Ви думаєте, з'їздити до цього надпопулярного туристичного міста за нехитрі гроші неможливо? А дарма.
Студентів завжди вважали окремою верствою населення. Це така собі група осіб, яким не страшні ні голод, ані холод, які можуть знайти вихід із будь-якої ситуації, ще й отримати з цього вигоду, а ще звикли платити мало, а бажати неймовірного. Як "діюча" студентка, скажу, що більшість із цих тверджень – таки правда. У мене з'явилась ідея провести ревізію міст України з погляду звичайного студента. Місія подорожі елементарна: приїхати зі столиці в будь-яке місто в межах країни на вікенд та відпочити – витративши "на все про все" лише 500 гривень. Компанію мені погодилась скласти моя подруга, також студентка.
Першою "жертвою" ми обрали Кам'янець-Подільський. Оскільки найдешевший спосіб пересування – автостоп – точно не найбезпечніший в Україні для 21-річних дівчат, а зі знайомих ніхто в цьому напрямі машиною не їхав, то потяг виявився найкращим бюджетним другом студентів-мандрівників, тобто нас.
З Києва в напрямку Кам'янця-Подільського їздять за якимось своїм дивним графіком, незрозумілим простим людям. Але ми дійшли висновку, що з п'ятниці на суботу точно в Кам'янець-Подільський не дістанемось. Перший потяг на обрані вихідні їхав у суботу. З нашою вдачею, звичайно, ми сиділи далеко від вікна і розглядали одна одну та сусідів. Тому десь на середині дороги почали задумуватись про нагальну потребу у друзях з машиною чи рідних з машиною. Та кого-небудь, аби з машиною.
Приїхали опівночі: сонні і втомлені, адже за сім годин сидіння в потязі третього класу боліло все. Перше знайомство з містом відбулось на рівні"де таксі?" та"хочу спати". Що відразу потрапило в очі на вокзалі – кількість закладів, де можна побороти голод. Так от, в пізню годину ми знайшли аж одне кафе, яке, мабуть, і не заслуговує на таку почесну назву. Швидше, забігайлівка. А от з таксі проблем взагалі не було. В інтернеті безліч номерів, проте розцінки на рівні зі столичними.
Квартира чи хостел – вибір кожного. Якщо кімнату з двохмісним ліжком можна взяти за 180 грн, то одне койко-місце у хостелі – за 100. Висновок: подорожувати вдвох – вигідно.
Як типові студенти, перед поїздкою ми дослідили усі сайти з орендою квартир та кімнат, і знайшли один з найдешевших варіантів – кімнатку в сучасній частині міста. З хазяйкою домовились напередодні, тому ще заїжджаючи в місто, повідомили по телефону їй своє місцеперебування. Ця мила жіночка намагалась нам допомогти, як тільки могла: надсилала номери хорошого таксі, зранку пояснила, як швидше дібратись до центру міста, де краще пообідати і т.д. Навіть не пам'ятаю, скільки часу довелось їхати до нашого нового дому, адже під час зміни клімату (холодний вокзал – тепле таксі) мій організм відчув затишок і наполегливо вимагав сну.
За невелику суму ми отримали доволі велику кімнату, двоспальне ліжко і вид з вікна на сусідній двір (адже це був приватний сектор). Але що нам ще було потрібно, якщо вже о сьомій ранку ми попрощались з хазяйкою і пішли на пошуки громадського транспорту.
Виспатись ми, звісно ж, не встигли, зате дуже хотіли їсти. Тож першою чергою відправились на пошуки місця, де нас нагодують. Звісно, задешево. Та виявилось, що у вихідні місцеві або сплять довго, або просто не снідають. Голодним і холодним, нам довелось жалісно просити офіціантку одного з кафе, аби вона просто впустила погрітись. А на вулиці вже восьма година ранку! Схоже, синяки під очима від недосипання, червоний ніс і сині руки від холоду свою місію виконали – нас пожаліли і впустили.
Зігрівшись і врешті поснідавши, можна було продовжувати подорож. Місто вражало своєю пустотою і тишею зранку, тому рятував навігатор з інтернетом – дякую, що ви є.
Під час мандрівки містом ми дослідили, що Кам'янець-Подільський поділений на дві частини. Старе Місто: порівняно невелика територія, яка колись омивалась водою. Нині вона оточена Смотрицьким каньйоном, який з одного боку підпирає могутня камінна стіна, а з іншого – стіни стародавніх мурів, побудованих для захисту від ворогів. Дістатись туди можна через декілька могутніх мостів.
Нові райони побудовані навколо старого і похвалитися нічим особливим не можуть. Там звичайні багатоповерхівки та все, що потрібно для комфорту сучасного кам'янчанина. Місто також вирізняється великою кількістю муралів та пам'ятників у вигляді оленя, з яким пов'язують заснування міста. Люди переповідають, що племінник князя Ольгерда під час полювання побачив оленя неймовірної краси. Той заговорив до нього людською мовою і показав місце для нового князівства, центром якого і став Кам'янець-Подільский.
Перше, що запало в душу – Лебедине озеро з парою білих та чорних лебедів перед мостом до Старого Міста. Алея закоханих, статуї янголяток, квіти, краєвиди привернули не лише мою увагу, тому за успішний кадр довелось поборотись з іншими туристами та весільними фотографами, які намагалися зробити так, аби на фото "наречена на долоні" молода була не з десятком туристів.
Аби зрозуміти, що інтернет не всесильний і потрібен екскурсовод, вистачило десяти хвилин блукання вулицями. Послуга ця порівняно недорога: з людини 120 грн, а триває поїздка близько години.
Мила дівчина розповіла цікаві факти, а не просто закидала датами, які в голові звичайного туриста замінюються шумом зламаного радіоприймача. Як представників студентства, нас з подружкою вразила історія про навчальний заклад, в якому не мали щоденників, а оцінки публікувались у місцевій газеті. Жорстокі часи…Маленькі вулички і бруківка, схили і горбики викликали захоплення, романтичний настрій та болісні відчуття від поїздки на автомобілі з твердими сидіннями.
Велика кількість церков та храмів, православних та католицьких, привертали увагу блиском оздоблень та недільним дзвоном. Але ніщо так не зачаровувало, як Кам'янець-Подільська фортеця. Якщо вдень вона виглядає велично, захоплює своїми масштабами, то вночі схожа на "Діснейленд", адже кольорове підсвічування не може не викликати посмішки та не увімкнути дитячу уяву.
У цій споруді можна заблукати і не засмутитись, адже з будь-якого віконця відкривається неймовірний пейзаж. Тут і одиночна камера Кармелюка, і Боргова яма, і гончарня. До уваги дівчат, у гончарні гарні хлопці проводять майстер класи і допомагають виліпити ваш кухлик, чашку чи хоч щось схоже на вищеназване.
Самі кам'янчани – дуже добрі. Нам розповідали цікаві історії, допомагали знайти необхідну адресу, відповідали на всі наші дивні питання. Та знання місцевими свого міста – це вже зовсім інша історія. Причому дуже коротка: люди взагалі не знають, що навколо них вибудувано. Як на мене, це дивно, коли люди не знають, що за вежа стоїть майже у їхньому ж дворі – такий випадок справді з нами трапився у Кам'янці-Подільському.
Неприємне здивування було лише одне: ставлення місцевої влади до пам'яток архітектури. Більшість із них у жахливому стані. Звичайно, реконструкція справа недешева, але хоч обгородити від лиходіїв можна, то не так багато коштує.
Старе Місто – компактне і зручне: є де відпочити та поїсти. Щодо цін, то все залежить від місця розташування. Наприклад, ціна на чай коливається від 14 до 20 грн, картопля по-селянськи коштує 25-40 грн, рис з овочами – 35-50 грн. Хочу виокремити кафе "Під брамою", що розташоване в сторожовій вежі міських воріт, – затишне, атмосферне, бюджетне.
На квитки ми витратили менше двохсот гривень кожна, адже економія для студентів – їхнє все. Хоч могли і ще менше віддати, якби до середини жовтня двом магістрам нарешті видали студентські квитки. Поїздка назад здалась швидшою, адже втомленими нам будо однаково як і де заснути, до того ж останні парти університетських аудиторій довели, що і сидячи можна виспатись.
Загалом на поїздку ми витратили більше, ніж 500 грн - через витрати на квитки змогли влкастися лише 654 грн. Тим не менш, і це непоганий результат, адже звичайна стипендія складає близько 800 грн. Отже, Кам'янець-Подільський студентську ревізію пройшов: економна подорож до нього можлива, а місто не може не захопити своїми пейзажами та архітектурою.
Витрати на поїздку до Кам'янця-Подільського на одного:
Квитки –182 грн;
Транспорт – 6 грн;
Таксі – 50 грн;
Кімната на двох – по 90 грн;
Кава у кафе поблизу вокзалу – 9 грн;
Чай поблизу мерії – 14 грн;
Чай поблизу ратуші – 20 грн;
Обід – 55 грн;
Вечеря – 63 грн;
Екскурсія – 120 грн;
Квиток у Кам'янець-Подільську фортецю – 25 грн;
Магнітик на пам'ять – 20 грн;
Разом – 654 грн.
Присоединяйтесь также к группе ТСН.Блоги на facebook и следите за обновлениями раздела!