редакції