Європейська солідарність чи колючий дріт?

© Reuters
Від цього вибору залежатиме не тільки доля Німеччини, але й тієї Європи, що надихнула український Майдан.

Вибита з колії проблемою біженців, Німеччина стоїть сьогодні перед вибором між національно-консервативним популізмом та європейською ліберальною солідарністю.

Політична "попільна" середа (у католиків означає перший день великого посту, який припадає за 46 днів до Великодня - ред.), якою закінчується традиційний прирейнський карнавал напередодні великого посту, є часом внутрішньо-партійних зібрань у Німеччині. За квартою пива делегати зазвичай жваво обговорюють партійні стратегії, але насамперед безжально критикують своїх суперників з інших партій. І хоча більшість зібрань через залізничну катастрофу, що трапилась біля міста Бад Айблінг у Баварії, було відмінено, це не завадило партійним лідерам за тої чи іншої нагоди проголосити жорсткі заяви на адресу своїх суперників.

Володимир Путін, Горст Зеєгофер
zbruc.eu
Горст Зеєгофер з Володимиром Путіним
Найпопулярнішою мішенню для критики цьогорічної "попільної" середи став Горст Зеєгофер, прем'єр-міністр Баварії та Голова Християнсько-Соціального Союзу (ХСС, яка є сестринською партією до Християнсько-Демократичного Союзу (ХДС) Ангели Меркель і формує з ХДС спільну фракцію у Бундестазі). Напередодні свого візиту до Москви і зустрічі з Володимиром Путіним минулого тижня Зеєгофер висловився за скасування санкцій проти РФ і цим підігрів сумніви у єдності і стійкості зовнішньополітичних позицій німецького уряду. А по поверненні Зеєгофер публічно назвав політику "відкритих кордонів" Меркель щодо біженців як "панування безправ'я" і цим терміном провів історичну паралель до диктатури Хонекера часів Німецької Демократичної Республіки. Він також заявив про плани Баварії подати позов до Конституційного Суду на уряд Меркель (частиною якого є і сама ХСС) за те, що той не захищає кордони держави від біженців, які вочевидь не мають дозволу на в'їзд у Німеччину.

Жорстка критика дій Зеєгофера лунає як від коаліційних партій, так і від опозиції. Одні звинувачують його у історичній несвідомості та у перебиранні на себе ролі "корисного ідіота" для Кремля, інші - у свідомій грі у популізм і підриві авторитету Меркель як вдома, так і на міжнародній арені. В соціальних медіа Зеєгофера розпікають за праворадикальні заяви і змальовують німецьким Дональдом Трампом. І дійсно, за даними опитувань АРД-"Тренд Німеччини" на початку лютого, значною більшістю німці підтримують надання притулку тим, хто тікає від війни (94% опитанних) і від політичних чи релігійних переслідувань (73%).

Однак ця спільна критика не в силі згладити розбіжності серед німецької еліти навколо питання біженців. Запальні дискусії ведуться не тільки між урядом та опозицією, але й всередині урядової коаліції – щодо того, як найефективніше знайти баланс між правами людини і основоположним правом на притулок з одного боку та бюрократичною системою і надзвичайною здатністю німецького суспільства інтегрувати біженців з іншого боку. Та часу для пошуку політичних компромісів стає дедалі менше.

Читайте також: Меркель заявила, що біженці з Близького Сходу мають залишити Німеччину

Німецьке суспільство вимагає від політиків швидкого вирішення проблеми. Проте у самому суспільстві також немає консолідованого бачення, як треба вирішувати питання біженців. Більше того, прірва між консервативними та ліберальними поглядами усе збільшується. Малозабезпечені та низькокваліфіковані німці побоюються конкуренції з біженцями за робочі місця і є прихильниками консервативного вирішення на кшталт скасування Шенгенського режиму. Та й рівноправне з німцями соціальне забезпечення для біженців, які (поки що) не зробили внеску у німецьку соціальну систему, видається їм несправедливістю. Ліберально налаштовані соціальні групи натомість побоюються негуманних рішень, які обмежать права біженців, та також посилення расистських настроїв.

Як впоратись з проблемою біженців за таких розбіжностей і під тиском часу?

Німецький уряд вдався до тактики маленьких кроків. Перший пакет законів щодо біженців, який було прийнято у жовтні минулого року, мав за мету пришвидшити рішення про надання притулку або депортацію для економічних мігрантів з Південно-Східної Європи (і цим позбавити їх стимулів для подорожі до Німеччини). Другий пакет, про який нарешті вдалось домовитись в кінці січня, включив Марокко, Алжир та Туніс до списку країн безпечного походження, а отже позбавив мігрантів з цих країн причини для надання їм притулку у Німеччині. Також змінились правила возз'єднання сімей для тих, хто вже отримав притулок у країні – тепер їм доведеться чекати два роки. Третій пакет, який має зробити правила для біженців ще жорсткішими, вже в обговоренні.

І хоча ці законодавчі пакети є політичним компромісом, що загалом влаштовує більшість населення, їхня здатність швидко вирішити проблему біженців залишається під питанням. Та й практична імплементація деяких нововведень є проблематичною. Ось наприклад, ті ж Марокко, Алжир та Туніс не приймають назад свої громадян, яким було відмовлено у притулку у Німеччині. Ці імігранти практично перетворюються у осіб без громадянства і все одно залишаються у країні.

Омріяний притулок. Важкий шлях біженців до Європи Політика 15 лютого, 15:40

Проте тактичне маневрування з пакетами законів не додає підтримки німецькому уряду у населення. Тільки 38% опитаних АРД-"Тренд Німеччини" задоволені його роботою. Це на 13% менше, ніж у січні, і найгірший показник за увесь період роботи цього уряду. Та ще й напади на жінок і безпорадність правоохоронних органів у новорічну ніч у Кельні додали суспільної напруги. За даними того ж опитування понад 80% німців вважають, що уряд не контролює ситуацію з біженцями. У багатьох виникли побоювання, що Німеччина втрачає правопорядок, який гарантує забезпечення її основних цінностей. А ще почали задаватися питанням, чи зможе країна інтегрувати мільйон біженців, якщо державні органи не справляються навіть з їхньою реєстрацією.

Найбільше політичних дивідендів від незадоволення політикою уряду Меркель отримують консервативні політичні сили, приміром, партія "Альтернатива для Німеччини", яка на гіпотетичних виборах наступної неділі могла б стати третьою найвпливовішою партією у Бундестазі. Окрім того, радикальні сили, як ліві так і праві, не ловлять гав, і з допомогою Кремля підігрівають суспільний острах перед біженцями. Репортаж російського каналу про нібито викрадену і зґвалтовану біженцями дівчину-підлітка Лізу в Берліні став підставою для організації численних демонстрацій проти біженців з Сирії по всій країні, особливо за участю німців-переселенців з Росії. Тепер Німеччина відчула безпосередньо на собі, як працює російська пропагандистська машина.

Читайте також: У 2016 році до Європи прибуде мільйон біженців

Небезпека радикалізму і популізму стає реальною навіть для такої консолідованої демократії, як Німеччина. Та чи зможе ця спільна небезпека консолідувати демократичні сили в країні – це велике питання.

Скорочення припливу біженців чи принаймні контроль за цим процесом – спільний знаменник усіх демократичних сил. Тільки от досягнути цієї мети внутрішньо-національними законодавчими пакетами неможливо. Ключ дo вирішення проблеми біженців у Німеччині лежить в європейській чи навіть в міжнародній площині.

Тому для саміту ЄС, що відбудеться у Брюсселі цього тижня, уряд Меркель виніс пропозицію солідарного європейського рішення: частину біженців з Сирії, які перебувають у Туреччині, має бути розподілено між країнами ЄС; у свою чергу Туреччина має краще контролювати свої кордони з ЄС і не допускати їх неконтрольованого перетину біженцями. Однак вже сьогодні шанси досягнути згоди між усіма країнами-членами ЄС по цих пропозиціях видаються мізерними. Уряд Олланда в очікуванні президентських виборів у 2017-му році, тож готовий погодитись на крихітний контингент - 30 000 біженців. Східно-європейські країни-члени ЄС (Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина) взагалі не хочуть брати на себе жодні зобов'язання. А російські бомбардування тим часом і дальше збільшують і надалі збільшуватимуть потік сирійських біженців.

Сирійські біженці

Німецька політична еліта стоїть перед вибором: як Зеєгофер піти легким шляхом консервативного популізму, що одурманює переляканих виборців ілюзією колючого дроту, який нібито захистить їх від проблем з біженцями; чи як Меркель, всупереч усім перешкодам і незважаючи на втрати у політичному рейтингу, переконувати у необхідності і домагатися європейської солідарності.

Від цього вибору залежатиме не тільки доля німецької єдності і демократії, але й те, чи буде ще існувати та Європа, яка надихнула український Майдан.

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Всього коментарів: 0
Вибір редакції