Дружина апостола Петра

Картина "Визволення св. Петра з в'язниці", Герріт ван Гонтгорст© gallerix.ru
Реальність цікавіша за художні вигадки Дена Брауна.

Історія про те, як Христос зцілив тещу апостола Петра, не є таємницею, але майже невідома навіть церковному загалу, хоча і взята з Євангелія.

Перекажу для тих, хто не читав і чує про це вперше. Христос приходить в дім Петра, але виявляється, що Петрова теща у гарячці (лежить з температурою, по-нашому). Христос зціляє її, і вона відразу встає і починає прислужувати гостям. Невеличкий побутовий епізод, довколо якого постійно жартують дружини священиків, запитуючи, що простіше – накрити на стіл самому чи попросити Христа зцілити тещу?

Але цього разу в мене виникло зовсім інше запитання: а що сталося з дружиною апостола Петра після того, як він пішов за Христом?

Логічна відповідь випливала з євангельського читання, яке мені довелося тлумачити за службою в неділю напередодні. Там йшлося про те, що після чудесного улову і після обіцянки Христа зробити рибалок "ловцями людей" Петро разом з іншими "полишає все" і іде за Христом.

Закликавши своїх друзів-парафіян уподібнитися апостолам, я побачив в очах декого з них збентеження. Це примусило мене замислитися і зрозуміти, що послідувавши за Христом, апостоли не перестали бути рибалками. Вони продовжують ловити рибу і разом з Христом, і після його Воскресіння. Апостоли заробляли собі на життя власною працею, просто ця праця перестала бути головним сенсом їхнього життя.

Читайте також: Не створюй собі ідолів

Можливо, щоб перевірити правдивість власних висновків щодо рибалок мені захотілося дізнатися про дружину апостола Петра. Бо, якщо була теща, то точно мала бути і дружина.

"Вікіпедія" впевнено повідомила, що про дружину апостола Петра нічого не відомо. Але я не довірився "Віці" і продовжив пошук. І вже за декілька кліків мені вдалося знайти те, що напевно має знати кожен, хто постійно читає Святе Письмо. І хоча я один із таких людей, але для мене це стало одкровенням. Виявилося, що про дружину апостола Петра згадує в одному зі своїх послань апостол Павел. І не просто згадує, а повідомляє, що Петро подорожує разом з дружиною, як і інші апостоли, риторично запитуючи: "Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кіфа"?

Перекладач цієї фрази зробив її досить туманною. Петра він називає Кіфою (це арамейське слово, як і грецьке "петрос", воно перекладається як "камінь", але заважає відразу зрозуміти, про яку людину йдеться). Так само двозначним є вислів "сестру, дружину". Що це – свідома ретуш чи невдалий переклад? Сподіваюся дізнатися від знавців першоджерел.

Так само мене зацікавили слова Павла про те, що Петро далеко не один такий. А це означає, що Павло виключенням вважає, скоріше, власну позашлюбність.

Тоді я продовжив пошуки, і з'ясувалося, що одруженими були 7 із 12 найближчих до Христа учнів-апостолів. І родини свої вони не залишали, і з дружинами своїми не жили як брати і сестри. У того самого Петра було 2 дітей.

Ця реальність здалася мені набагато цікавішою, ніж художня вигадка Дена Брауна.

“З’ясувалося, що одруженими були 7 із 12 найближчих до Христа учнів-апостолів.”

А ще в мене виникли запитання щодо того, як з церковного передання, з житій і розповідей про апостолів зникли згадки про їхні родини. Про це не цуралися згадувати в Євангелії і в посланнях, але майже повністю забули потім. Чому?

Я можу зрозуміти Ватикан і Католицьку Церкву, де традиційно і єпископи, і священики є целібатами (неодруженими). Для них Петро – початок ієрархії, і історія про його родину не є актуальною для неодруженого духовенства.

Православному духовенству "пощастило" більше. Теща була не тільки у апостола Петра, але й у більшості парафіяльних священиків. Однак нащадками апостолів себе вважають єпископи, а вони у нас, як відомо, всі з ченців, що закріплено канонами. Тому відмерлим рудиментом також вважаються слова того ж апостола Павла про те, що єпископ має бути "чоловіком однієї дружини", і говорити про те, що більшість апостолів були одруженими, теж якось недоречно.

Але якщо ми самі ігноруємо і забуваємо те, про що говорить Святе Письмо, то чому дивуємося і ображаємося на "денів браунів" від мистецтва і літератури?

Повертаючись до послань апостола Павла і до канонів Православної Церкви, хочу сказати одне – вони однаково з повагою ставляться і до шлюбу, і до чернецтва, вважаючи можливими і нормальними обидва шляхи.

Цей текст написаний мною не для того, щоб потурбувати чи розхитати канонічні основи церковної ієрархії. Для мене, як людини одруженої, як для священика і як для батька важливо знати і впевнено говорити своїм дітям і парафіянам, що апостоли є не тільки прикладом вірності Христу, але й прикладом подружньої вірності. Зустрівши Христа, вони не перестали бути чоловіками і батьками. Але їхня любов до своїх жінок і дітей преобразилася і наповнилася любов'ю Божою.

Це також важливо знати тим, хто сьогодні навертається до віри і Церкви пізніше, ніж зустрічає свою земну любов. Або тим християнським подружжям, які стикаються з тими самими труднощами, що і нерелігійні сім'ї, але на відміну від останніх мають пам'ятати про те, "що те, що Бог з'єднав, людина нехай не розлучає".

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook і стежте за оновленнями розділу!

Відправити другу Надрукувати Написати до редакції
Побачили помилку - контрол+ентер
Останні Перші Популярні Всього коментарів: 1
  • Ірина Максименко Ірина Максименко 4 листопада, 17:21 Згоден 1 Не згоден 0 "...З'ясувалося, що одруженими були 7 із 12 найближчих до Христа учнів-апостолів. І родини свої вони не залишали, і з дружинами своїми не жили як брати і сестри. У того самого Петра було 2 дітей." А можна поцікавитися джерелами, тобто звідки з'ясувалося? відповісти цитувати Дякуємоспам
Вибір редакції